Вона включає:

• вилучення поранених та хворих з бойових машин, важко доступних місць, вогнищ пожежі та з-під завалів;

• гасіння обмундирування що горить та запальної суміші, яка потрапила на тіло;

• надівання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;

• тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

• введення антидотів ураженим отруюючими речовинами;

• усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу крові та можливих чужинних тіл, фіксацію язика при його западанні, введення повітроводу;

• введення знеболювального засобу за допомогою шприця-тюбика;

• накладення асептичної пов'язки на рану чи опікову поверхню, а при відкритому пневмотораксі - окклюзійної пов'язки з використанням вкритою гумою оболонки індивідуального перев'язувального пакета;

• іммобілізацію пошкодженої ділянки найпростішими способами з використанням табельних та підручних засобів;

• часткову санітарну обробку відкритих частин шкіри та дегазацію прилеглого до них обмундирування індивідуальним протихімічним пакетом;

• прийом антибіотиків, протиблювотних та інших лікарських засобів.

При надані першої медичної допомоги в першу чергу використовуються медичні засоби профілактики та надання першої медичної допомоги, що має поранений (хворий).

Значення своєчасно наданої першої медичної допомоги добре ілюструється наступними даними: " Досвід другої світової війни показав, що біля 20% усіх убитих могли б вижити, якщо б їм своєчасно була надана допомога на полі бою, хоча б у порядку взаємодопомоги. Близько 40% усіх поранених, загиблих на полю бою, померли від шоку та крововтрати. До 13% поранених надходили на МПП у дуже важкому стані з триваючою артеріальною кровотечею без накладених джгутів, а 50% -з переломами кісток без усілякої іммобілізації". У Великій Вітчизняній війні перша медична допомога надавалась у 53% випадків санітарами та санітарними інструкторами рот, в 5,9% -самодопомогою, у 32,3% -взаємодопомогою, у 2,6% - фельдшерами батальйонів, у 6,2% - лікарями частин, у 84,4% випадків вона надавалась на полі бою.

Долікарська (фельдшерська) допомога надасться з метою боротьби загрожуючими наслідками поранень (захворювань) та попередження тяжких ускладнень. На додаток до першої медичної допомоги вона включає:

• ліквідацію асфіксії (введення повітроводу, штучну вентиляцію легень за допомогою портативних апаратів, інгаляцію кисню та ін.)

• контроль за правильністю накладання джгута, накладання джгута при триваючій кровотечі;

• накладання та виправлення неправильно накладених пов'язок;

• повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями, дачу антибіотиків;

• поліпшення транспортної іммобілізації з використанням табельних та підручних засобів;

• введення серцево-судинних та інших лікарських засобів за показаннями;

• повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що прилягає до неї;

• зігрівання поранених та хворих, дачу гарячих напоїв (за винятком поранених у живіт).

Перша лікарська допомога надається з метою ліквідації або ослаблення наслідків поранень (захворювань), що загрожують життю поранених та хворих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх важкості, а також підготовка поранених, що потребують подальшої евакуації.

Заходи першої лікарської допомоги по терміновості їх виконання діляться на дві групи:

• невідкладні заходи;

• заходи, виконання яких може бути відкладено.

Невідкладні заходи проводяться при стані, що загрожують житло поранених та хворих. Вони включають:

• зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампона в рану з накладенням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута та накладення джгута при наявності показання;

• усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас та крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітроводу, прошивання язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскотів м'якого піднебіння та бокових відділів глотки, штучна вентиляція легенів, інгаляція кисню, інгаляція пари етилового спирту при набряку легенів, накладання оклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, пункція або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

• переливання крові та кровозамінників при важкому шоці та значній крововтраті;

• новокаїнові блокади та введення знеболюючих засобів при важкому шоці;

• транспортну іммобілізацію (або її поліпшення ) при переломах кісток та обширних пошкодженнях м'яких тканин, що загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень, накладання стандартної і транспортної пращевидної шини при переломах щелеп;

• відсічення кінцівки, що висить на лоскуті м'яких тканин (транспортна ампутація);

• катетеризацію або капілярну пункцію сечового міхура при затримці сечовипускання;

• часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри, дегазацію пов'язок та обмундирування, заміну обмундирування, що заражене стійкими отруюючими речовинами та зняття протигазів з тяжкопоранених та тяжкохворих;

• промивання очей при ураженні отруюючими речовинами шкірнонаривної дії з наступним введенням у кон'юнктивальний мішок спеціальних мазей для очей (застосування плівок для очей);

введення за показаннями антидотів, антибіотиків, протисудомних бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенсибілізуючим та інших засобів;

• застосування антитоксичної сироватки при отруєннях бактеріальними токсинами та проведення неспецифічної профілактики при ураженнях бактеріологічною (біологічною) зброєю.

При стані, що не загрожує життю пораненим та хворим, заходи першої лікарської допомоги можуть бути відкладені. До заходів першої лікарської допомоги, що можуть бути відкладенні, відносяться:

• виправлення пов'язок та поліпшення транспортної іммобілізації,

• проведення новокаїнових блокад та введення знеболюючих засобів при пошкоджені середньої важкості;

• дегазація рани при уражені її стійкими отруюючими речовинами;

• ін'єкція антибіотиків та серопрофілактика правця при відкритих травмах та опіках;

• проведення дезинтоксикаційної терапії та застосування антибіотиків при радіаційних та хімічних ураженнях;

• зміна пов'язки при забрудненні рани радіоактивними речовинами;

• призначення симптоматичних медикаментозних засобів.

Повний об'єм першої лікарської допомоги містить невідкладні заходи та заходи, проведення яких може бути відкладено. Скорочення об'єму першої медичної допомоги проводиться за рахунок заходів другої групи.

Кваліфікована медична допомога надається з метою ліквідування погрожуючих життю поранених та хворих наслідків поранень, захворювань та уражень, попередження в них розвитку ускладнень, та підготовки потребуючих до подальшої евакуації. Вона ділиться на хірургічну та терапевтичну.

По терміновості надання заходів кваліфікованої медичної допомоги діляться на дві групи:

• невідкладні;

• заходи, виконання яких може бути вимушено відкладено.

Невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги виконуються, як правило, з приводу наслідків поранень (уражень) та захворювань, що являють собою безпосередню загрозу життя поранених (хворих). Невиконання цих заходів значно збільшує ймовірність смертельного виходу або дуже важких ускладнень.

Заходи кваліфікованої медичної допомоги, виконання яких може бути відкладено, направлені на профілактику у поранених та хворих небезпечних ускладнень, створення сприятливих умов для їх швидкого виліковування та повернення у стрій.

Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають:

• ліквідацію асфіксії та відновлення адекватного дихання;

• кінцеву зупинку внутрішньої та зовнішньої кровотечі;

• комплексну терапію гострої кровотечі, шоку, травматичного токсикозу;

• некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей та кінцівок, що викликають розлад дихання та кровообігу;

• лікування анаеробної інфекції,

• хірургічну обробку та ушивання ран при широко відкритому пневмотораксі, що не герметизувався окклюзійною пов'язкою, пораненні серця, зовнішньому клапанному пневмотораксі;

• лапаротомію при пораненнях та закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкоджені сечового міхура та прямої кишки;

• декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях та пошкодженнях, що супроводжуються здавленням головного мозку.

Заходи кваліфікованої медичної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладено, з метою більш чіткої та суворої регламентації підрозділяються на підгрупи:

Перша група містить заходи, відкладення виконання яких, як правило, буде приводити до тяжких ускладнень:

• ампутація при відривах, пошкодженнях та ішемічному некрозі кінцівок;

накладання надлобкової нориці при пошкодженнях уретри та протиприродного заднього проходу при зовнішньо черевному пошкодженні прямої кишки;

• хірургічна обробка ран, зараженими отруюючими речовинами, а також ран з значним пошкодженням м'яких тканин.

Друга підгрупа містить заходи, відстрочка виконання яких не виключає розвиток важких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена застосуванням антибіотиків та інших засобів. До заходів цієї групи відносяться:

• первинна хірургічна обробка рани (за винятком включених у попередню підгрупу та ран, що не підлягають хірургічній обробці);

• некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей та кінцівок, що не викликають розладу дихання та кровообігу, туалет сильно забруднених опікових поверхонь,

• накладання пластинчастих швів при лоскутних пораненнях обличчя;

• лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом. Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають

• санітарну обробку поранених та хворих при зараженнях отруюючими речовинами;

• введення антидотів та протиботулінічної сироватки;

• комплексну терапію гострої серцево-судинної недостатності, порушенні сердечного ритму;

• комплексну терапію гострої дихальної недостатності,

• дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

• корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;

• комплекс заходів при попаданні всередину отруюючих та інших отрутних речовин; введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних та бронхолітичних засобів;

• застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах;

• призначення засобів проти свербіння при розповсюджених іпритних дерматозах.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких може бути відстрочено, входить:

• введення антибіотиків та сульфаніламідів з профілактичною метою;

• гемотрасфузію з замісною метою (при малій анемізації);

• застосування симптоматичних медикаментозних засобів.

В окремому медичному батальйоні дивізії (окремому медичному загоні) кваліфікована хірургічна та терапевтична допомога повинна надаватись, як правило, у повному обсязі з виконанням заходів обох груп. Скорочення її об'єму здійснюється за рахунок повної або часткової відмови від виконання заходів, які можуть бути вимушено відстрочені. Питання про відстрочку в наданні медичної допомоги необхідно вирішувати суворо індивідуально, різнобічне оцінюючи характер поранення (захворювання),стану пораненого (хворого) у даний момент, можливість появи тяжких ускладнень. При скорочені об'єму кваліфікованої медичної допомоги в Омедб (ОМЗ) обов'язково повинен проводитись комплекс лікарських заходів, що зменшує небезпеку відстрочки у її надані, та приймаються міри до швидкої евакуації поранених та хворих у лікарські заклади госпітальної бази фронту.

Спеціалізована медична допомога надається лікарями спеціалістами у лікарських закладах госпітальної бази, що має спеціальне оснащення. Спеціалізація медичної допомоги є однією з характерних рис сучасної системи медичного забезпечення бойових дій військ. Вона досягається включенням у склад госпітальної бази штатних спеціалізованих госпіталів, а також спеціалізацією загальнохірургічних та терапевтичних госпіталів за рахунок надання їм відповідних груп спеціалізованої медичної допомоги. У госпітальних базах передбачається надання спеціалізованої медичної допомоги наступним контингентам:

• пораненим у голову, шию, хребет (нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна та отоларингологічна медична допомога);

• пораненим у груди, живіт, таз;

• пораненим з переломами довгих трубчастих кісток та пошкодженням крупних суглобів;

• обпеченим,

• легкопораненим та легкохворим;

• ураженим іонізуючим випромінюванням;

• ураженим ОР;

• неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними розладами,

• загальносоматичним хворим;

• хворим з шкірними та венерологічними захворюваннями;

• інфекційним хворим;

• хворими на туберкульоз;

• жінкам при пораненнях та захворюваннях жіночих статевих органів.