2. Бухгалткрський облік та оподаткування розрахунків векселями

Подвійна природа векселя (борговий інструмент і цінний папір) зумовлює той чи інший варіант його відображення в бухгалтерському обліку. Залежно від характеру операції, у результаті якої отримано вексель, його можна обліковувати або як вексель, або як фінансову інвестицію.

Вексель потрапляє на підприємства або в результаті отримання його в рахунок від­вантажених товарів (робіт, послуг), або шляхом придбання за грошові кошти. У першому випадку вексель слід обліковувати на субрахунку 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті» або 182 «Довгострокові векселі одержані», у другому — на суб­рахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» або 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Згідно з П(С)БО 2 під по­точними зобов'язаннями розуміють зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу. А до довгострокових зобов'язань відносяться всі зобов'язання, які не є поточними.

Якщо вексель буде погашено протягом року, то його слід віднести до короткострокових векселів, якщо протягом пері­оду, що перевищує 1 рік, — до довгострокових.

Щодо емітента векселя, виданий вексель пройде за субрахунком 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» або 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті».

Погашення векселя слід відображати про­водкою Дт 311 — Кт 341 (182), якщо ж вексель буде реалізовано, то доходи від його продажу слід відображати за кредитом субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а номінал векселя відносити до витрат за субра­хунком 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Продаж векселя, придбаного як фінансова інвестиція, відображається за кредитом субрахун­ка 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій» зі списанням його собівартості до дебету субрахунка 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій».

Особливістю обліку переказних векселів є те, що між трасатом і трасантом буде відображено залік заборгованостей, а для акцептованих і неакцептованих векселів доцільно завести окремі субрахунки (3411 і 3412, 1821 і 1822).

3. Облік та оподаткування розрахунків векселем в імпортних операціях

За імпорт товарів в Україну можна розрахуватися з нерезидентом вексе­лем. Про це зазначено в Законі № 2374, та у ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР.

У ст. 9 Закону № 2374 установлено, що резиденти можуть видавати та індо­сувати як переказні, так і прості векселі в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за ЗЕД-договорами відповідно до валютного законодавства України. Умови розрахунків між резидентом та нерезидентом із використанням векселів обов’язково відображають у відповідному ЗЕД договорі.

Вексель потрібно виражати в іноземній валюті, оскільки в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту засобом платежу є іноземна валюта. Під терміном “іноземна валюта” розуміють і цінні папери в іноземній валюті.

Заборгованість, що виникла перед нерезидентом щодо одержаних товарів (до моменту видавання векселя), вважається немонетарною заборгованістю для цілей бухгалтерського обліку. Вона не призводить до виникнення курсових різниць у бухгалтерському обліку. Тому, якщо вексель видано пізніше, ніж здійснено імпорт товарів, а курс НБУ змінився, така заборгованість не перераховується.

Видаючи вексель, слід урахувати, що зобов’язання за договором купівлі-продажу товару припиняються і виникають зобов’язання з оплати векселя. А це означає, що заборгованість перед нерезидентом змінює характер. Вона стає монетарною для цілей бухгалтерського обліку (оскільки вексель погашають грошовими коштами). Отже, таку заборгованість треба перераховувати у бухгалтерському обліку до погашення векселя.