53 Особливості та види відповідальності за порушення інформаційного законодавства.

Однією з гарантій дотримання права на інформацію є встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Зокрема, відповідно до ст.7 Закону України «Про інформацію» суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації, серед іншого, гарантується встановленням юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Водночас, за порушення інформаційного законодавства Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність.

Зокрема, відповідно до ст.2123 КУпАП неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.11 ст.255 КУпАП прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури наділені правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, в т.ч. і про адміністративне правопорушення, передбачене ст.212-3 КУпАП.

Зі скаргами про порушення інформаційного законодавства слід звертатися до органів прокуратури на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури є уповноважений та зобов’язаний проводити перевірки в частині можливих порушень в галузі інформаційного законодавства і законодавства про звернення, за наслідками яких, в разі наявності достатніх підстав, приймати рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до процедури притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП, суд вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності після отримання відповідного протоколу в порядку ст.257 КУпАП, складеного органами прокуратури.

54 Сутність та склад інформаційних правопорушень.

при визначенні правопорушення як інформаційного слід брати до уваги такі засади. Інформаційним правопорушенням є те правопорушення, що завдає шкоди (небезпеки) інформаційним правам чи свободам людини та громадянина, інформаційній інфраструктурі держави чи скоюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій або засобів зв’язку.

Інформаційні правопорушення — суспільно небезпечне (суспільно шкідливе), протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, спрямоване проти інформаційних прав і свобод людини та громадянина, інформаційної інфраструктури, чи вчиняється за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій або засобів зв’язку, за вчинення якого передбачено юридичну відповідальність.

тупінь суспільної небезпечності інформаційних правопорушень визначається соціальними цінностями, на які вони посягають. Беручи до уваги цей критерій, слід класифікувати інформаційні правопорушення на інформаційні делікти та інформаційні злочини.

Інформаційні делікти посягають на охоронювані санкціями інформаційні правовідносини, а з урахуванням подальшої інформатизації суспільства, його розвитком, проникненням інформаційної складової майже в усі сфері життєдіяльності суспільства ступінь його суспільної небезпечності є досить великим. Врахування даної обставини є важливою з огляду можливості подальшої трансформації деліктів і у кримінальні правопорушення. Разом із тим ступені суспільної небезпечності різних видів інформаційних деліктів відрізняються між собою і залежать від родового об’єкта посягання конкретного інформаційного делікту.

Протиправність інформаційних правопорушень виражається в порушенні інформаційно-правових норм. Їх юридичні склади закріплюються як нормами Конституції України, так і мають бути визначені в Кодексі України про інформацію (Інформаційному кодексі України). Вина є необхідною ознакою інформаційних правопорушень і може виступати у формі як умислу, так і необережності.

Ознака караності інформаційних правопорушень полягає у застосуванні до правопорушника відповідних санкцій, які містяться у Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі України тощо. Також дані санкції мають міститися у Кодексі України про інформацію (Інформаційному кодексі України).

Особливістю інформаційних деліктів є те, що в інформаційному законодавстві відсутній чітко сформульований склад багатьох правопорушень, а також не виділено ознаки, за якими ті чи інші інформаційні правопорушення мають бути згруповані до однієї глави.

55 Поняття та характерні ознаки інформаційної санкції.

Інформаційні правопорушення — суспільно небезпечне (суспільно шкідливе), протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, спрямоване проти інформаційних прав і свобод людини та громадянина, інформаційної інфраструктури, чи вчиняється за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій або засобів зв’язку, за вчинення якого передбачено юридичну відповідальність.

Ступінь суспільної небезпечності інформаційних правопорушень визначається соціальними цінностями, на які вони посягають. Беручи до уваги цей критерій, слід класифікувати інформаційні правопорушення на інформаційні делікти та інформаційні злочини.

Інформаційні делікти посягають на охоронювані санкціями інформаційні правовідносини, а з урахуванням подальшої інформатизації суспільства, його розвитком, проникненням інформаційної складової майже в усі сфері життєдіяльності суспільства ступінь його суспільної небезпечності є досить великим. Врахування даної обставини є важливою з огляду можливості подальшої трансформації деліктів і у кримінальні правопорушення. Разом із тим ступені суспільної небезпечності різних видів інформаційних деліктів відрізняються між собою і залежать від родового об’єкта посягання конкретного інформаційного делікту.

Протиправність інформаційних правопорушень виражається в порушенні інформаційно-правових норм. Їх юридичні склади закріплюються як нормами Конституції України, так і мають бути визначені в Кодексі України про інформацію (Інформаційному кодексі України). Вина є необхідною ознакою інформаційних правопорушень і може виступати у формі як умислу, так і необережності.

Ознака караності інформаційних правопорушень полягає у застосуванні до правопорушника відповідних санкцій, які містяться у Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі України тощо. Також дані санкції мають міститися у Кодексі України про інформацію (Інформаційному кодексі України).

Особливістю інформаційних деліктів є те, що в інформаційному законодавстві відсутній чітко сформульований склад багатьох правопорушень, а також не виділено ознаки, за якими ті чи інші інформаційні правопорушення мають бути згруповані до однієї глави.

56. Відмінність інформаційних від інших видів правопорушень