- •1 Поняття інформаційного права.
- •2Предмет, об’єкт та метод інформаційного права.
- •3Принципи інформаційного права.
- •4 Система інформаційного права України. Джерела інформаційного права
- •5 Інформаційне законодавство.
- •6 Зв'язок інформаційного права з іншими галузями права
- •7 Поняття та ознаки інформаційних правовідносин
- •8 Структура інформаційних правовідносин
- •10 Поняття та ознаки інформації в праві
- •11Види інформації.
- •12 Джерела інформації.
- •13 Державна інформаційна політика.
- •14 Поняття та ознаки права на інформацію в системі конституційних прав людини
- •15.Гарантії права на інформацію в Україні
- •Основні принципи забезпечення захисту інформації .
- •Система забезпечення інформаційної безпеки держави
- •30. Поняття та характерні риси змі.
- •Особливості діяльності друкованих змі.
- •Захист джерел інформації, що публікується в друкованих змі.
- •Правове регулювання діяльності журналістів в умовах надзвичайного стану.
- •Поняття та ознаки Інтернету
- •Субєкти та обєкти інтернет-правовідносин
- •36.Органи управління користуванням мережею Інтернет
- •38. Правове регулювання користування мережею Інтернет в сша та єс.
- •Нормативно-правове забезпечення інституту державної таємниці.
- •Поняття та ознаки державної таємниці.
- •Порядок віднесення інформації до державної таємниці.
- •42 Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
- •43 Охорона державної таємниці.
- •44 Правове регулювання та сутніть персональних даних.
- •45 Особливості обробки персональних даних.
- •46 Правове регулювання обігу персональних даних.
- •47 Порядок доступу до персональних даних
- •48 Захист персональних даних. Уповноважений вр з прав людини в сфері захисту персональних даних.
- •49 Загальна характеристика міжнародного інформаційного права.
- •50 Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних правовідносин.
- •51 Міжнародна діяльність України в галузі захисту інформації в автоматизованих системах.
- •52 Особливості інформаційного права в деяких зарубіжних країнах.
- •53 Особливості та види відповідальності за порушення інформаційного законодавства.
49 Загальна характеристика міжнародного інформаційного права.
Міжнародне інформаційне право — це комплексна галузь міжнародного права про відносини в інформаційній сфері у міжнародному співтоваристві. Комплексність міжнародного інформаційного права полягає у тому, що воно формується за об'єктною ознакою (інформацією) на основі методів (методології) міжнародного публічного права та міжнародного приватного права.
За сутністю міжнародне інформаційне право може розглядатися як: сфера міжнародних відносин (щодо інформації); напрямок наукових досліджень; навчальна дисципліна.
Як галузь суспільних відносин інформаційне право може розглядатися у двох змістах: об'єктивному і суб'єктивному.
В об'єктивному змісті інформаційне право — це врегульований нормативними актами комплекс суспільних відносин, об'єктом яких є інформація.
У суб'єктивному змісті інформаційне право — це комплекс прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин щодо інформації.
Як інституція в юридичній науці інформаційне право — це відносно автономна інституція правової науки щодо дослідження проблем суспільних відносин, об'єктом яких є інформація.
Як навчальна дисципліна інформаційне право — це комплекс знань, що подаються для вивчення теорії і практики регулювання суспільних відносин, об'єктом яких є інформація.
Під предметом інформаційного права слід розуміти інформаційні відносини як відокремлену групу суспільних відносин, що виникають у процесі обігу інформації в інформаційній сфері в результаті здійснення інформаційних процесів у порядку реалізації кожним інформаційних прав і свобод, а також в порядку виконання обов‘язків органами державної влади і місцевого самоврядування щодо забезпечення гарантій інформаційних прав і свобод.
Міжнародно-правова складова джерел інформаційного права насамперед представлена багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами, рішеннями міжнародних міжурядових організацій з питань, що стосуються інформаційної сфери (ООН. Рада Європи. ОБСЄ, Міжнародний союз електрозв'язку, СОТ тощо) та іншими джерелами міжнародного права, визнаними ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН.
50 Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних правовідносин.
Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну. Відповідно до законодавства України її громадяни мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо. Правове становище і професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав в Україні регулюються законодавством України, відповідними міжнародними договорами, укладеними Україною. В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною (ст. 50 Закону України "Про інформацію"). Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю. Державні органи та інші юридичні особи, які займаються інформаційною діяльністю, можуть безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у власних інтересах, а також в інтересах індивідуальних і колективних споживачів, яких вони обслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації (ст. 51 Закону України "Про інформацію"). Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством (ст. 20 Закону України "Про науково-технічну інформацію"). Відповідно до чинного законодавства Україні міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною. Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав — партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування. Відповідно до законодавства уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією (ст. 21 Закону України "Про науково-технічну інформацію"). Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст. 22 Закону "Про науково-технічну інформацію"). Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції. Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України (ст. 27 Закону України "Про національну програму інформатизації"). Міжнародне співробітництво у галузі зв'язку. Встановлення правових, організаційних, технологічних і фінансових відносин з міжнародними організаціями зв'язку, а також представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями зв'язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях зв'язку покладається на Адміністрацію зв'язку України, а питання використання радіочастот та радіоелектронних засобів на міжнародному рівні — на Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України. Адміністрація зв'язку України представляє Україну в Міжнародному союзі електрозв'язку (МСЕ), Всесвітньому поштовому союзі та залучає до цієї роботи інші організації, міністерства і відомства. Координує участь інших міністерств та відомств у роботі МСЕ Державна комісія з питань зв'язку та радіочастот. Міжнародне співробітництво в галузі зв'язку здійснюється на основі чинного законодавства та відповідних міжнародних договорів України (ст. 31 Закону України "Про зв'язок").
