24.Соціальний конфлікт: причини, структура і функції

Соціальний конфлікт – зіткнення протилежних цінностей.

Соціальний конфлікт— крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.

Причини конфлікту: об’єктивні і суб’єктивні.

Об'єктивні - обставини або умови, що з'являються або існують незалежно від волі людини. До числа об'єктивних причин конфлікту можна віднести:

• нерівномірний розподіл ресурсів і корисних копалин на нашій планеті, що служить причиною міждержавних конфліктів,

• недосконалість законодавчих і правових норм, існуючих в державі, - часта причина трудових конфліктів;

• напружена соціально-економічна ситуація в країні або на конкретному підприємстві як часта причина малих і великих соціальних конфліктів і т. д.

Приклад: страйк робітників проти керівництва за збільшення заробітної плати.

Суб'єктивні - комплекс індивідуально особистісних особливостей людини, його інтересів, переконань, потреб, ціннісних орієнтації і т. д. Серед них можна вказати:

• конфлікти на грунті релігійних, світоглядних, морально-етичних розбіжностей;

• конфлікти, засновані на невідповідність особистісних якостей людини займаної посади, конкуренції у розподілі матеріальних ресурсів і доходів організації і т. д.

Приклад: релігійний конфлікт ісламістів та представників інших релігій.

Структура конфліктів:

• безпосередні субєкти (сторони, учасники)

• предмет конфлікту (проблема, протиріччя)

• опосередковані учасники (свідки)

• соціальний потенціал (хто на що здатний)

• часовий фактор (період, протягом якого відбувається конфлікт)

Функції конфлікту:

Позитивні:

• соціально-діагностичну— виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблен­ня суспільних протиріч, поляризацію інтересів різних соціаль­них груп;

• регулюючу— конфлікти створюють і підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах вла­ди й управляння;

• інтегративну— участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об’єднанні своїх зусиль;

• інноваційну— конфлікти сприяють оновленню соціальних від­носин, утвердженню нових норм та цінностей, дозволяють уникнути застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій;

• комунікативну— пошук шляхів розв’язання конфлікту активі­зує соціальну взаємодію, забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;

• соціально-психологічну— конфлікти сприяють зняттю психоло­гічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зни­женню їх інтенсивності.

Негативні:

• дестабілізуючу— деструктивні конфлікти призводять до пору­шення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуван­ню насильницьких методів розв’язання існуючих проблем;

• надлишково-витратну— конфлікти, як правило, вимагають ви­користання додаткових матеріальних, часових, моральних, зок­рема, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають;

• дезорганізуючу— конфлікти уповільнюють та ускладнюють про­цеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.