1. Предмет мета завдання принципи психодіагнос

Психодіагностика — це галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи і інструменти оцінки і виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Предмет психодіагностики - індивідуально-психологічні особливості людини і способи їх вимірювання (дослідження).  ПД виступає в ролі мосту між наукою (про індивідуально-психологічних відмінностях) і практикою (постановкою психологічного діагнозу).  ПД є технологічною дисципліною. 

Головною метою психодіагностики є забезпечення повноцінного психічного й особистісного розвитку. Психодіагностичні методики - це специфічні психологічні засоби, призначені для виміру й оцінки індивідуально-психологічних особливостей людей. Завдання психодіагностики:  

• Визначення природи психічних явищ і можливість їх наукового оцінювання;  

• З’ясування сформованих загальнонаукових підстав для кількісного оцінювання психологічних явищ;  

• Узгодження засобів психодіагностики із загальнонауковими, методологічними вимогами;

• Вироблення методичних вимог до різних психодіагностичних засобів;

• Дослідження вірогідності результатів практичної психодіагностики, що включають вимоги до умов проведення психодіагностики, засобів обробки отриманих результатів і способів їх інтерпретації.

• Обґрунтування основних процедур конструювання і перевірки науковості методів психодіагностики і тестів. Історія розвитку психодіагностичної науки. Психологічна діагностика виділилася із психології й почала складатися на рубежі XX ст. під впливом вимог практики. Першим джерелом психодіагностики стала експериментальна психологія, оскільки експериментальний метод лежить в основі психодіагностичних методик, розробка яких і становить одне із завдань психодіагностики. Психодіагностика виросла з експериментальної психології. А її виникнення в 50-70-і рр. XІХ ст. пов'язане зі зростаючим впливом природознавства на область психічних явищ, із процесом "фізіологізації" психології, що полягали в перекладі вивчення психічних фактів у русло експерименту й точних методів природних наук. Початком виникнення експериментальної психології умовно вважається 1879 р., коли В. Вундт заснував у Німеччині першу лабораторію експериментальної психології. Диференціальна психологія стала ще одним джерелом психодіагностики. Поза уявленнями про індивідуально-психологічні особливості, які вивчає диференціальна психологія, неможливо було б виникнення психодіагностики як науки про методи їхнього виміру.

2.Методи психодіагностики та їх класифікація

Класифікація психодіагностичних методів. Засоби, які використовує сучасна психодіагностика, за якістю підлягають поділу на дві групи: 1) формалізовані методики; 2) методики неформалізовані. До формалізованих методик відносяться: - тести; - опитувальники; - методики проективної техніки; - психофізіологічні методики. Ці методики: - дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткий термін. - представляють інформацію не зовсім про людину, а прицільно про ті або інші його особливості. - інформація надходить у вигляді, що дозволяє дати якісне й кількісне порівняння індивіда з іншими людьми. - інформація, одержувана за їх допомогою, корисна з погляду вибору засобів втручання, прогнозу його ефективності, а також прогнозу розвитку, спілкування, ефективності тієї або іншої діяльності індивіда.

До неформалізованих методик варто віднести: - спостереження; - бесіду; - аналіз продуктів діяльності. Неформалізовані методики дуже трудомісткі і більшою мірою засновані на професійному досвіді, психологічній підготовленості самого психодіагноста.