81. Сучасні концепти стратегічного розвитку світу

Можливі два принципово різних типи глобальної світобудови. Перший історичний тип − це світ очевидний, за яким стоїть національна держава і традиційні цінності Модерну, а другий − світ прихованого суб’єктивного глобалізму та відкинутих цінностей гуманізму.

Вченими висуваються три версії розвитку людства.

1. Формування на планеті єдиної цивілізації на основі християнства (Західна або Північноатлантична цивілізація) і цінностей Модерну. Її основні постулати: свобода особи, демократія, гуманізм, науков і культурний прогрес, приватна власність, ринкова модель е-ки.

2. Синтез на новій основі протистоячих цивілізацій світової Півночі та світового Півдня шляхом уніфікації господарювання, консенсусу культури, формування позанаціональної влади.

3. Демодернізація окремих частин людського суспільства і процвітання меншості на основі ринкового фундаменталізму, культурної та збройної агресії.

Різні концепти стратегічного розвитку людства по своїй суті розрізняються: варіантами прогнозованих взаємостосунків і взаємовпливу цивілізацій та ступенем вестернізації незахідних цивіл-ій.

Варіанти прогнозованих взаємостосунків і взаємовпливу цивілізацій висуваються в різних концептах стратегічн розвитку.

Концепція підтримки у стабільному стані системи планомірного розподілу і перерозподілу життєво важливих ресурсів планети і сукупного світового прибутку. Концепція неконтрольованого розвитку ринку (ринковий фундаменталізм, "невидима рука ринку").

Програма структурної перебудови та фінансової стабілізації узахідному розумінні: пристосування та адаптація сегментів світової економіки до потреб глобального ринку. Концепція неопротекціонізму (новий регіоналізм). Стратегія "золотого мільярда" − передбачає продовження зростання багатства та забезпечення зростання безпеки за рахунок дискримінації інших регіонів планети. Концепція форсованого надрозвитку, пов'язана з інтересами військово-промислового комплексу (ставка на НТП, прорив, підтриманий бюджетними вливаннями). Концепція активного регулювання ринку для попередження можливих фінанс-економ криз.

Аналіз розвитку різних держав з 2-ої пол мин ст дозволяє виділити різні варіанти впливу вестернізації на незахідні цивілізації. Вестернізація у ряді випадків дає ефект зближення народів, тісну планетарну взаємодію і взаємозалежність, проте здебільшого викликає диференціацію великих світових цивілізацій і держав, як під впливом вестерну, так і всупереч йому. Але вестернізація є необхідним елементом прогресу і розвитку країн, але не як самодостатня модель, а в поєднанні з соціокультурними цінностями іншихцивілізацій. Повне відкидання вестерну веде до ізоляціонізму і, як наслідок, до тоталітаризму країни. Кожна країна повинна знаходити своюспецифічну модель розвитку

82. Стратегія економічного розвитку: сутність, види та етапи формування.

Стратегія економічного розвитку - це довгостроковий план, що складається з системи послідовних дій та запроваджується для досягнення стратегічної мети, яка відповідає пріоритетам підприємства та є основою для її ефективного функціонування та розвитку. Розвиток є результатом реалізації стратегії, і одночасно стратегія є інструментом забезпечення розвитку.

У залежності від об’єкту призначення, розрізняють:  • стратегію економічного розвитку підприємства (або організації);  • стратегію екон розвитку галузі;  • стратегію екон розвитку ре

гіону;  • стратегію екон розвитку країни; • стратегію екон розвитку інтеграційного блоку. 

Стратегія підприємства – це систематичний майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів задля майбутньої прибутковості 

Об’єднані спільними цілями та сферою діяльності підприємства представляють окрему галузь економіки країни. Стратегія розвитку галузі може бути визначена як комплекс рішень, спрямованих на визначення перспектив, пріоритетів і напрямів розвитку галузі, формування та ефективне використання потенціалу, забезпечення динамічного і сталого розвитку галузі. 

Зосередження підприємств різних галузей господарства на окремій території та результати їхньої діяльності формують економіку регіону. Стратегія економічного розвитку регіонів представляє собою систему заходів, спрямованих на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціональної участі регіонів у вирішенні цих завдань, що визначаються реальними передумовами та обмеженнями їхнього розвитку. 

Стратегію економічного розвитку країни визначають як економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети – соціально-економічний розвиток. 

У результаті поглиблення економічних інтеграційних взаємозв’язків між країнами утворюються міжнародні інтеграційні блоки або об’єднання. Інтеграційне об’єднання створюють стратегію економічного розвитку на основі спільних цілей держав, викладаючи цілі, задачі, пріоритети та заходи у документі, що є програмою розвитку об’єднання.

Етапи розробки стратегічної політики, як аналіз сучасного стану економіки й визначення його проблем; формулювання головної мети стратегічного розвитку й будування «дерева цілей»; оцінка внутрішнього потенціалу розвитку й урахування зовнішніх факторів; формування механізму реалізації стратегії економічного розвитку; контроль за виконанням стратегічної політики й оцінка її ефективності; підготовка до розробки наступної стратегії економічного розвитку.