1. Поняття «глобалізація» та її основні характеристики.

Глобалізація – це процес виходу інтересів національних господарюючих суб’єктів за межі територіальних кордонів окремих держав поряд з формуванням та розширенням сфери діяльності транснаціональних економічних та фінансових структур.

Глобалізація є об’єктивна та суб’єктивна. Об’єктивна − відображає історичний процес формування єдиного міжцивілізаційного міжнаціонального простору у всіх сферах життя людей на основі міжнародного розподілу праці і діалогу цивілізацій. Суб’єктивна глобалізація відображає ідеологію ринку, зміст і правила якої диктують МВФ, СБ, індустріально розвинуті країни, олігархічні клани. Об’єктивні і суб’єктивні процеси глобалізації не ізольовані один від одного, перебувають у взаємозв’язку і взаємовпливі.

Глобалізація пов’язана:

1. З переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку;

2. Означає якісно новий етап поглиблення взаємозв’язків в економічній, політичній, культурній сферах на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі;

3. Втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, капіталів, швидкої та широкої дифузії технологій.

4. Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулюванні на світовому рівні.

Ознаки глобалізації:

-системно-утворюючи процес;

-нерівномірний, нелінійний процес;

-всеохоплюючий процес;

-багаторівневий процес;

-багатомірний процес;

-спадний та суперечливий процес.

2. Глобалізм: сутність, критерії та види.

Глобалізм – ідеологія поширення вільної ринкової економіки в планетарному масштабі, яка складає основу світо господарських відносин і закономірно випливає з певних соціально-економінчих умов, а саме:

У глобалістиці використовуються наступні критерії оцінки сучасного світового політичного й економічного порядку:

− Інформаційний − сучасний стан і тенденції глобального розвитку розглядаються як наслідки «інформаційної революції».

− Критерій розвинутості ринку. Адже розвиток нерегульованого ринку може призвести до катастрофічних наслідків як для національної економіки окремих країн, так і для світу в цілому;

− Внутрішня і зовнішня конкурентоспроможність;

− Критерій демократичності. Демократія є умовою пристосування окремої країни до глобального критерію, вона забезпечує зв'язок прав людини і економічної ефективності.

− Критерій соціальності − в глобальному соціальному плані світова спільнота не має правових основ − Конституції. Захист і забезпечення соціальних інтересів людей і суспільства здійснюється тільки на національному рівні.

Аналіз різних за змістом, характером і формами виявлення глобальних проблем дає можливість авторам згаданої вже монографії «Глобалізація і безпека розвитку» запропонувати таку їхню класифікацію:

1) універсальні проблеми політичного і соціально-економічного характеру (глобальна проблема сталого розвитку світу, глобальна проблема суспільної організованості й керованості світовим співтовариством та ін.);

2) глобальні проблеми переважно природно-економічного характеру (енергетична, продовольча, сировинна, ресурсна та ін.);

3) глобальні проблеми переважно соціального характеру (демографічна, міжнаціональних і міжконфесійних відносин та ін.);

4) глобальні проблеми екологічного характеру (забруднення навколишнього середовища, гомеостазного розвитку системи «людство − природа» тощо);

5) глобальні проблеми інформаційного характеру («інформаційного вибуху», створення єдиного інформаційного поля, інформатизації суспільства тощо);

6) глобальні проблеми технологічного характеру («високої» технологізації виробництва, освіти, управління тощо);

7) глобальні проблеми науково-інтелектуального характеру (інтеграції науки, кризи освіти тощо);

8) глобальні проблеми змішаного типу (війни і миру, міжнародного тероризму, культури, цивілізації).