Зміст

Вступ 3

1.1 Кваліфікаційна характеристика спеціальності 5.05090306 5

1.2 Вимоги правил ТБ і проти пожарної безпеки для підприємств зв’язку і телекомунікацій 7

1.3 Система управління охороною праці ВАТ Укртелеком 11

1.4 Загальна характеристика, структура, продукція та економічні зв’язки підприємства Ів. Франківська філія концерну радіозв’язку, радіомовлення та телебачення 13

1.5 Інформативно технічна та технологічна документація, що використовується при пошуку несправностей та ремонті виробів зв’язку та телекомунікацій 17

1.6 Загальна характеристика основних несправностей засобів зв’язку та телекомунікацій та способи їх визначення 19

1.7 Основні несправності відеокамер та способи їх визначення 22

1.8 Загальна характеристика та типи обладнання, що використовується при ремонті засобів зв’язку та телекомунікацій 23

Прилад FM – трансмітер 28

Висновок 32

Список використаної літератури 33

Вступ

Стрімкий розвиток мікроелектроніки та матеріалознавства спричинив появу інтелектуальної мікропроцесорної техніки яка змінила ритм і якість людського буття, відкрила широкі перспективи розвитку сучасного суспільства. Новітні технології викликали революційні зміни в засобах телекомунікації та інформації. Одним з таких напрямів стали комп'ютери та їхні мережі; Інтернет став для багатьох людей - джерелом інформації, робочим інструментом, необхідним і незамінним помічником.

Бурхливого розвитку набули телекомунікаційні радіо технології, що дозволило ефективно використовувати природне багатство - радіочастотний ресурс. Одержали подальший розвиток радіорелейні та супутникові лінії зв'язку. Вони складають 40% загального обсягу інформаційних мереж. Особливо стрімко розвивається мобільний зв'язок . Мобільний телефон став повсякденним атрибутом мільйонів людей. Останнє десятиріччя ознаменувалось розвитком мережних систем , що стали найважливішим компонентом інформаційної інфраструктури суспільства. Головною особливістю цього етапу розвитку став інтенсивний процес інтеграції засобів зв'язку й обчислювальної техніки.

Кінцева мета еволюційного процесу розвитку інформаційних послуг полягає у створенні Глобальної Інформаційної Інфраструктури (ni)-GII(Global Information Infrastructure), яка надасть людству набір можливостей, що забезпечують відкриту множину додатків і охоплюють усі види інформації та її отримання в будь-якому місці планети, у будь-який час, за прийнятою ціною та якістю.

Масштабні розробки стосовно Глобальної Інформаційної Інфраструктури проводяться окремими консорціумами й індустріальними форумами.

Глобалізація інформаційного простору, крім позитивних тенденцій, пов'язаних з можливістю забезпечення права людини на доступ до інформації та зменшення непродуктивний витрат часу (який можна спрямувати на всебічний розвиток особливості), несе і загрозу серйозних потрясінь при

зловмисному, або випадковому порушенні функціонування глобальної телекомукаційної мережі, яка б гарантувала життєдіяльність світового суспільства. Така система має являти собою комплекс правових, організаційних та технічно - технологічних заходів, який передбачив би захист інформації та мереж їх живучість та самовідновлення.

Телекомуніка́ції, також електрозв'язок (англ. Telecommunications) — передавання, випромінювання та/або приймання знаків,сигналів, письмового 

тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду дротовими, радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами.^[1]

До телекомунікаційних мереж можна віднести:

• телефонні мережі

• радіомережа

• телевізійні мережі

• комп'ютерні мережі.

У всіх цих мережах інформація є ресурсом, що надається клієнтам.

Вид телекомунікаційної мережі

вид послуг

Вид подання інформації:

• телефонні мережі інтерактивні послуги тільки голосова інформація

• радіомережі широкомовні послуги тільки голосова інформація

• телевізійні мережі широкомовні послуги голос і зображення

• комп'ютерні мережі алфавітно-цифрове

Телекомунiкaцiйнi технології в своєму розвитку, з одного боку, конкурують одна з одною, а з iншогo взаємодiють між собою, що дає можливiсть найбільш повно використати їх переваг. Нові технології викликали революцiйиi зміни у сфері службового мовлення. Користувачі за бажанням можуть отримувати стерео мовлення, телебачення високої чiткостi зі звуковим супроводом, мовлення даних, мультимедiйне та інтерактивне мовлення.

1.1 Кваліфікаційна характеристика спеціальності 5.05090306

Монтаж, технічне обслуговування і ремонт обладнання радіозв’язку, радіомовлення та телебачення

Кваліфікація – електромеханік засобів радіо і телебачення

Телекомуніка́ції, також електрозв'язок (англ. Telecommunications) – передавання, випромінювання та приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду дротовими, радіо-, оптичними або іншими електромагнітними системами.

Соціально-економічне значення спеціальності

Телекомунікації увійшли в життя людей. Важко уявити собі нинішнє життя без сучасних телекомунікаційних мереж. Це ефірне телебачення, радіомовлення, радіозв’язок, мобільний зв'язок, супутникове і кабельне телебачення.

За час навчання студенти досягають вільного володіння комп'ютерною технікою та вміння працювати із сучасним програмним забезпеченням за професійним спрямуванням; набувають базових навичок автоматизованого проектування вузлів апаратури, систем та комплексів радіозв'язку,

радіомовлення та телебачення.

Вимоги до фахівця

Для того, щоб стати фахівцем у своїй галузі, необхідна ґрунтовна підготовка з фахових дисциплін: основи електроніки та схемотехніки; теорія електричних кіл та сигналів; надвисокочастотні електронні прилади; інформатика та основи програмування; цифрова техніка і мікропроцесори; архітектура комп'ютера та комп'ютерні мережі; електроживлення систем зв'язку, радіоавтоматика. Для

успішного опанування професії випускники отримують поглиблені знання в

таких сферах: вимірювання в телекомунікаціях; радіопередавальні та радіоприймальні пристрої; сигнали та процеси в радіотехніці; звукове і телевізійне мовлення; системи супутникового та кабельного телебачення; системи радіозв'язку; радіорелейні, супутникові та волоконно- оптичні системи передачі; системи зв'язку рухомої служби та інші.

Перспективи зайнятості

Випускники можуть працевлаштовуватись на різних підприємствах, в організаціях, що займаються розробкою, обслуговуванням і ремонтом телекомунікаційної техніки: радіозаводи, телецентри, сервісні центри з ремонту та обслуговування засобів зв’язку, оператори мобільного зв’язку (Укртелеком, Київстар, MTC, LIFE, Фарлеп та інші), відділи зв’язку МВС, СБУ, Збройних сил України, науково-дослідні центри, навчальні заклади, провайдери INTERNET, кабельного телебачення, іноземні фірми з Інформаційних Технологій (ІТ), супермаркети електроніки.

1.2 Вимоги правил тб і проти пожарної безпеки для підприємств зв’язку і телекомунікацій

В Україні функціонує багаторівнева система управління охороною праці (СУОГІ), функціональними структурами якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, підприємств, профспілок, доб­ровільних громадських об'єднань і спеціалістів з охорони праці. Метою функ­ціонування СУОП є підготовка, прийняття і реалізація рішень із здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих па збереження життя, здоров'я і працездатнос­ті людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (розділ VI) державне управління охороною праці ЗДІЙСНЮЮТЬ:

• Кабінет Міністрів України;

• центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

• законодавчий орган - Верховна Рада України.

Управління охороною праці на підприємствах, в організаціях і об'єднан­нях галузі здійснює власник (роботодавець), який зобов'язаний створити па робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до пормативпо-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог зако­нодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Управління охороною праці у філіях здійснює директор філії, у відок­ремленому структурному підрозділі (центрі) - начальник центру, у цеху -начальник цеху, в іншому структурному підрозділі - керівник структурного підрозділу, на робочому місці - безпосередній керівник робіт.

В управлінні охороною праці беруть участь представники трудових ко­лективів, громадські організації відповідно до колективного договору.

Роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

• створює відповідні служби та призначає посадових осіб, які забезпе­чують вирішення конкретних питань з охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує ком­плексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення на­явного рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактич­них заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого облад­нання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних до­сліджень умов праці, оцінювання технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строках, визначених законодав­ством, та за їх підсумками вживає заходів для усунення небезпечних і шкід­ливих для здоров'я виробничих чинників;

• розробляє та затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлює правила виконання ро­біт і поведінки робітників на території підприємства, у виробничих примі­щеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових

актів з охорони праці, безкоштовно забезпечує працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних проце­сів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуаль­ного захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необ­хідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Головні пункти, які має виконати підприємство, для відповідності законодавству України у сфері охорони праці:

1. Створити службу охорони праці.

2. Розробити та затвердити на підприємстві положення, інструкції та інші акти з охорони праці.

3. Організувати проведення інструктажів з питань охорони праці.

4. Забезпечити навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

5. Подбати про проведення медичних оглядів.

6. Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту.

7. Провести атестацію робочих місць.

8. Налагодити облік нещасних випадків

Основний спосіб захисту від статичної електрики – заземлення устаткування, судин і комунікацій, в яких накопичується статичний струм, використання спеціального взуття з електропровідною підошвою і інші засоби захисту.

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

• забезпечення недоступності струмоведучих частин;

• електричний розподіл мережі;

• використання подвійної ізоляції, вирівнювання потенціалу, використання захисного заземлення, захисного відключення;

• застосування спеціальних електрозахисних засобів - портативних приладів і пристосувань (ЕС);

• організація безпечної експлуатації електроустановок.

Електрозахисні засоби поділяють на:

1. Ізолюючі:

- основні: гумові рукавички діелектричні, інструмент з ізолюючими рукоятками з покажчиком напруги до 1000 В;

- додаткові: калоші діелектричні, килими і ізолюючі підставки.

2 . Огороджувальні: щити, огородження - клітки, ізолюючі накладки і ковпаки, попереджувальні плакати, пристрої тимчасового заземлення. 3. Запобіжні: респіратори, окуляри, рукавиці тощо.

Вимоги до техніки безпеки про пожежну безпеку підприємства:

Обов'язки власників підприємств та уповноважених ними органів (далі - власники), а також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ).

Вони зобов'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної

безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки

розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів,

норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки

та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

• у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог,

необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і

зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

• створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого

порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та

документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів

виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності

пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

• проводити службове розслідування випадків пожеж.