11. Аналіз звітність та аудит в сфері праці
11.1. Звітність як джерело інформації для оцінки ситуації в сфері праці.
11.2. Аналіз трудових показників.
Аудит в сфері праці: призначення, напрямки, етапи, методи
11.1. ЗВІТНІСТЬ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ОЦІНКИ СИТУАЦІЇ В СФЕРІ ПРАЦІ.
Звітність як специфічна форма отримання інформації в процесі управління необхідна для прийняття управлінського рішення, оцінки ситуації та організації діяльності в перспективі.
Звітність в сфері праці – це система трудових показників, які характеризують стан, динаміку, результативність процесу управління працею на підприємстві.
Виділяють два види звітності по трудових показниках:
статистичну (кількісні показники);
описову (якісні показники).
По строкам подання звітність може бути регулярною (за нормативно встановлений період години, місяць, квартал, рік) та епізодичною (в конкретні строки, які визначає керівник або виконавець).
Основні форми подання звітності: письмова (документація) і усна (доповіді).
Звітність являє собою процес відображення діяльності окремого трудового колективу, підприємства в цілому. Результати звітності використовуються в інформаційно-аналітичній роботі, зокрема:
спостереження за ситуацією – моніторинг;
підведення підсумків;
дослідження проблем.
Метою формування звіту по трудових показниках є виявлення негараздів та недоліків в процесах організації, нормування, мотивації, стимулювання праці.
До основних джерел інформації, яка використовується в сфері праці, відносяться наступні: закони та інструкції; стандартизована документація підприємства, в якої відображені стандартні і статистичні трудові показники; документація з інформацією про результати нетрадиційних досліджень (опитування, тестування).
Закони та інструкції вважаються основою для реалізації процесу управління працею на підприємстві. Закони визначають правові гарантії для регулювання сфери СТВ, основними серед є: Конституція України; Кодекс законів про працю; Закон України «Про зайнятість населення»; Закон України «Про оплату праці»; Закон України «Про колективні договори і угоди» та ін.
Інструкції регламентують трудову діяльність працівників (права, обов’язки на основі професійно-кваліфікаційних вимог) та трудових колективів (функції та завдання підрозділів). Стандартна статистична документація – це інформаційна база даних, яка формується та періодично поповнюється за допомогою комплексу трудових показників. Така база даних дозволяє виявити тенденції та перспективи розвитку сфери праці, а також визначити ефективність діяльності та конкурентоспроможність організації в умовах ринкового середовища. Нетрадиційна документація сформована, як правило, за даними соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ю, соціометричного або експертного опитування) використовується в процесі регулювання трудової поведінки на основі підвищення дієвості процесів мотивації та стимулювання праці.
11.2. АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ
Трудові показники – це кількісні та якісні характеристики для оцінки стану соціально-трудових відносин на підприємстві, використання робочої сили та ефективності праці (за визначений період часу).
До основних трудових показників відносять: продуктивність праці, виробіток, трудомісткість, чисельність персоналу, заробітна плата, фонд оплати праці, фонд споживання.
В ринкових умовах господарювання визначення трудових показників підприємства набуває особливого значення. Основна задача підприємства – виконати виробничу програму по випуску конкурентоспроможної продукції при використанні мінімальних витрат живої і уречевленої праці. Це посилює значення і вплив трудових показників на результативність виробництва.
Підвищення продуктивності праці – головний фактор зростання ефективності та прогресивного розвитку підприємства. Воно безпосередньо пов’язано із зниженням трудомісткості продукції, оптимальністю використання робочої сили, підвищенням кваліфікації робітників, раціональністю організації та стимулювання праці.
Трудомісткість одиниці продукції складає основу визначення чисельності та складу персоналу, що безпосередньо пов’язано з нормуванням та формуванням фонду оплати праці.
Заробітна плата та премія визначає розмір винагороди індивідуальної трудової діяльності та виконує роль визначального стимулу до праці. Фонд оплати праці характеризує витрати на використання робочої сили, які включаються до узагальнюючого показника виробництва – собівартості, що відображається на вартості (ціні) і конкурентоспроможності продукції підприємства.
Фонд споживання включає: фонд оплати праці, доходи (дивіденди) по акціях і вкладах трудового колективу, суму трудових і соціальних пільг. Розмір такого фонду і ступінь трудової активності робітників визначають рівень їх доходу та якість життєдіяльності.
Трудові показники органічно взаємопов’язані з іншими показниками поточної звітності, стратегічного прогнозування. Вони є складовою частиною технічного, економічного та фінансового планування, обов’язково впливають на виробничі витрати та визначають прибутковість господарювання.
Аналіз трудових показників – це вид економічних досліджень для визначення рівня результативності виконання виробничих, управлінських функцій трудовим колективом, а також для розробки заходів щодо підвищення ефективності праці на підприємстві.
Основні задачі аналізу трудових показників:
об’єктивна оцінка використання ресурсів праці: робочої сили, продуктивності праці;
визначення факторів та їх впливовість (кількісно) на зміну трудових показників;
усунення недоліків в організації, нормуванні праці;
пошук шляхів використання резервів щодо підвищення продуктивності праці.
Систематичних аналіз трудових показників визначає можливості для узгодження процесу взаємодії окремих критеріальних характеристик, що дозволяє оцінювати вплив кожного параметра окремо та всієї сукупності на загальну результативність праці.
В методиці аналізу трудових показників доцільно виділяти наступні об’єкти дослідження:
фактори, шляхи інтенсифікації та підвищення ефективності використання праці;
індикатори трудової діяльності – забезпеченість ресурсами праці та продуктивність праці;
вплив трудових показників на кінцеві результати праці.
В процесі аналізу трудових показників потрібно здійснювати науково обґрунтовану вибірку із загального масиву показників найбільш результативних з точки зору їх впливу на результативність і прибутковість підприємства. Процес можна технічно спростити і змістовно посилити, якщо структурувати його по укрупненим блокам (робоча сила, продуктивність праці, оплата праці) при акцентуванні уваги на складових в процедурах розрахунків та оцінки – кількості та якості.
Аналіз трудових показників не повинен стати самоціллю підприємства. Він має виконувати головні функції в системі управління підприємством: удосконалення планування, регулювання, керівництва
АУДИТ В СФЕРІ ПРАЦІ: ПРИЗНАЧЕННЯ, НАПРЯМКИ, ЕТАПИ, МЕТОДИ
Аудит в сфері праці – це комплексна перевірка та аналіз рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки ефективності функціонування його системи СТВ.
Аудит (незалежний контроль), як правило, здійснюється за замовленням адміністрації підприємства та проводиться на комерційній основі спеціалізованими організаціями (аудиторськими фірмами) за будь-який період виробництва (місяць, квартал, рік).
Призначення аудиту:
виявлення, дослідження причин нестабільного розвитку та неефективного функціонування підприємства з розробкою рекомендацій щодо усунення недоліків в діяльності трудового колективу;
системне вирішення проблем інноваційності, гнучкості та адаптованості організації до конкурентних умов ринкового середовища.
Класифікація норм проведення аудиту:
1) за ознакою періодичності: поточний (за розпорядженням адміністрації); систематичний (через визначений інтервал часу); панельний (періодичний аналіз); одноразовий;
2) за ознакою повноти: повний (по підприємству в цілому); локальний (по конкретним об’єктам); тематичний (по проблемним об’єктам);
3) за методикою аналізу: комплексний (при використанні всіх методів аналізу); загальний (аналіз діяльності всіх підрозділів підприємства); вибірковий (дослідження трудової діяльності окремих робітників, колективів).
Основні напрямки аудиту конкретизуються для кожного підприємства та залежать від цілей перевірки.
Аудит в сфері праці проводиться за трьома класичними напрямками:
економічним;
організаційним;
технічним (технологічним).
Класичний набір аудиторських перевірок передбачає обов’язкові напрямки налізу сфери праці:
результативності та ефективності функціонування персоналу, використання трудового потенціалу;
рівня організації праці (робочого місця, розподілу робіт);
динаміки продуктивності праці;
стану нормування праці та його впливу на зростання обсягів виробництва, обґрунтованості методів оцінки праці;
ефективності використання робочого часу;
раціональності СТВ;
методів і систем підвищення мотивації праці;
оптимізації систем оплати і форм праці.
Аудит трудових показників здійснюється по плану і передбачає чотири стандартних етапи:
1. Підготовчий етап: розробка внутрішньо фірмового документу – наказу, розпорядження, які визначають строки, задачі, виконавців, учасників аудиту; формування плану подання і програми розгляду аналітичної інформації.
2. Збір інформації: спостереження, опитування, формування банку статистичних даних, компановка звітних даних.
3. Обробка інформації: складання таблиць, побудова графіків, введення інформації в ПЕОМ, розробка алгоритмів аналізу.
4. Заключний етап: узагальнення результатів, формування висновків, розробка рекомендацій.
При виконанні аудиту можна використовувати різні методи та прийоми (рис 11.1.).
Рис. 11.1 - Методи та прийоми аудиту в сфері праці