Міністерство освіти і науки україни Донецький Державний університет управління конспект лекцій

нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки

Економіка праці і соціально-трудові відносини Галузь знань: 0305 Економіка та підприємництво

Розроблено: доцент кафедри

«Управління персоналом», к.е.н. _____________________О.В. Боднарук

Донецьк, 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни 4

2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства 9

3. Соціально-трудові відносини як система 15

4. Соціальне партнерство 21

5. Ринок праці та його регулювання 25

6. Соціально-трудові відносини зайнятості 31

7. Організація і нормування праці 36

8. Продуктивність і ефективність праці 47

9. Політика доходів і оплата праці 53

10. Планування праці 67

11. Аналіз, звітність, аудит в сфері праці 72

12. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин 76

13. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин 79

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 89

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин зумовлює підвищення уваги до вивчення основних закономірностей і принципів функціонування різних підсистем і сфер економічної системи суспільства. Сфера застосування праці є наскрізною ланкою економіки, яка пронизує всі її рівні і охоплює комплекс відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності з приводу формування і використання ресурсів праці. Закономірності функціонування таких відносин, принципи їх побудови, можливості і способи регулювання становлять сьогодні одну із актуальних проблем науки про працю. Саме тому вивчення курсу «Економіка праці і соціально-трудові відносини» потребує особливої уваги і посідає важливе місце серед дисциплін загальноекономічної підготовки бакалаврів у галузі економіки і підприємництва.

Конспект лекцій з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» складений для студентів за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво».

Конспект лекцій з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» входить до складу основних документів кафедри економічної теорії, що визначають зміст і організацію навчального процесу студентів.

Підставою для розробки конспекту лекцій є «Освітньо-професійна програма (ОПП) з підготовки бакалаврів у галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», яка затверджена наказом Міністерства освіти та науки України № 444 від 07.06.06 р.

1. Об’єкт, предмет та завдання дисципліни

1.1. Сутність соціально-економічної категорії «праця» і загальна характеристика навчальної дисципліни

1.2. Роль праці в розвитку людини і суспільства і особливості та проблеми наукового дослідження праці

1.3. Місце і роль курсу в системі соціально-економічних наук

1.1. СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ „ПРАЦЯ” І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Працю справедливо вважають основним фактором виробництва, видом діяльності людини.

Праця - це діяльність, яка спрямована на виробництво суспільно корисних продуктів (суспільство споживає): матеріальних або духовних.

У процесі праці людина (або група людей), як суб'єкт праці взаємодіє з предметами і засобами праці, а також із навколишнім середовищем для досягнення мети його трудової діяльності. (рис. 1.1.)

На людину впливає велика кількість факторів, які визначають рівень його працездатності та стан здоров'я. Сукупність таких факторів називають умовами праці.

Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на працездатність, здоров'я робітника, його відношення до праці.

Рис.1.1 Схема взаємодії людини з елементами трудового процесу

На людину впливає велика кількість факторів, які визначають рівень його працездатності та стан здоров'я. Сукупність таких факторів називають умовами праці.

Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на працездатність, здоров'я робітника, його відношення до праці.

Розрізняють 2 групи умов праці:

• соціально-економічні: умови, що впливають на рівень підготовки робітника до участі в процесі праці, на відтворення робочої сили (рівень освіти, можливість для повноцінного відпочинку, побутові умови);

• виробничі: елементи виробничого середовища, які впливають на діяльність робітника у процесі праці (безпека, шум, ресурсозабезпеченість).

Основні форми прояву праці:

1. Психофізіологічна - витрати людської енергії - енергії мускулів, мозку, нервів, органів почуттів. Це витрата життєвої енергії людини для перетворення предметів праці, що потребує періодичного відновлення, із чого випливає чергування праці і відпочинку, обмеження часу роботи.

2. Організаційно-технічна - взаємодія робітника з засобами виробництва: предметами і засобами праці (технічна оснащеність, механізація, автоматизація, організація робочого місця тощо).

3. Організаційно-економічна - діяльність по зміні (перетворенню) предметів праці для задоволення потреб (одержання конкретних результатів).

4. Соціальна - взаємодія робітників у процесі трудової діяльності (адаптація, поділ, кооперація, керівництво, соціально-психологічний клімат тощо).

З економічної точки зору праця - це процес свідомої і цілеспрямованої діяльності людей, за допомогою якої вони перетворюють природну речовину (корисні копалини) та пристосовують її для задоволення своїх потреб.

Праця - це соціальне явище. В процесі праці формується система СТВ, які визначають взаємовплив суспільства та індивідуума (інтересів, потреб, поведінки). Визнання особистих інтересів працівника - це визначення важливості проблем мотивації трудової діяльності, стимулювання праці, підвищення соціального статусу робітника в системі СТВ.

Як самостійній економічній категорії «праці» притаманні кількісні й якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає у тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характеристика проявляється в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність.

Окрім економічної функції праці виконує інші практичні функції: соціальну (стан виробничо-технічних умов праці, матеріального, культурного рівня життя трудящих, підвищення їхнього загальноосвітнього і професійного рівня, територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалу); участь у формуванні системи соціально-трудової діяльності (дотримання виробничої і громадської дисципліни, відповідальність за якісне і своєчасне виконання завдань); синтез факторів соціального, економічного, соціально-політичного, психологічного характеру.

Навчальна дисципліна – самостійна галузь науки. Наука – це узагальнені, систематизовані підтверджені фактами знання.

Характеристика будь-якої навчальної дисципліни передбачає з’ясування об’єкта, предмета, завдань, ролі і місця її в системі наукового знання. Об’єкт дисципліни – повна об’єктивна реальність яку дисципліна вивчає, та на що спрямовується процес її дослідження. Предметом дисципліни є те конкретне, що дисципліна досліджує у своєму об’єкті: риси і якості явищ, зв’язки та відносини.

Економіка праці й соціально-трудові відносини – це галузь економічної науки. Вона синтезує висновки наук, що вивчають окремі аспекти праці, та використовують їх для розробки конкретних методів господарчої політики для здійснення ефективної трудової діяльності.

Об’єктом дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини» є праці, тобто свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних благ і духовних цінностей.

Предметом навчальної дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини» – закономірності організації соціально-економічних явищ та особливості розвитку відносин в сфері суспільної праці.

Розкриття питань предмета дисципліни доцільно розглядати крізь призму наступних напрямків:

• розкриття змісту соціально-трудових відносин, ринку праці і зайнятості, їх регулювання, яке спрямоване на створення умов ефективного використання трудових ресурсів та трудового потенціалу суспільства;

• визначення економічних передумов підвищення ефективності трудової діяльності (факторів, умов, резервів, показників) при формуванні ринкових принципів управління економікою;

• дослідження мотивації  і стимулів, які забезпечують ефективну трудову діяльність в умовах ринкових відносин, їх державного та колективно договірного регулювання;

• визначення напрямків, які пов’язані з кількісними та якісними аспектами, а також принципами управління працею, а саме: продуктивність, організацію і нормування, оплату праці, формування трудових доходів робітників, їх соціальний захист та соціальне страхування.

1.2. РОЛЬ ПРАЦІ В РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА І Особливості та проблеми наукового дослідження праці

Праця - це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невід'ємним від людського життя.

А. Сміт ще в 1776 р. у своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» писав, що добробут нації в більшому ступені залежить від її спроможності організувати свої продуктивні сили, ніж від кількості природних ресурсів. (приклад - Японія, Голландія (с/г)). Таким чином, багатство країни ґрунтується на трудовому внеску людей, що безпосередньо виконують роботу, тобто праця - головне джерело багатства.

Праця є основна і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Суспільні функції праці:

• задоволення особистих потреб людей;

• створення суспільного багатства;

• прогресивне перетворення суспільства;

• самовираження і самовдосконалення людини (професійно-кваліфікаційний, соціальний і творчий розвиток особистості);

• демократизація інтересів людства з урахуванням природних і суспільних законів розвитку.

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, але й розвиваються самі робітники, що набувають навичок, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.(рис. 1.2.)

Творчий характер праці знаходить своє вираження в появі нових ідей, прогресивних технологіях, більш досконалих і продуктивних знаряддях праці, нових видах продукції, матеріалах, енергії, що, у свою чергу, ведуть до розвитку потреб.

 

Рис. 1.2. - Роль праці в розвитку людини і суспільства.

В умовах ринкових відносин людина-суб'єкт праці може реалізувати свій трудовий потенціал подвійно: або на основі трудової самозайнятості, тобто коли він виступає як самостійний товаровиробник, що реалізує свою продукцію на ринку; або як найманий робітник, що пропонує свої послуги товаровиробнику-роботодавцю, суб'єкту власності. У цьому випадку відбувається обмін за принципом: кваліфікація і робочий час робітника - на заробітну плату і прибуток (рис.1.3).

 

Рис. 1.3. - Обмін в процесі праці в умовах ринкових відносин

 

Зміст і характер праці відображають особливості трудової діяльності.

Зміст праці (функціональні особливості) визначає ступінь відповідальності робітника, рівень складності виробничих функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь розмаїття функціональних обов'язків та ін.

Зміст праці висуває конкретні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей індивіда, що визначає потребу в розвитку і самореалізації особистості та впливає на задоволеність працею, на плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

Характер праці - якісна характеристика праці, яка визначається типом суспільної організації праці і відношенням до нього робітників.

Характер праці виражає ступінь розвиненості виробничих відносин та розкриває процес взаємодії людини із суспільством. До показників характеру праці відносять:

• форму власності;

• відношення робітників до праці;

• відношення розподілу продуктів праці;

• ступінь соціальних розбіжностей працівників.

Характер праці визначає розміри та своєрідність витрат робочої сили, фактори зовнішнього середовища, особливості технологічного процесу. Суттєві витрати людиною нервової та м'язової енергії обумовлюють негативний стан працівників: перевтому, емоційний стрес, підвищення психічної напруги, тривоги, відсутність мотивації.

Зміст і характер праці взаємопов'язані та впливають на активність людини в позавиробничий час, на розвиток його творчих здібностей, структуру споживання, ритм життя, спосіб проведення відпочинку.

Сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю.

Особливості праці як об’єкта дослідження, полягають в тому, що:

1) праця – це доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною та раціонально організованою;

2) праця є однією із головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але й будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому;

3) в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які забезпечують взаємодії між людьми в державі, на рівні регіону, підприємства і мікро регіону.

Нова економічна концепція передбачає три рівні вивчення проблем економіки праці й соціально-трудових відносин (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1.- Проблеми наукового дослідження праці

Рівні вивчення	Досліджувані проблеми
І рівень – корпоративний (Мікроекономіка)	Види праці за її характером та змістом, предметом і продуктом, засобами та умовами; розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників; підвищення ефективності і доходності праці на основі удосконалення роботи з персоналом, форм організації, нормування та стимулювання праці
ІІ рівень – територіальний (Мезоекономіка)	Аналіз та регулювання внутрішніх ринків праці підприємств при взаємодії з регіональними органами управління з метою формування регіональної політики зайнятості населення для досягнення  прогресивного соціально-економічного розвитку регіону, балансу попиту і пропозиції робочої сили, запобігання безробіттю.
ІІІ рівень – національний (Макроекономіка)	Оцінка та прогнозування трудових і соціальних показників економічного розвитку з метою розробки стратегічної соціально-трудової політики держави та її регулювання

1.3. Місце і роль курсу в системі соціально-економічних наук

«Економіка праці й соціально-трудові відносини» є системоутворюючим курсом, який сформувався на основі фундаментальних знань про працю: політичної економії, соціології, акмеології, психології, менеджменту та т. ін.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрівняне соціально-економічне значення праці, з іншого, зумовили активний інтерес до неї різних наук.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох навчальних дисциплін (рис. 1.4.)

Виникнення на початку ХХ віку економіки праці як методологічного напрямку в науці про працю було обумовлено соціальною потребою практики, розвитком та ускладненням виробництва, що й визначили місце і роль даного курсу в системі соціально-економічних наук.

По-перше, ЕП й СТВ є теоретичною основою для всіх інших наук про працю. В курсі розглядаються різні аспекти трудової діяльності (а також процес підготовки до неї), але лише на теоретико-методологічному рівні.

По-друге, ЕП й СТВ є найбільш „чистою” економіко-трудовою наукою. Поведінка підприємств та індивідів розглядається як економічне явище, яке характеризується співвідношенням прибутків та витрат, а не існуючими нормами і традиціями. Всі інші науки про працю містять суттєву неекономічну складову.

По-третє, ЕП й СТВ націлена в першу чергу на вивчення проблем праці на підприємстві та оточуючого його конкурентного середовища в системі ринкового господарювання. В будь-яких соціально-економічних умовах реальна трудова діяльність здійснюється саме на підприємствах, а ефективність використання людських ресурсів залежить від тенденцій розвитку суспільства.

Завдання дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини» визначається її метою.

Мета дисципліни – дослідження наукових основ, теоретичних, методологічних положень та практичного досвіду в сфері управління людськими ресурсами – формування та раціональне використання трудового потенціалу кожної людини і суспільства при створення нових соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки.

Рис. 1.4 - Взаємозв’язок дисципліни з іншими навчальними дисциплінами

Завдання дисципліни:

• оцінка якісних та кількісних параметрів трудової діяльності та факторів їх формування;

• виявлення тенденцій розвитку сфери праці;

• аналіз і планування різних процесів в сфері праці;

• з’ясування особливостей мобільності робочої сили;

• вивчення процесів управління працею та її регулювання;

• визначення механізмів реалізації державної (національної, регіональної) політики та оцінка її впливу на сферу праці.

Література для вивчення: [11,23,26,42,58]