35

ЗМІСТ

1. ВСТУП………………………………………………….……………………2

1.1. Аналіз стану легкої промисловості України……….…………………….5

1.2. Історія розвитку моди на виріб…………………………….……………..7

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………….…………...9

2.1. Визначення класу та виду одягу……………………………….…………9

2.2. Основні споживчі вимоги до даного виду одягу………………..……….10

2.3. Малюнок (у кольорі) моделі виробу…………………………..………….11

2.4. Технічний опис моделі та специфікація матеріалів……..………………12

3. КОНФЕКЦІЮВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ…………………………………………………………….…………………13

3.1. Вибір та характеристика основних матеріалів……….………………….13

3.2. Вибір та характеристика підкладкових…………………………………..14

3.3. Вибір та характеристика прокладкових………………………………….15

3.4. Вибір та характеристика скріплювальних……………………………….16

3.5. Вибір та характеристика фурнітури……………………....……...………16

4. КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………………………………………………….…….18

4.1. Товщина матеріалу……………………………………..…………….……18

4.2. Зсідання матеріалу………………………………………….………….…..20

4.3. Жорсткість та зминання матеріалу………………………………....….…22

4.4. Ковзання та тертя…………………………………………….……………23

4.5. Опір різаню матеріалу ………………………………………….…....……24

4.6. Обсипання тканини та розсунення ниток у швах ……………….…...…24

4.7. Пошкодження матеріалу голкою (прорубність)…………………………28

4.8. Здатність тканини до формування при ВТО…………………….…….…28

5. КОНФЕКЦІЙНА КАРТА НА ВИРІБ………………………………………31

6. ЗРАЗОК ТКАНИНИ ТА СХЕМА ЇЇ ТКАЦЬКОГО ПЕРЕПЛЕТЕННЯ.. 32

7. ВИСНОВОК ПО РОБОТІ………………………………………………...…33

8. ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………….…..34

ВСТУП

Легка промисловість — це галузь виробничої сфери, яка спеціалізується на виробництві товарів народного споживання і частково продукції промислового призначення. У легкій промисловості практично пройшло повне переозброєння обладнання для випуску нових товарів народного вжитку, які були б конкурентоспроможними за ціною і мали б високу якість, користувалися попитом у споживачів, в провадження гнучкішого механізму швидкої зміни ассортименту відповідно до вимог моди, забезпечення переходу на нові джерела сировинних ресурсів. Традиційно в Україні до легкої промисловості відносять такі види виробництва:виготовлення тканини та нетканих матеріалів, в’язаних сіток, корду, технічних волокон, текстильної галантереї, первинна обробка сировини (льону, вовни тощо).

Легка промисловість України 2014 р. працювала за скрутних економічних умов, спричинених нестабільною фінансовою ситуацією, інертністю кризових явищ у світовій і вітчизняній економіці, а також системними проблемами галузі.

Легка промисловість в поточному році продовжує зменшувати обсяги виробництва, про що свідчать індекси обсягів виробництва товарів. Так, індекс текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів за січень-березень 2014 р. до аналогічного періоду минулого року становить 95,6%.

За даними статистики, за січень-лютий 2014 р. реалізовано товарів легкої промисловості на суму 1210,7 млн. грн. (0,7 % від усієї реалізованої продукції в промисловості), індекс обороту (реалізації) текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів за лютий 2014 р. до січня 2014 р. - 117,1%, а до лютого 2013 р. - 99,3%.

Коливання виробництва від місяця до місяця є характерним для легкої промисловості та залежить від сезонності, обсягів замовлень і ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Впродовж січня-березня 2014 р. скоротилося виробництво майже всіх основних виробів галузе­вої продукції, а саме плащів, курток, пальт та напівпальт, костюмів чоловічих, жіночих, дівчачих та хлопчачих, що пов'язано із насиченням даного сегмента ринку імпортною продукцією, обсяги вве­зення якої з року в рік зростає. Скорочення вироб­ництва тканин на вітчизняних текстильних під­приємствах спостерігалося і в минулому році, що в основному пов'язано з браком сировини.

За січень-лютий 2014 р. експорт товарів легкої промисловості становив 188,9 млн. дол. і збіль­шився, порівняно з аналогічним періодом 2013 р., на 2,7%, в основному завдяки експорту тканин вовняних - на 73%, тканин синтетичних - на 70,8%, трикотажних полотен - на 61%.

Порівняно з січнем-лютим 2013 р., імпорт то­варів легкої промисловості зменшився на 24% і становив 381,4 млн. дол. Зменшення відбулось по таких товарах: вироби з хутра - на 66,8%, взуття - на 46,5%, одяг текстильний - на 35,4%, вироби зі шкіри - на 20,7%, одяг трикотажній - на 20,2%. Однак по окремій номенклатурі товарів спостерігалося збільшення, а саме: тканин вовняних - на 50%, нетканих матеріалів - на 14,7%.

З року в рік чинники, які впливають на падіння обсягів виробництва товарів легкої промисловості, залишаються незмінними. Нерівні умови конку­ренції для українських підприємств на внутрішньому ринку створюють дешеві товари переважно турецько-китайського виробництва і часто товари сумнівної якості. Для ухилення від повної сплати податків продовжують ввозити в Україну товари із заниженням їх митної вартості та контра­бандно. Зростає також імпорт товарів «секонд-хенд», обсяг якого в 2013 р. досяг 100 тис. т.

Частка української продукції на внутрішньому рин­ку, за експертною оцінкою, становить менше 20 %.

Для збереження виробничого та кадрового потенціалу підприємства швейної, трикотажної та взуттєвої підгалузей змушені продовжувати викорис­тання давальницької схеми роботи з іноземними замовниками, що ставить виробництво їхньої про­дукції в залежність від наявності іноземних замовлень.

Негативно впливають на роботу галузі також соціальні чинники, й насамперед, переорієнтація доходів більшості верств населення на товари пер­шої необхідності та оплату житлово-комунальних послуг; низька заробітна плата в галузі, яка вдвічі нижча, ніж в цілому по промисловості.

Для динамічного розвитку легкої промисловості необхідно:

• Забезпечити дієвий захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції у разі імпорту продукції легкої промисловості із заниженою митною вартістю.

• Обмежити на законодавчому рівні ввезення то­варів, що були у користуванні («секенд-хенд»).

• Запровадити єдину систему статистичної звіт­ності та застосування реєстраторів касових опе­рацій під час реалізації товарів легкої промисло­вості для детінізації внутрішнього ринку і створен­ня рівного конкурентного середовища для всіх його учасників, незалежно від форм власності та особливостей форм юридичного існування.

• Провадити ефективну митно-тарифну політику.

Вирішення зазначених питань дасть можливість підприємствам галузі відійти від виробництва продукції за давальницькою схемою і збільшити частку вітчизняного ви­робництва на внутрішньому ринку, що призведе до посту­пового імпортозаміщення товарів легкої промисловості та подолання від'ємного сальдо торгового балансу в легкій промисловості.

Отже, сучасний стан легкої промисловості України можна охарактеризувати як незадовільний і нестабільний. Кризове становище в галузі обчислюється не двома роками, а з 90-х років. Внутрішній ринок заповнили іноземні товари, які є нижчими за якістю і дешевшими, а тому витісняють вітчизняну продукцію з українського ринку. Підприємства не можуть ефективно працювати через брак інвестицій і відповідного високотехнологічного обладнання. Легка промисловість потребує великої підтримки з боку держави у вигляді відповідних державних програм.

РОЗДІЛ1

АНАЛІЗ СТАНУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

1.1 Аналіз стану легкої промисловості України

Швейна галузь, як і легка промисловість України в цілому, на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані, що характеризується цілою низкою серйозних проблем, зокрема це: відсутність на внутрішньому ринку товарів вітчизняного виробництва та його тотальне заповнення дешевими, низькоякісними виробами іноземного походження, значну частку серед яких, займають товари «секенд-хенд»; застосування вітчизняними підприємствами давальницьких схем виробництва; погано розвинута інфраструктура галузі; недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність; не конкурентоспроможність вітчизняної продукції як за ціною, так і за якістю. Зазначені проблеми вкрай негативно впливають на діяльність підприємств швейної промисловості, а головне – гальмують подальший розвиток галузі.

Для з’ясування ступеню впливу вищезазначених проблем галузі, здійснено дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств швейної промисловості України. Предметом аналізу взято виробництво текстильних, трикотажних та шкіряних виробів, що найбільш повно характеризує швейну промисловість України.

Розвиток глобальних кризових процесів досить негативно позначився на загальних обсягах швейної продукції в Україні. Аналізуючи обсяги реалізації швейної продукції протягом 2014-2015 рр. можна спостерігати не стабільну тенденцію. Так, обсяг реалізації продукції швейної промисловості за досліджуваний період зменшився на 3,3%, в той же час спостерігається позитивна динаміка в 2015 році у відношенні до 2014 року – 5,5%.

Для подальшого дослідження необхідним є аналіз динаміки обсягів виробництва швейної продукції за видами. Як свідчать результати, динаміка виробництва швейних виробів за останні три роки мала тенденцію до зниження обсягів. Так, окрім виробництва суконь та сарафанів, яке збільшилося на 31%, усі інші позиції зменшилися в середньому на 15%. Найбільше зменшився обсяг виробництва блуз та тунік (на 29,7%), костюмів жіночих та дівчачих (на 26,8%).

Слід зазначити, що, з одного боку, робота вітчизняних підприємств на основі давальницької сировини, як форма співробітництва на сучасному етапі розвитку легкої промисловості, є надзвичайно важливою, оскільки дає змогу наростити експортний потенціал, завантажити потужності і забезпечити людей роботою, набути досвіду виробництва продукції, що відповідає світовим стандартам якості. Проте, з іншого боку, співпраця на цих умовах фактично призводить до повної залежності вітчизняного виробника від іноземного замовника. Сьогодні, раптовий розрив таких стосунків, неминуче призведе до виникнення кризових ситуацій на вітчизняних швейних підприємствах.

Зменшення обсягів виробництва та експорту швейної продукції негативно вплинуло на фінансові результати діяльності підприємств. Виходячи з даних Держкомстату, у 2014 р. за результатами фінансового-господарської діяльності, збитки отримали 37,1% підприємств, а їх загальний розмір становив 334,1 млн. грн., що практично дорівнює розміру прибутку (404 млн. грн.). Ситуація впродовж 2015 р. демонструє незначне зменшення кількості збиткових підприємств до 36,5%, але порівняно з 2014 р. загальний обсяг збитків збільшився на 30% та становить 434,2 млн. грн. Загальний рівень рентабельності за цей період був визначений на рівні 3,0%.

Отже, результати аналізу основних фінансових показників підприємств швейної промисловості свідчать про негативні тенденції в розвитку галузі. Головна з них полягає в тому, що поряд із незначним скороченням показників виробництва і реалізації продукції діяльність підприємств низькорентабельна. Враховуючи, що переважна більшість швейних підприємств працює на умовах давальницької сировини, для дослідження факторів, що спричиняють вказані негативні тенденції необхідно провести ретельний економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємств галузі. [2].