- •Колоквіум (психологія)
- •1. Необхідність психологічних та педагогічних знань. Психологічна та педагогічна культура особистості
- •2. Етапи розвитку психологічних знань
- •3. Предмет психології. Визначення понять “психіка“, “психологія“
- •Визначення понять:
- •4. Галузі психології
- •5. Методи психологічного дослідження. Метод спостереження. Види спостережень. Використання методу спостереження, його позитивні сторони та недоліки
- •Метод спостереження
- •Використання методу спостереження, його позитивні сторони та недоліки
- •Види спостережень
- •6. Дати визначення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”. Навести приклади.
- •Фрейдизм
- •Психоаналіз
- •Неофрейдизм
- •8. Фрейдизм як психологічна теорія особистості. Психоаналіз
- •9. Неофрейдизм. Теорія особистості к.Юнга
- •Самоактуалізація особистості
- •Структура психіки за к. Юнгом
- •30. Характер особистості. Характер і темперамент
- •Характрер і темперамент
- •32. Соціальна психологія. Предмет соціальної психології
- •33. Соціальна група. Види груп
- •34. Рівні розвитку груп
- •35. Рівні розвитку груп. Колектив
- •36. Лідерство та керівництво. Типи лідерства
- •37. Стилі керівництва
- •38. Соціально-психологічний клімат в колективі. Соціометрія
- •39.Поняття конфлікту. Види конфліктів
- •40. Конструктивні та деструктивні конфлікти
- •41. Причини міжособистісних конфліктів
- •42. Динаміка конфлікту (стадії конфліктів)
- •43. Поняття конфлікту. Способи управління конфліктом
- •44. Методика вирішення конфлікту
- •45. Предмет і задачі педагогіки. Галузі педагогіки
- •46. Зв'язок педагогіки і психології. Педагогічна психологія
- •47. Дидактика. Принципи навчання
- •48. Методи навчання. Догматичне навчання
- •Догматичне навчання
- •49. Методи навчання. Пояснювально-ілюстративне навчання
- •50. Методи навчання. Проблемне навчання
- •51. Проблемне навчання. Види проблемного методу навчання
- •Види проблемного навчання:
- •52. Теорія виховання. Принципи виховання
- •53. Види та методи виховання Види виховання
- •Основні методи виховання
- •54. Виховання та самовиховання
- •55. Психологічні знання як фактор навчального процесу
- •57. Використання знань теорії пізнавальних процесів в навчанні
- •58. Педагогічні аспекти формування самооцінки особистості
- •59. Використання знань теорії темпераменту особистості в навчанні та вихованні
- •60. Типи керівництва як педагогічний фактор формування колективу
32. Соціальна психологія. Предмет соціальної психології
Соціальна психологія – галузь психології, що вивчає психічні прояви людини, які зумовлені її входженням в певну соціальну групу, та психологічні характеристики самих соціальних груп.
Людина живе, розвивається і діє у групі. Під її впливом відбувається становлення особистості – складається її спрямованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умови для саморегуляції та розвитку здібностей.
Предмет соціальної психології
Предмет соціальної психології — вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується у процесі суб'єктивного відображення людиною об'єктивних соціальних відносин і соціальних спільностей.
Це визначення охоплює найважливіші сутнісні ознаки соціальної психології: — особистісні механізми регуляції соціального процесу; — ціннісне ставлення індивіда до соціального, що дає змогу соціальній психології пояснити поведінку людини в соціальному середовищі, конкретній групі; як її поведінка, що виникла в результаті суб'єктивного відтворення індивідом об'єктивного світу, діяльність впливають на функціонування соціальної спільності, яким є індивідуальний внесок кожної людини у функціонування групи; — соціально-психологічні чинники, які визначають розвиток активності особистості та групи; — соціальні спільності, масові явища, які впливають на людину та її поведінку. Отже, сучасне розуміння предмета соціальної психології не обмежується дослідженням традиційних сфер, а розкриває механізми взаємин на рівні “група — суспільство”, індивід — суспільство”. Це свідчить, що предмет соціальної психології охоплює дедалі ширшу соціально-психологічну реальність, пов'язану із масовою свідомістю і масовою поведінкою людей.
33. Соціальна група. Види груп
Соціальна група – певна спільність людей, які поєднані на основі відповідних загальних ознак, що стосуються спільної діяльності, на підставі якої виникають певні психологічні утворення (соціальне почуття, інтереси та ін.).
Проблеми функціонування соціальних груп досліджуються і вивчаються соціальною психологією та педагогікою. Педагогіка використовує ці дослідження з метою навчання та виховання.
Класифікація груп
Групи класифікуються за певними ознаками.
За принципом формування
Умовні (номінальні) групи – об’єднання людей за певною умовною ознакою (стать, вік, професія, освіта, етнічна, політична чи релігійна належність), в яких реальні особистості, що їх віднесли до умовної групи, не мають між собою реальних відносин та зв’язків і навіть можуть не знати один одного.
Реальні групи – реально існуюче в певному просторі і часі об’єднання людей, яке характеризується тим, що її члени поєднані між собою реальними відносинами та зв’язками.
За величиною
Малі групи – від 2 до 30 – 45 осіб у групі.
Великі – більше 30 – 45 осіб у групі.
В залежності від умов формування
Природні групи – створюються самі по собі, виходячи з потреб суспільства або людей, які входять в дані групи.
Лабораторні групи – створюються експериментатором з метою проведення певного наукового дослідження.
В залежності від форми організації
Формальні групи – об’єднання людей на підставі загальної діяльності, в рамках офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність формальних груп мають нормативно визначений характер.
Неформальні групи – створюються та існують поза рамками офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність неформальних груп визначаються на основі особистих інтересів її учасників.
Серед різних видів груп окремо виділяють референтну (еталонну) групу.Референтна (еталонна) група – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості. Під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.
