Тема 9: Страхування відповідальності

1. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників засобів транспорту

2. Міжнародна система „Зелена картка„

3. Страхування відповідальності власників інших засобів транспорту.

4. Страхування відповідальності за неповернення кредитів.Страхування депозитів.

5. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.

6. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.

1. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного автомобільного транспорту

Страхування відповідальності – це галузь страхування, де об’єктом страхування є відповідальність перед третіми фізичними або юридичними особами внаслідок будь-якої дії або бездіяльності страхувальника. На відміну від майнового страхування, в якому страхуванню підлягають власність громадян, суб’єктів господарювання та їх майнові інтереси, та на відміну від особового страхування, яке здійснюється на випадок настання визначених подій, пов’язаних із життям, здоров’ям і працездатністю застрахованих, метою страхування відповідальності є страховий захист інтересів можливих спричинювачів шкоди.

Страхування відповідальності – це галузь страхової діяльності, де об’єктом страхування виступають майнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих життю здоров’ю чи майну третьої фізичної особи, а також майну юридичної особи внаслідок будь-якої дії чи бездіяльності страхувальника.

Розвиток галузі страхування відповідальності має важливе значення як для захисту майнових інтересів осіб, винних у заподіяних збитках, так і осіб, яким завдані збитки.

Закон України «Про страхування» (стаття 7) зобов’язує до таких видів страхових послуг:

1. страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті та вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

2. страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

3. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

4. страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварії екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

5. страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

6. страхування цивільної відповідальності тимчасового ліквідатора фінансової установи;

7. страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування збитків, які можуть бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природно-му середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації ( видалення) небезпечних відходів;

8. страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

9. страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних із підготовкою до за-пуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

10. страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

11. страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів;

12. страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

13. страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

14. страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

15. страхування відповідальності морського судновласника;

16. страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

Щодо добровільних видів страхування відповідальності, що потребують ліцензії, то їх в статті 6 Закону України «Про страхування» наведено чотири: страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності перед третіми особами іншої, ніж передбачена попередніми.

На добровільних засадах, наприклад, може страхуватися відповідальність виробника за якість продукції, відповідальність роботодавця.

Страхування відповідальності відноситься до сфери загального страхування і має деякі особливості,які не властиві іншим галузям страхового ринку.

По – перше,страхування відповідальності не має підгалузевого поділу,що свідчить про універсальність страхових послуг, які можна розмежувати на дві групи:

1 група – страхування відповідальності на транспорті;

2 група – страхування інших видів відповідальності.

По – друге,в договорі страхування відповідальності наперед невизначеною є третя постраждала особа і невідомим розмір збитків. Тому страхова компанія обмежує свою відповідальність деякою сумою, що називається лімітом відповідальності, тобто максимально можливою вiдповiдальнiстю страховика, що випливає з умов договору страхування.

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Уперше цей вид страхування в Україні було запроваджено 1 січня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996р № 1175.Від 1 квітня 2005 року набув чинності Закон № 1961- IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2004 року (далі Закон № 1961).Зі змінами і доповненнями від 23.12.2014 р.

Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності:

• адміністративна відповідальність – це одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення;

• матеріальна відповідальність – це обов’язок працівникавідшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством;

• цивільно-правова відповідальність – це встановлення нормами цивільного і господарського права юридичних наслідків за невиконання або неналежне виконання особою передбачених обов’язків, що пов’язано з порушенням суб’єктивних прав іншої особи.

Для цивільно-правової відповідальності характерні такі ознаки:

а) вона є формою державного примусового впливу на суб’єктів, що допустили порушення норм права;

б) вона застосовується до суб’єктів, які допустили правопорушення, тобто встановлених законами або законодавчими актами правил здійснення відносин з державою, юридичними особами або громадянами;

в) відповідальність проявляється в застосуванні до суб’єкта, який допустив правопорушення, санкцій, передбачених законом, та які є мірою юридичної відповідальності. Оскільки цивільне право регулює в першу чергу майнові відносини, то характерною особливістю цивільно-правової відповідальності є її майновий характер. Інститут цивільно-правової відповідальності, що є одним із методів економічного регулювання суспільних відносин, виконує, таким чином, функцію економічного (майнового) впливу.

Страхування відповідальності поділяється на такі види:

• страхування відповідальності виробника за якість продукції;

• страхування відповідальності роботодавця;

• страхування професійної відповідальності;

• страхування відповідальності за екологічне забруднення;

• страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• страхування відповідальності перевізника;

• страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду;

• страхування ризику непогашення кредиту;

• страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту;

• страхування інших видів цивільної відповідальності.

Метою страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є надання гарантій відшкодування збитківстрахувальника – власника транспортного засобу, що виникливнаслідок обов’язку компенсувати шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Страхування відповідальності власників транспортних засобів проводиться в обов’язковій та добровільній формах. Об’єктом страхування є цивільна відповідальність власників автотранспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам у результаті ДТП.

В Україні відповідно до чинного законодавства в обов’язковій форміздійснюється страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суб’єктами страхування відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали ізстраховиками договори обов’язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Страховий платіжза даним видом страхування складається з базового платежу та коригуючих коефіцієнтів, що розраховуються МТСБУ актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузіза останній розрахунковий період, який становить 1 рік.

Стаття 8 Закону.

Договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

1) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу);

2) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі страхування (договір ІІ типу);

3) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаноюв договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІІ типу).

Відповідно до чинного законодавства укладаються такі види договорів обов’язкового страхування:

• внутрішній договір (діє виключно на території України);

• міжнародний договір (діє на території країн, зазначених у таких договорах).

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) – це юридична особа, непідприємницька організація, яка виконує завдання, визначені в Законі, і наділена функціями Гарантійногофонду та Бюро «Зеленої картки». МТСБУ – це страховик, який не має права укладати договори страхування.

Основні функції МТСБУ як Гарантійного фонду (Фонду захисту потерпілих):

• управління фондом захисту потерпілих та здійснення виплат з цього фонду на умовах, передбачених чинним законодавством України;

• співробітництво з органами державної влади з питань цього виду страхування;

• розробка зразків страхових полісів та розрахунок розміру базового страхового платежу та коригуючих коефіцієнтів для подання на затвердження до спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю;

• встановлення порядку укладання і виконання членами Бюро договорів цього виду страхування, забезпечення платоспроможності Бюро та його членів;

• створення, підтримка і обслуговування єдиної централізованої бази даних про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог Закону членство в МТСБУ – одна з обов’язкових умов провадження обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Членами МТСБУ можуть бути страховики-резиденти. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Право укладання договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ.

Для набуття статусу асоційованого члена страховик зобов’язаний:

а) отримати ліцензію на впровадження обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

б) сплатити до фонду захисту потерпілих гарантійний внесок у розмірі, визначеному положенням про цей фонд, у сумі, не меншій за еквівалент 100 тисяч євро.

Необхідність здійснення страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів обумовлена рядом чинників:

1. наявністю в цивільному законодавстві вимоги відповідальності власника транспортного засобу за шкоду, що нанесена потерпілим особам транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки ;

2. масовістю використання автомобільних транспортних засобів та високим рівнем ризику (щорічно на автошляхах світу гине понад 100 тис.осіб, а на кожного загиблого припадає 4-10 травмованих осіб. В Україні щорічно відбувається понад 200тис. автоаварій);

3. необхідністю забезпечення соціального захисту потерпілим в випадку неплатоспроможності автовласника, що винний в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 30, ст.344)