6. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.

Метою страхування відповідальності за екологічну забрудненість є відшкодування збитків життю і здоров'ю та збитків навколишньому природному середовищу внаслідок аварії або аварійного викиду сировини, готової продукції, напівфабрикатів або відходів. Таким чином, це страхування передбачає два основних ризики, властивих страхуванню відповідальності. Залежно від характеру діяльності підприємства додатково може бути застрахована його відповідальність за відшкодування витрат на попереджувальні та захисні роботи, за майновими претензіями щодо відшкодування потерпим особам недоотриманого прибутку або майнових втрат, за майновими претензіями щодо очищення забрудненої території та іншими позовами.

Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником. Загальна страхова сума встановлюється на підставі часткових страхових сум за окремими ризиками.

Показником для визначення страхової суми переважно є величина очікуваних збитків, які можуть настати внаслідок аварії чи аварійного викиду.

Страхові тарифи встановлюються у відсотках до страхової суми за кожним ризиком окремо. Вони залежать від галузі, до якої відноситься підприємство, стану основних фондів, технологій, технологічної дисципліни та інших факторів.

Переважно страхові тарифи складаються з базових тарифів за окремим ризиком і поправочних залежно від галузі, стану основних фондів та інших Показників. Страхові тарифи за окремими ризиками значно коливаються в різних галузях промисловості і знаходяться в межах від 0,2 до 2-3, іноді 5 відсотків страхової суми.

Про аварію або аварійний викид страхувальник повинен повідомити страховика протягом однієї доби. Страховик повинен з'ясувати обставини та причини страхового випадку і виконати розрахунки збитків. Страхувальник по мірі надходження до нього заяв (претензій) щодо відшкодування збитків передає їх страховику для виплати відшкодування. Можливе також врегулювання збитків страхувальником з наступною компенсацією відшкодування страховиком.

Страхування відповідальності за екологічне забруднення

Протягом усього історичного періоду творення сучасної цивілізації людство постійно вступає в суперечки з природою з приводу задоволення своїх найрізноманітніших та всезростаючих потреб у природних ресурсах. Разом з тим, неврегульованість механізму відповідальності суб'єктів господарювання, особливо підприємств з підвищеною небезпекою - винуватців аварій, держава бере на себе асигнування значних бюджетних коштів на подолання негативних екологічних явищ. У вирішенні цих проблем особливої актуальності набуває проблема розвитку екологічного страхування як засобу захисту економічних, екологічних та соціальних інтересів громадян та юридичних осіб у випадку забруднення елементів довкілля.

Екологічне страхування - це порівняно нове явище у фінансово-економічному житті не лише України, а й усього світу. Його вік сягає трохи більше десяти років. За цей короткий проміжок часу ця інституція привернула до себе значний науковий та практичний інтерес.

В економічній історії цивілізації екологічне страхування вперше визначило єдину до теперішнього часу форму взаємодії, в якій завдання охорони навколишнього природного середовища та економічні інтереси виробників знаходять достатньо ємну точку зіткнення. Всі досі прийняті нормативні документи та акти, які встановлюють економічним суб'єктам вимоги та умови охорони довкілля, так чи інакше носять вимушений характер. Екологічне страхування забезпечує в цьому найдавнішому протиборстві екології та економіки нехай невелику, але суттєву зону взаємопереходу, будуючи перший міст на шляху вирішення найважливіших еколого-економічних проблем людства.

Екологічне страхуванняце страхування цивільної відповідальності підприємств за заподіяну шкоду фізичним та юридичним особам внаслідок техногенно-екологічних аварій чи випадкового забруднення навколишнього природного середовища.

Забруднення можна «значити як антропогенне зумовлене надходження речовин та енергії в природне середовище, яке викликає погіршення його стану з точки зору еколого-санітарного благополуччя нині та у віддаленому майбутньому й економічних інтересів суспільства. Розвиток промисловості, енергетики, залучення нових ресурсів у техногенну діяльність сприяє поглибленню глобальної екологічної кризи, зумовлює зміни фізичного, хімічного та біологічного складу атмосфери та біосфери.

В Україні здійснюється добровільне та обов'язкове державне та інші види страхування громадян та їхнього майна, майна й доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 49.

Екологічне страхування запроваджується з метою:

• створення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф;

• відшкодування збитків, спричинених юридичним і фізичним особам внаслідок забруднення довкілля;

• забезпечення умов проживання населення та функціонування підприємств у зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Страхувальниками, перш за все, виступають юридичні особи: екологічно небезпечні підприємства й виробництва, органи державного й територіального управління, у віданні яких або на території яких знаходяться екологічно небезпечні об'єкти, а також забруднені природні об'єкти; фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю, здійснення якої може спричинити збитки, що шкідливо впливають на навколишнє природне середовище.

Об'єктом страхування є відповідальність підприємств за збитки при реалізації будь-якого екологічного ризику забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими, іншими відходами, транспортними засобами, а також забрудненням при:

• розширенні, проектуванні, будівництві, спорудженні об'єктів;

• використанні засобів захисту рослин, мінеральних добрив; нових біологічно активних речовин, засобів біотехнологій;

• виконанні фундаментальних або прикладних наукових розробок, впровадженні обладнання з підвищеною екологічною небезпекою;

• викидах радіоактивних речовин;

• транспортуванні, розміщенні на території України екологічно небезпечних матеріалів.

Строк дії договору страхування один рік. .Як правило, через великі затрати на розробку умов страхування, розробку та впровадження програми превентивних заходів, витрат на здійснення контролю страхувальнику вигідно партнерство на 5-10 років.

Ліміт відповідальності страховика, як правило, обмежують розміром граничної суми та періодом часу. Загальна страхова сума встановлюється на підставі часткових страхових сум за окремими ризиками.. Показниками для визначення страхової суми переважно є розміри очікуємих збитків.

Страховий тариф встановлюються у відсотках до страхової суми за кожним ризиком окремо. Розміри страхових тарифів лежать в межах від 0,2 до 5%.

Розмір страхового внеску залежить від обсягу страхових зобов'язань, які бере на себе страховик, тобто переліку страхових випадків, страхової суми, періоду несення відповідальності страховиком за договором страхування (як правило, до трьох років з моменту аварійної ситуації).

Фактори, які впливають на ступінь ризику, що береться на страхування:

- перелік і обсяг небезпечних речовин, що використовуються в діяльності страхувальника;

- технічна оснащеність;

- близькість водоймищ;

- напрями вітрів;

- близькість населених пунктів, ґрунтових вод, сільськогосподарських угідь, промислових підприємств;

- зношеність основних фондів;

- рівень кваліфікації персоналу та ін.

У зв'язку з цим страховикам необхідно залучати спеціалістів для виконання експертизи, за висновками якої можливо визначити вартість страхової послуги.

Відповідальність страховиків поширюється на випадкові та ненавмисні збитки, які поділяються на:

1. Прямі економічні збитки від забруднення навколишнього середовища.

2. Опосередковані економічні збитки, тобто додаткові та компенсаційні витрати, пов'язані з ліквідацією та усуненням наслідків забруднення навколишнього середовища.

Забруднення можливо поділити за просторовим масштабом на:

- глобальне, яке виникає внаслідок перенесення забруднюючих речовин у довкіллі на відстані, що перевищують 1000 км від будь-яких джерел забруднення, наприклад, в результаті ядерних випробувань в атмосфері;

- регіональне, що виникає внаслідок перенесення забруднюючих речовин у довкіллі на відстані понад 40-50 км від техногенних джерел забруднення, наприклад, в результаті експлуатації підприємств промисловості, транспорту тощо;

- локальне, що виникає поблизу одного або сукупності деяких джерел забруднення, наприклад, на промислових об'єктах або поруч з ними.

- Також слід взяти до уваги, що величина збитку залежить від часового характеру дії забруднення, а саме:

- разового впливу;

- періодичного;

- тривалого.

Для запровадження екологічного страхування в Україні планується:

- прийняти Закон України “Про екологічне страхування” із визначенням механізму правового регулювання відносин сторін і підзаконні акти щодо реалізації цього закону;

- визначити об'єкти та регіони, де експериментальне повинно початися впровадження цієї системи (підприємства хімічної, нафтової, газової промисловості, транспортні комунікації; регіони з найбільшим скупченням джерел підвищеної екологічної небезпеки (район Придніпров'я, Донбасу);

- провести інвентаризацію джерел підвищеної екологічної небезпеки з класифікацією їх за рівнем екологічного ризику;

- розробити перелік подій, які підлягають обов'язковому й добровільному страхуванню та ставки страхових тарифів;

- розробити типову методику для оцінювання екологічних збитків з метою визначення науково - обґрунтованих розрахунків страхового відшкодування;

- узгодити завдання екологічного страхування з іншими економічними заходами екологічного спрямування

Так, НАСК “Оранта” бере на страхування відповідальність судновласника за збиток, заподіяний забрудненням державних територіальних вод, а також будь-якого майна в тих водах, внаслідок ненавмисного скидання або розливу з суден нафтопродуктів, а також будь-яких інших речовин. Відповідно до законодавства багатьох країн про забезпечення чистоти своїх територіальних вод, усі судна, у першу чергу танкери, повинні мати на борту серед інших обов'язкових документів “TheCertificateofFinancialResponsibility”, який підтверджує, що фінансова відповідальність судновласника застрахована в солідній страховій організації або гарантована першокласним банком. Аналогічний документ передбачено також законодавством України. Українські судна повинні мати “Свідоцтво про забезпечення цивільної відповідальності на збиток від забруднення нафтою” (СertificateofFihahcialSecurityinReshectofCivilLiabilityforOilPollutionDamage). При підході до порту призначення капітани суден зобов'язані завчасно повідомити керівництво порту про наявність на борту такого сертифіката. Страхове відшкодування виплачується за:

• збитки внаслідок забруднення державних територіальних вод;

• необхідні та доцільно здійснені витрати щодо запобігання та зменшення розміру збитку;

• витрати, пов'язані з розглядом в арбітражі або суді справи про відшкодування збитку внаслідок забруднення.

Договір укладається, як правило, на рейс. Страховик несе відповідальність за збитки, що виникли тільки в тому районі плавання або тому рейсі, що були обумовлені в договорі страхування. При виході судна за межі району плавання страховий захист припиняється. Не вважається порушенням договору відхилення від наміченого шляху плавання для:

• рятування суден і вантажів;

• безпеки подальшого рейсу;

• рятування життя людей.

При укладенні договору узгоджується безумовна франшиза на рівні не нижче світових ставок, які оголошуються щорічно Інститутом Лондонських Страховиків.

Слід відмітити, що майже третина промислових об'єктів України становлять потенційно небезпечні підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин. Ці промислові зони є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного характеру. Тому практичне провадження екологічного страхування в Україні є життєве необхідним.

Лекція 15 (2 год.)