15. Призначення, типи, склад і структурні схеми радіопередавачів.

РЛ передавачі призначені для формування (шляхом генерування чи посилення)потужних короткочасних зондуючих НВЧ (надвисокочастотних) сигналів із заданими характеристиками.

Радіолокаціонні передавачі в залежності від їз робочого діапазону поділяються на метрові, дециметрові, сантиметрові та міліметрові.

По виду модуляції розрізняють імпульсні, імпульсно-частотні та імпульсні фазокодові передавачі.

В залежності від побудови генераторної частини передавача бувають однокаскадними чи багатокаскадними.

Передавачі також класифікують і по виду генераторного приладу у вихідному каскаді:

- лампові;

- магнетронні;

- клістонні;

- платинотронні і т.д.

До складу системи передавача в залежності від його структури (типу) входять:

- автогенератор чи підсилювач потужності;

- модулятор;

- підмодулятор;

- джерело живлення (високовольтний випрямлювачь).

С труктурні схеми систем передавачів:

а – з автогенератором;

б – з підсилювачем потужності.

(Варіант з конспекту)

1 6. Технічні характеристики радіопередавачів і вимоги до них.

До основних характеристик передавачів відносяться:

1. Діапазон робочих частот – це інтервал частот, в межах якого може працювати передавач, при цьому мають місце наступні характеристики:

1. кількість фіксованих частот;

2. рознос частот в межах діапазону;

3. швидкість перебудови частоти;

4. програма перебудови;

5. точність встановлення частоти;

6. стабільність частоти (сама основна хар-ка)

2. тип та структура зондувальних сигналів:

1. форма та тривалість імпульсів;

2. вид модуляції;

3. частота повторення радіо імпульсів;

4. частотний спектр радіоімпульсів.

3. потужність зондувальних сигналів;

4. надійність роботи та безпека обслуговування.

Середня потужність визначає енергію випромінення і, як результат, дальність виявлення РЛС. Велика потужність полегшує «силову боротьбу» при виявленні цілей на фоні активних завад, але в той же час знижується скритність РЛС, збільшується шкідливий вплив НВЧ випромінення на особистий склад, погіршується масогабаритні хар-ки передавача і збільшується споживання ел. енергії.

Несуча частота зондуючих сигналів (f_o) і діапазон її зміни (∆f_пер) визначаються загальними вимогами, висунутими до РЛС, і погоджуються з відповідними характеристиками інших систем (в першу чергу з антенно-фідерною та приймаючою).

Стабільність (∆f_Н ) характеризується можливими випадковими швидкими уходами частоти протягом імпульсу і від імпульсу до імпульсу (від періоду до періоду), а також повільними змінами частоти протягом багатьох періодів повторення.

Повільні уходи частоти виникають через зміни температури, тиску, напруги первинної мережі, навантаження передавача. Ці відходи відносно легко компенсуються системою АПЧ.

Швидкі уходи частоти неможливо компенсувати за допомогою системи АПЧ через їїнедостатнюшвидкодію, тому задаються максимально допустимі уходи частоти, виходячи з вимог забезпечення необхідної ефективності роботиапаратури захисту від пасивних завад. При цьому уходи частоти не повинні перевищувати:

протягом імпульса:

протягом періода повторення:

Виконання вимог до стабільності частоти (4.1), (4.2) накладає дуже жорсткі вимоги до всіх фупкціональних частин передавача: джерелу живлення (висока стабільність напруги), модулятору, автогенератору чи підсилювачу потужності.

Зменшення тривалості імпульсу підвищу роздільну здатність РЛС по дальності, а також покращує умови визначення корисного сигналу на фоні пасивних завад.

В своючергу, зменшення тривалості імпульсу при заданій (зумов забезпечення необхідної дальності) середньої потужності призводить до необхідності збільшення імпульсної потужності. Прицьому виникає небезпека пробоїв в волноводном тракті через його недостатньою електричної прочносгі.