14.Поглиблення і с-матизація найважливіших відомостей із лінгвістики тексту. Роль тексту у формуванні мовної і мовленнєвої компетенції учнів. Дидактичні можливості тексту.

Основним засобом навчання мови вважається текст. Лінгвістика тексту - це розділ мовознавства, що вивчає змістовий і структурний бік тексту. Поняття текст. Центральною ланкою в процесі людської комунікації с текст (це група речень, розміщених у певній послідовності та пов'язаних одне з одним за змістом і за допомогою різних мовних засобів). Текст с середовищем, у якому функціонують основні мовні одиниці: звуки мовлення, значущі частини слова, слова, словосполучення, речення, складні синтаксичні цілі. Текст обов’язково висвітлює певну тему. Тема - це те. про основна що йдеться в тексті, предмет мовлення. Провідна тема членуеться на дрібніші теми - мікротеми. Комунікативну мету тексту (навіщо створено текст: схвалити, осудити, ствердити, запевнити, закликати, спонукати, застерегти тощо) прийнято називати його основною думкою. Тема й основна думка об'єднують окремі речення в текст і нада­ють йому змістової цілісності. Темі й основній думці висловлювання підпорядковується добір мовних засобів. До тексту можна дібрати заголовок, який передас тему чи основну думку висловлювання.

Для тексту характерні такі основні ознаки: зв'язність, комунікативність; членованість, інформативність.

У текстах професійного спілкування порушуються пи­тання. пов'язані з виконанням суб’єктами комунікації своїх професійних завдань. До цих текстів ставляться такі вимоги: об'єктивність викладу, логіка, послідовність, повнота інформації, точність, лаконічність, стандартність. Для них характерне вживання термінів, професіоналізмів, слів іншомовного походження, усталених мовних зво­ротів. Текст - це результат мовленнєвої діяльності У ньому ширше й повніше. ніж у реченні, розгортаються й конкретизуються думки, воля, почуття. Текст мас свою тему і основну думку. Повідомляючи про щось, ми підпорядковуємо добір матеріалу меті передати основну думку висловлювання. Для тексту характерні зв'язність, комунікативність. членованість та інформативність. Проміжною ланкою між текстом і реченням с ССЦ - це група речень, поєднаних між собою в одне ціле за змістом і граматично. які виражають розвиток думки. Виступаючи складовою частиною тексту. ССЦ має більшу самостійність, викінченість, ніж речення.

Істотною ознакою ССЦ є його змістова (тематична) єдність, Цс означає, що всі речення, які входять до складу ССЦ, об'єднані однією мікротемою. Найбільш значуще з по.між цих речень називається тематичним. Мовні одиниці, які допомагають об’єднати речення в текст,називаються засобами зв'язку. До них належать повтори слів, синоніми, антоніми, спільнокореневі слова, займенники. сполучники, співвідносність вндо-часових форм дієслова. вставні слова, неповні речення та інші. Існує два основних способи зв’язку речень у тексті: Ланцюжковий (думка розгортається послідовно) і паралельний (реченням властива відносна самостійність). У кожному тексті відображено рух думки від того, що вже відоме, що назване мовцем, до того, що ще не відоме слухачам. Частина, що містить уже відому з попереднього речення інформацію або ту інформацію, на яку спирається мовець як на відому, називається «відомим» (В). Частина, що містить нову, не висловлену до того інформацію або найважливішу з погляду мовця інформацію, називається «новим» (Н). Таке членування речення називається актуальним (комунікативним). Від ССЦ відрізняється абзац. За допомогою абзаців у композиції тексту виділяються важливі щодо змістового її емоційного наповнення відрізки. У тексті ССЦ може збіга­тися з абзацом, бути частиною абзацу або ж членуватися на кілька абзаців. Текст ділиться на ССЦ. які являють собою більш повний порівняно з реченням розвиток думки. ССЦ в порівнянні з реченням - синтаксична одиниця вищого порядку. У тексті кожне наступне речення будується на основі попереднього речення, вбираючи в себе ту чи мшу його частину, включає нову інформацію. Відштовхуючись від «відомого» мовець додає «нове», таким чином розвиваючи думку та збагачуючи зміст. Розрізняють тексти з послідовним і паралельним зв’язком речень. Кожен текст використовується в тій чи іншій сфері, мас своє призначення. мету, характеризується певними структурними й мовними особливостями.

За стилістичними ознаками тексти поділяються на розмовні. наукові, офіційно-ділові, публіцистичні, художні, конфесійні. Залежно від змісту висловлювання тексти можуть нале-жати до різних типів мовлення: розповідь, опис, роздум. Кожен зі стилів реалізується у властивих Йому жанрах. Жанри - історично сформовані види текстів, які залежать від особливостей їх комунікативної мети, змісту, форми, обсягу, способу викладу думок.