9.Індивідуальна робота з учнями на уроці української мови.

Для індивідуальної роботи з учнями намагаюся теж підбирати цікаві завд. (вони здебільшого розраховані на сильніших учнів). Прикладом можуть бути такі: «Головний редактор» (Учням пропонується текст з недоліком: пропущені чи нечітко написані слова, відсутні розділові знаки, переплутано місцями слова. Завд.: відтворити текст, проаналізувати помилки, визначити орфограми. Іноді пропоную відредагувати текст-переклад.), «Юні журналісти» ( як варіант рольової гри. Учні – журналісти, письменники-початківці. Завд.: написати творчу роботу, статтю, репортаж, узяти інтерв’ю. Пропоную або тільки тему, або певні опорні слова, словосполучення, синтаксичні конструкції) Такі ігри та методи роботи на уроках сприяють також розвитку творчих здібностей учнів.

10.Нові інформаційні технології на уроках української мови.

Використання інформаційних технологій на уроках української мови може відбуватися різними способами, це залежить від низки факторів, найважливішими з яких вважаємо такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявністю сертифікованих програм у системі  середньої загальної освіти. Серед зазначених технологій використовуємо такі їх види:

- інформаційні технології;

- електронні підручники;

- окремі типи файлів (зображення, відео-, аудіо-, анімації);

- розроблені авторські уроки (інтеграція різних об’єктів в один формат - презентації, web-сторінки).

11.Особливості узагальнення і с-матизації найважливіших відомостей з мови у 10-11 класах. Особливості узагальнення й с-матизації фонетики, орфоепії та графіки в 10 класі. Методи, прийоми та форми роботи. Фонетико-графічні, орфоепічні вправи та методика їх проведення.

Особливості узагальнення і с-тизації з фонетики, орфоепії: опанування адаптованими відомостями з фоностилістики; формування фонетико-орфоепічних умінь; формування орфоепічної культури; подолання явищ інтерференції; с-тичне розсереджене застосування орфоепічних вправ на різних уроках та постійне виправлення помилок.

Зміст шкільного курсу української мови визначається двома чинниками: метою навчання і предметом вивчення.

Мета навчання української мови в старших класах полягає в розвиткові інтелектуально-креативних здібностей випускників, формуванні навичок самостійної навчальної діяльності, що закладають ґрунт для розвитку мовної особистості, здатної до самоосвіти. Предметом вивчення є українська літературна мова в її реальному функціонуванні в різноманітних умовах як складник багаторівневої системи, що постійно розвивається, удосконалюється, є об’єктом пізнання й засобом оволодіння іншими предметами. Завд. УМ реалізуються через мовленнєву, мовну, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну) змістову лінії. Провідним напрямком навчання в старших класах стає узагальнення й с-матизація найважливіших відомостей з мови, засвоєних в основній школі (5-9 кл.) з урахуванням їх комунікативної значущості. Важливе значення має відбір мовних відомостей, що забезпечували б ефективність навчання української мови. Мовна змістова лінія повинна бути не просто сукупністю роздрібнених теоретичних відомостей, а с-матизованим викладом структурно-семантичної теорії з урахуванням внутрішньорівневих, міжрівневих і міжпредметних зв’язків. Так, на відміну від середньої ланки в старших класах під час повторення й узагальнення відомостей з фонетики, завд. ускладнюється й полягає в удосконаленні знань учнів про звукову с-му української мови, опануванні методично адаптованих відомостей з фоностилістики, необхідних для правильної побудови власних висловлювань усіх стилів мовлення, а також у формуванні стійких фонетико-орфоепічних умінь і навичок, до яких належать розуміння всіх звуків під час аудіювання, правильну вимову звуків у мовленнєвому потоці, нормативне наголошення слів і словоформ, комунікативно доречне інтонаційно-ритмічне оформлення мовлення. З метою формування культури мовлення учнів звертається увага на засоби милозвучності української мови – чергування окремих голосних і приголосних звуків, спрощення у групах приголосних, використання паралельних форм слів тощо. Робота, спрямована на усунення орфоепічних помилок, здійснюється шляхом свідомого засвоєння літературної норми, використання артикуляційно-зіставних і аналітико-синтетичних прийомів, зокрема, прийому фонетичного аудіювання, прийому наслідування зразка, показу смислорозрізнюв. ролі звуків тощо. С-матичне розосереджене застосування орфоепічних вправ на уроках української мови сприяє формуванню в учнів культури усного мовлення. При вивченні української мови важлива роль відводиться роботі над засвоєнням її лексичного багатства. Для реалізації мети й завдань навчання лексики необхідно знати й обов’язково брати до уваги основні тенденції розвитку сучасної лексичної системи з урахуванням останніх змін, передусім таких, як відкритість, динамізм, складність структури, нерівномірність і різні темпи розвитку окремих її шарів. Усі ці якості створюють певні труднощі у засвоєнні лексики, головною з яких є великий обсяг словникового складу та його постійний рух. Треба враховувати, що словниковий склад української мови значно збільшився. Отже, необхідно допомогти старшокласникам правильно працювати зі словниками, грамотно здійснювати інформаційний пошук. Учням буде корисно дізнатися, що сучасна лексикографія активно використовує можливості комп’ютерної техніки.

Особливої уваги з боку словесника вимагає збагачення словника учнів власне українською лексикою, словами, що витворилися в українській мові й були засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах українського народу. Знайомство учнів із власне українською лексикою повинно ґрунтуватися передусім на позалінгвальному принципі, який відображає розвивально-виховний характер словникової роботи. У результаті с-матичної копіткої роботи в активному словнику учнів мають з’явитися такі слова, як берегиня, варто, водограй, майдан, часопис, ґречний тощо. Для цього використовуються різні види вправ, переважно на текстовій основі. Помітним потоком вливаються в повсякденне життя слова іншомовного походження. Переважна більшість запозичень потрапила в українську мову з англійської. Основними сферами запозичень є ринкова економіка; політика; масова культура; оргтехніка. Це відкриває можливості для інтеграції знань учнів з української та англійської мов. Вимагають особливої уваги інновації, що з’явилися в мові внаслідок різноманітних семантичних перетворень, зокрема – переосмислення.

Практичну спрямованість має узагальнення й с-матизація відомостей з морфології. Таким чином, наявний ґрунт для введення в старших класах нового аспекту – вивчення частин мови з точки зору їх функцій у різних умовах спілкування, а також формування умінь і навичок комунікативно виправдано використовувати мовні засоби в мовленні. Учням корисно дізнатися, що різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення, що залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та емоційно-експресивних відтінків. Головна функція частин мови в тексті – комунікативна, однак вони можуть виконувати й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Синтез вивчення граматичної теорії й удосконалення культури мовлення старшокласників можливий за допомогою мовленнєвих вправ, у процесі виконання яких реалізується комплексний підхід до аналізу мовних засобів, здійснюється взаємозв'язок роботи з повторення граматики з мовленнєвим розвитком учнів. Учителеві доводиться ураховувати зв’язки морфології з орфографією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою, риторикою. Важливо не зупинитися на формальному показові різних частин мови, а висвітлити їхні виражальні можливості, що визначають використання різних частин мови в певних стилях мовлення. Узагальнення і с-матизація відомостей з синтаксису в 11 класі також має практичну спрямованість. Опанування учнями синтаксичних відомостей у 8-9 класах дає змогу для формування умінь і навичок уживання різноманітних синтаксичних конструкцій у власному мовленні, ураховуючи їх виражальні можливості, що визначає стильову закріпленість цих конструкцій. Учні повинні оволодіти засобами експресивного й емоційного, книжного й розмовного синтаксису й навчитися вдало використовувати синтаксичні засоби в контексті.

12.Шляхи збагачення лексичного і фразеологічного словника учнів на уроках рідної мови у старших класах. Методика застосування електронних словників. Роль факультативних занять у поглибленні знань, умінь і навичок учнів із лексикології та фразеології. Робота над лексикою в школі проводиться в двох аспектах. З одного боку, відповідно до шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. Учні знайомляться із словом та його значенням, з багатозначністю слів, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами. Вони також одержують поняття про склад української лексики з погляду її походження і розвитку, про використання слова в різних сферах застосування мови. З другого боку, на основі певного кола наукових знань з лексикології здійснюється с-матична і цілеспрямована робота над збагаченням словника учнів і виробленням навичок свідомого, вмілого користування словом. Від багатства активного словника залежать змістовність, яскравість і виразність усного і писемного мовлення. Збагачуються знання учнів з мови внаслідок вивчення слова та усвідомлення існуючих зв'язків між лексикою й іншими рівнями мови. Учні знайомляться із сферою вживання слів, з джерелами їх походження, і це формує матеріалістичний погляд на мову. Сьогодні досить популярно користуватися саме електронними словниками, ніж паперовими. Електронний навчальний словник поєднує в собі функції пошуку потрібної інформації, демонстрації мовних закономірностей і можливості засвоєння навч. матеріалу за допомогою спеціальної системи вправ. Словники таких категорій можуть бути одномовними, двомовними або багатомовними. Серед одномовних словників найважливішим типом є словник тлумачний. Проте найбільшої ваги набувають двомовні словники, хоч є й багатомовні. Двомовні словники - словники перекладні. Двомовний словник має допомагати також у справі вивчення мов, їх братнього взаємозв'язку, сприяти подальшому розвитку літературної мови. Якщо раніше кількість багатомовних перекладних словників була нечисленною, то за останні десять років подання термінів-відповідників трьома й більше мовами стало характерною рисою термінологічної лексикографії. Серед багатомовних словників найпоширенішу групу становлять тримовні, у яких до українських і російських рядів додано здебільшого англійський, рідше німецький, французький, латинський або польський.

13.Поглиблення і с-матизація найважливіших відомостей із морфології та синтаксису. Аналіз стилістичних особливостей граматичних одиниць різних рівнів. Засвоєння морфологічних і синтаксичних норм української мови. Практичну спрямованість має узагальнення й с-матизація відомостей з морфології. Оскільки в середній ланці учні познайомилися з с-мою частин мови, їхніми ознаками й категоріями, у них сформовані навички вживання частин мови в різних стилях мовлення. Таким чином, наявний ґрунт для введення в старших класах нового аспекту – вивчення частин мови з точки зору їх функцій у різних умовах спілкування, а також формування умінь і навичок комунікативно виправдано використовувати мовні засоби в мовленні. Учням корисно дізнатися, що різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення, що залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та емоційно-експресивних відтінків. Головна функція частин мови в тексті – комунікативна, однак вони можуть виконувати й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Учні повинні знати морфологічні синоніми, що розрізняються засобами граматичного вираження й стилістичним уживанням, стилістичну функцію самостійних і службових частин мови. Синтез вивчення граматичної теорії й удосконалення культури мовлення старшокласників можливий за допомогою мовленнєвих вправ, у процесі виконання яких реалізується комплексний підхід до аналізу мовних засобів, здійснюється взаємозв'язок роботи з повторення граматики з мовленнєвим розвитком учнів. До таких вправ належать:

- вправи на осмислення виражального мовленнєвого потенціалу морфологічних одиниць;

- вправи, що передбачають висунення гіпотез про комунікативний намір автора при виборі варіанта мовного вираження у випадках можливої лексичної й граматичної синонімії;

- обґрунтування доречності використання певних морфологічних одиниць у тексті;

- аналіз тексту.

Учителеві доводиться ураховувати зв’язки морфології з орфографією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою, риторикою. Важливо не зупинитися на формальному показові різних частин мови, а висвітлити їхні виражальні можливості, що визначають використання різних частин мови в певних стилях мовлення.

Узагальнення і с-матизація відомостей з синтаксису в 11 класі також має практичну спрямованість. Опанування учнями синтаксичних відомостей у 8-9 класах дає змогу для формування умінь і навичок уживання різноманітних синтаксичних конструкцій у власному мовленні, ураховуючи їх виражальні можливості, що визначає стильову закріпленість цих конструкцій. Учні повинні оволодіти засобами експресивного й емоційного, книжного й розмовного синтаксису й навчитися вдало використовувати синтаксичні засоби в контексті.