6.Технологія навчання української мови у старших класах: методи, прийоми, засоби.

Технологія навчання — це с-ма методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навч. процесу. У широкому розумінні — це сукупність навчальних, методичних, програмних і технічних засобів, що використовуються в навчально-виховному процесі. Засадовими щодо організації вивчення предмета є психолого-педагогічні, лінгводидактичні принципи, а також інформаційні технології навчання. Сучасні методи і методичні прийоми навчання мови створювалися і вироблялися багатовіковими традиціями вітчизняної школи, тому для вчителя-словесника сьогодні необхідним є всебічний аналіз усієї системи методів навчання предмета, виявлення ще не використаних резервів для розв'язання завдань, що стоять перед школою. Методи навчання - це складна педагогічна категорія, завдяки якій реалізуються всі функції навчання: освітня, виховна, розвивальна, спонукальна, контрольнокорекційна та ін. Наукова розробка та вдосконалення їх здійснюється на основі найновіших досягнень педагогіки, психології, лінгвістики, лінгводидактики, методики та інших наук, а також передового педагогічного досвіду. Ефективність засвоєння значною мірою залежить від правильного розуміння вчителем методів навчання. Огляд педагогічної і методичної літератури показує, що в дидактиці і методиці по-різному визначаються і класифікуються методи навчання:

1. С.Чавдаров, В.Масальський, Є.Дмитровський МНМ називають взаємозв'язані способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких здійснюються завд. навч. процесу.

2. В.Онищук уважає, що МНМ становлять с-му взаєм. видів діяльності вчителя й учнів і прийомів викладання й учіння, а кожний прийом - с-му дій учителя й учнів, які визначаються послідовністю і цілеспрямованістю.

3. Л.Федоренко зазначає: МНМ - це способи роботи вчителя і залежні від них способи роботи учнів.

4. На думку І.Олійника, МНМ - це об'єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

5. О.Біляєв зазначає, що методи навчання мови об'єднують в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

Досі відомі класифікації методів навчання мови за джерелами знань, рівнем пізнавальної діяльності учнів, способом взаємодії учителя й учнів на уроці.

І. Лернер, беручи за основу особливості й рівень пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, виділяє такі методи:

□ пояснювально-ілюстративний метод (вчитель дає готову інформацію за допомогою усного слова або наочних засобів шляхом практичного показу способів діяльності. Цей метод забезпечує лише перший рівень знань, але він не сприяє виробленню вмінь і навичок);

□ навички і вміння формуються через застосовування репродуктивного методу (відтворення і повторення видів діяльності за завд.м учителя);

□ метод проблемного викладу матеріалу (вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує складний, але доступний шлях її розв'язання. Учень не тільки сприймає, готові наукові висновки, а й стежить за логікою доказів, за розвитком думки вчителя);

□ частково-пошуковий метод (наближає учнів до самостійного розв'язання проблеми);

□ дослідницький метод (стимул творчої діяльності учнів). Прихильниками методу є О.Текучов, Л.Федоренко.

Сучасні лінгводидакти (О.Біляєв, В.Мельничайко, М.Пентилюк, С.Караман) відзначають такі способи взаємодії вчителя і учнів на уроці мови:

□ учитель розповідає - учні слухають;

□ учитель і учні обмінюються думками з теми;

□ учитель організує спостереження - обговорення;

□ учні самостійно здобувають знання;

□ учні, виконують практичні завд.

В основу класифікації методів навчання українськими лінгводидактами покладено спосіб взаємодії вчителя та учнів на уроці, згідно з якими виділено такі методи навчання: усний виклад учителем матеріалу; бесіда вчителя з учнями; спостереження учнів над мовою; робота з підручником; метод вправ.

За джерелами знань визначають методи навчання мови С.Чавдаров, О.Текучов, Л .Федоренко, Є.Дмитровський. О.Текучов подає таку класифікацію методів навчання мови: 1) слово учителя; 2) бесіда: 3) аналіз мови; 4) вправи; 5) використання наочних посібників; 6) робота з навчальною книгою; 7) екскурсія.

Л.Федорєнко до джерел знань відносить матеріал підручника, дидактичний матеріал, живе мовлення і визначає три основні групи методів навчання: 1) методи теор. вивчення; 2) методи теоретики практичного вивчення (розбір, диктант); 3) методи практичні (перекази, твори).

Метод створюється тільки с-мою прийомів і ґрунтується на логіці процесу навчання. Особливість кожного методу створюють домінуючі в ньому прийоми. Прийом є елементом методу, засобом його реалізації. Його характерною рисою є здатність включатися в різні методи, частковість. Наприклад, дати учням поняття про самостійні й службові частини мови можна і методом розповіді, пояснення або бесіди вчителя з учнями, але в кожному випадку необхідно застосовувати такі прийоми, як повторення трьох основних критеріїв визначення частин мови:

■ узагальнене значення (предметність, ознака, дія, спосіб тощо; на які питання відповідає);

■ які граматичні форми властиві кожному із слів як частині мови (рід, число, відмінок; час, спосіб, особа і т. ін.);

■ синтаксична роль (у функції якого члена речення найчастіше виступає).

Специфіка методів навчання мови зумовлюється закономірностями і принципами її вивчення. До прийомів мисленнєвого характеру відносяться аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, індукція, дедукція. Специфічні прийоми, зумовлені змістом теми. Відомі прийоми графічного розбору; заміна, поширення, перестановка; лінгвістичний і стилістичний експерименти. У процесі роботи над текстом: озаголовлення, членування, складання плану, визначення основної думки, побудова певного стилю, відтворення деформованого.

Специфіка вивчення предмета виражається через властиві для нього прийоми, різне співвідношення цих прийомів у системі основних методів. Методи взаємодіють між собою, але не можуть бути частиною один одного, а прийоми, взаємодіючи, поєднуються в різних варіантах і можуть входити як складовий компонент до різних методів.

Вибір методів та прийомів навчання мови необхідно здійснювати в процесі підготовки до уроку. На підвищення ефективності кожного з методів навчання впливає продумане використання засобів навчання. До них належать дидактичний матеріал, наочність, технічні засоби, які й забезпечують успішну навчальну роботу на уроці.

Дидактичний матеріал з мови до всіх розділів курсу має відповідати таким вимогам: задовольняти всі дидактичні принципи навчання; бути бездоганним з погляду норм мови; основа дид. мат. - зв'язний текст.

Дидактичний матеріал необхідно добирати з різних мовних стилів. Бажано добирати до уроків дидактичний матеріал, об'єднаний певною тематикою. Дидактичний роздавальний матеріал - це спеціальні картки з різними завд.ми і вправами, розраховані на диференційований підхід до учнів. Тому за своїм характером вони не повинні дублювати підручник, а диференціюватися. Основні вимоги наочності такі: чіткість, правильність; доступність.

Найпоширенішим видом наочності на уроках мови є таблиці (узагальнювальні, словникові, текстові, рухомі, таблиці-схеми). Картини й малюнки є важливим матеріалом для написання творів чи виконання завдань. Своєрідним видом наочності при вивченні ділового мовлення є зразки ділової документації.

За характером впливу технічні засоби поділяються на такі, що впливають на звукове сприйняття, на зорове, аудіовізуальні. Сучасні досягнення науки й техніки сприяли виникненню нового напряму в дидактиці - комп'ютеризованого навчання. Проте щодо нього існують помилкові погляди: прирівнювання компютеризації і навчання, використання інформатики в школі лише в останні роки, переважне застосування в математиці і фізиці.

З метою вдосконалення мовлення школярів учитель може використовувати телепередачі. Завд. тут можуть бути найрізноманітніші: скласти простий чи розширений план літературної передачі, написати стислий переказ телевистави, коротко закон - спектувати виступ політичного діяча, вченого, письменника (враховуючи тривалість виступу).