29.Наочні і технічні засоби з розвитку усного і писемного мовлення учнів, методика їх застосування.

Використання наочності раціоналізує роботу вчителя, пожвавлює процес викладання, економить час, допомагає зосередити увагу учнів на найважливішому, найсуттєвішому, підносить інтерес до виучуваного матеріалу, активізує процес навчання, полегшує засвоєння учнями навч. матеріалу. Наочність допомагає вчителеві застосовувати під час навчання зіставлення, порівняння, аналіз і синтез, аналогію і інше, полегшує узагальнення, повторення і закріплення вивченого. Залежно від провідних аналізаторів безпосередньо мовна наочність поділяється на 1) слухову та 2) зорову. Технічні засоби навчання – це такі засоби, які потребують використання дидактичної техніки. Кожен технічний засіб навчання відрізняється своєю оригінальністю і може бути використаний на тому чи іншому етапі навчання для досягнення практичної мети. Але жоден із них на сьогоднішній день не може претендувати на право називатись універсальним. Усі вони покликані лише полегшити та зробити процес навчання більш ефективним, але ніколи не зможуть замінити вчителя та особистісного спілкування. Технічні засоби навчання можуть використовуватися для подання навчальної інформації, сприяти формуванню навичок і розвитку вмінь використовувати отримані знання для вирішення практичних завдань, застосовуватися для проведення контролю набутих знань, навичок і вмінь. Впровадження технічних засобів навчання у навчальний процес дозволяє раціонально використовувати час та зусилля вчителя та учнів. Вони можуть застосовуватись як на уроках, так і в самостійній роботі учнів.

30.Перевірка творчих робіт. Критерії та норми оцінювання. Робота над мовленнєвими помилками.

Типи помилок: орфографічні (познач. І), пунктуаційні (познач. V), лексчна (познач. Л) та граматична (познач. Г).

Зошити для навчальних аудиторних і домашніх робіт з української мови перевіряють двічі на місяць. Виявлені помилки позначають так: орфографічні, пунктуаційні та граматичні помилки на вивчені вже правила підкреслюють горизонтальною рискою й на полях у цьому ж рядку вказують тип помилки (І – орфографічна, v – пунктуаційна, г – грамматична); лексичні - л (неточність у слововживанні, тавтологія, росіянізми тощо), стилістичні - с (стильова невідповідність дібраних мовних засобів, одноманітність дібраних мовних засобів тощо); змістові помилки - з (логічні – втрата послідовності викладу, неправильний поділ тексту на абзаци; фактичні – неправильно вказано дату, власну назву, тощо – підкреслюють горизонтальною хвилястою лінією й на полях в цьому ж рядку вказують тип помилки (л – лексична, с – стилістична, з – змістова). При оцінюванні орфографічних і пунктуаційних навичок учнів традиційно розрізняються грубі і не грубі помилки. Грубими вважаються помилки, що мають винятково важливе значення для грамотності учнів. Це порушення у передачі на письмі ненаголошених голосних, що перевіряються наголосом, написання букв на позначення дзвінких звуків на кінці складу і слова, невміння вживати велику букву в загальновідомих назвах тощо. До не грубих відносять помилки, що не мають істотного значення для характеристики грамотності. Це порушення у вживанні великої букви у складних назвах неукраїнського походження, складні випадки переносу слів з рядка в рядок, пропуск одного з парних розділових знаків, помилки, що торкаються винятків із правил, повторюванні однотипні помилки, описки, пропуски та ін.