19.Методика ознайомлення учнів зі стилістичними ресурсами фонетики, лексики і фразеології і граматики.

• Опрацювати зміст шкільного курсу фонетики, орфоепії, графіки;

• усвідомити необхід-ність зв’язку фонетики з іншими розділами науки про мову та розвитком зв’яз. мовлення;

• опанувати теорію і практику застосування методів і прийомів на-вчання в школах різних типів.

• Звуки мови; їх характеристика;

• особливості творення звуків,

• фонетична транскрип-ція;

• алфавіт; спів-ння між звуками і бук-вами;

• наголос, наголошені, ненаголошені звуки

• звуки мови, закономірності їх поєднання;

• фонетичні процеси;

• природа і структура складу;

• наголос;

• інтонація:

• чергування звуків

Методи

• Слово вчителя

• Бесіди (евристичної бесіди);

• Спостереження, аналізу мов. явищ;

• Роботи з підручником;

• Вправ

Засвоєння учнями:

• кількісного і якісного складу української лексики;

• шляхів і джерел збагачення лексики і фразеології;

• функціонування лексичних одиниць і фразеологізмів у різних стилях мовлення;

• формування вмінь користуватися словом

Лексика з погляду її походження:

• лексичне значення слова;

• слова: одноз., багатозн. ;

• пряме і переносне з-ня;

• стилістично забарвлені

• синоніми, антоніми, омоніми;

• Лексика з погляду її вживання

• Лекс. Один. мови і мовл.;

• фразеологічні одиниці;

• процеси породження висловлювання;

• парадигматичні та синтагматичні зв’язки;

• валентність слова;

• лексичні уміння і навички.

• Стимулює збагачення словника;

• сприяє формуванню культури мовлення;

• є передумовою засвоєння понять;

• розумінню і використанню фразеологізмів.

20.Методика написання різних жанрів публіцистики, різних видів ділових паперів.

Публіцистика виробила своєрідний метод мислення вголос. Він найкраще сприяє тому, щоб читач спільно з публіцистом відкривав істину та засвоював її як власне відкриття. Цими потребами продиктована притаманна публіцистиці емоційність і образність, без яких неможливо викликати адекватні почуття, а отже, досягти сприймання висловлених ідей не тільки розумом, а й серцем. Публіцист повинен уміти показати зв'язок, залежність, повну або часткову відповідність адресованих читачеві ідей, поглядів інтересам не тільки колективу, але й конкретного індивіда. Те, що певна істина неодноразово проголошувалася, не означає, що вона відома широкому загалу. Для багатьох людей вона може бути новою. Публіцист, який доводить до читачів цю істину, звісно, не відкриває її людству, якому вона взагалі може бути відомою. А от для більшості індивідів, на яких розраховує свій виступ публіцист, може бути новою або порівняно новою, тобто не цілком засвоєною. Отже, публіцист не завжди відкриває нове для людства, але завжди робить "відкриття" для якоїсь частини людей, несе їм нову як подієву, так інтерпретаційну інформацію. Без цього творчість публіциста не сприймалася б читачем і не мала б впливу на інших людей.

ВИМОГИ ДО ДІЛОВИХ ПАПЕРІВ

1. складаються за єдиною формою.

2. властива точність, стислість.

3. Дієслова замінюються віддієсл. ім.

4. Числів. цифрами, крім грош. документів.

5. Непохідні прийменники в похід.

6. Особовий займенник ВИ, з великої букви.

7. Порядок слів у простих реченнях прямий.

8. Вживаються неповні і безособові р-ня.