36. Психологічна структура особистості

Особистість - складне цілісне утворення. Дослідженню її структури присвячені праці багатьох психологів. Згідно з дослідженнями К. К. Платонова в структурі особистості виділяють чотири головні однопорядкові підструктури (табл. 12).

Головні однопорядкові підструктури особистості

Таблиця 12
Під структури особистості	Компоненти підструктур	Співвідношення соціального й біологічного	Рівень аналізу	Види формування
Спрямованість особистості	Переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання	Біологічного майже немає	Соціально-психологічний	Виховання
Досвід	Звички, уміння, навички, знання	Значно більше соціального	Психолого-педагогічний	Навчання
Особливості психічних процесів	Відчуття, сприймання, воля, почуття, емоції, мислення, пам'ять	Частіше більше соціального	Індивідуально-психологічний	Вправи
Біопсихологічні властивості	Темперамент, статеві ознаки, вікові властивості	Соціального майже немає	Психофізіологічний Нейропсихологічний	Тренування

Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Складові якості цієї підструктури особистості не є природженими і відображають індивідуальне суспільне мислення. Формується спрямованість особистості в процесі виховання. Виділена окремо в психологічній структурі особистості спрямованість, у свою чергу, включає систему взаємопов'язаних компонентів: інтереси, бажання, прагнення, ідеали, світогляд, переконання. Вказані компоненти спрямованості характеризують ставлення особистості, її матеріальні й духовні потреби, моральні якості. Оскільки ставлення є не тільки якістю особистості, а насамперед елементом свідомості, що впливає на прояви її активності, то активність спрямованості здебільшого виявляється через переконання - свідомі потреби людини, які спонукають її діяти відповідно до ціннісних орієнтацій.

Друга підструктура включає знання, уміння, навички й звички, які засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. На формування компонентів даної підструктури помітно впливають біологічні й генетичні якості людини. У наш час компоненти, об'єднані підструктурою досвіду, не всі психологи схильні розглядати як властивості особистості. Однак К. К. Платонов вважав, що «типові для даного індивіда прояви, так само як і закріплені знання, навичка (на тільки розумова або вольова, але й моторна і сенсорна) і, тим більше, уміння і звичка, вже, безперечно, є властивістю особистості!». Справді, набуті знання й сформовані в процесі навчання вміння і навички органічно вплітаються в структуру особистості, стають її невід'ємними властивостями.

Третя підструктура включає індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення, пам'ять. Психічні процеси, які є динамічним відображенням дійсності в різних формах психічних явищ, забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. На основі психічних процесів утворюються психічні якості особистості, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень її психічної діяльності і поведінки, типовий для індивіда. Основні компоненти третьої підструктури формуються й розвиваються за допомогою вправ, при цьому великого значення набувають вольові якості індивіда, оскільки вони лежать в основі свідомого регулювання психічних процесів і станів особистості.

Четверта підструктура особистості включає властивості темпераменту, статеві й вікові властивості. До неї ж відносять і патологічні (органічні) зміни особистості. Формування компонентів цієї підструктури можливе лише за допомогою тренування, але частіше має місце формування замінників (компенсаторних механізмів) природних властивостей, яких недостає. Ця підструктура має назву біопсихологічної, оскільки якості особистості, які до неї входять, головним чином зумовлені фізіологічними особливостями мозку. Активність проявів цієї підструктури залежить від сили нервових процесів.

Розглянуті чотири підструктури охоплюють майже всі відомі якості особистості. Однак слід враховувати, що поряд з ними можна назвати незліченну кількість якостей, котрі мають власну структуру і об'єднують декілька компонентів, що належать до різних однопорядкових підструктур особистості. Наприклад, переконаність віднесена до першої підструктури, а до неї самої входять воля, відповідні знання і особливості процесів мислення.

Серед перелічених підструктур та їх компонентів не названі такі важливі прояви особистості, як характер і здібності. Річ у тому, що ці дві підструктури особистості включають ті чи інші компоненти з усіх названих однопорядкових підструктур, і тому їх особливості і структура будуть розглянуті окремо.

 Свідомість і несвідоме.  Свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості й стани людини, і далеко не все, що сприймається й управляє поводженням людини, актуально усвідомлюється ім. Крім свідомості в людини є й несвідоме. Це - ті явища, процеси, властивості й стани, які по своїй дії на поводження схожі на усвідомлювані психічні, неактуально людиною не рефлексируются, тобто не усвідомлюються. Їх за традицією, пов'язаної зі свідомими процесами, також називають психічними.  Несвідомий початок так чи інакше представлений практично у всіх психічних процесах, властивостях і станах людини. Є несвідомі відчуття, до яких ставляться відчуття рівноваги, проприоцептивные (м'язові) відчуття. Є неусвідомлювані зорові й слуховые відчуття, які викликають мимовільні рефлексивні реакції в зоровій і слуховой центральних системах.  Несвідоме по-різному проявляється у свідомості, але воно саме пов'язане з космічним насамперед за допомогою биополя. Про природу биополя багато говорять і пишуть. Відомо, що біополе є в людей, рослин і тварин. Через його посередництво здійснюється їхня взаємодія на рівні, безпосередньо не доступному свідомості. Найбільш сильними биополями серед людей володіють екстрасенси. Вони ж здатні раскодировать сховану й ін-формацію, що зберігається в біополе. Приведемо одне з таких повідомлень: «б листопада 1978 року в Смоленську пропала дівчинка-москвичка 14 років. 19 листопада подруга її родини привезла 4 фотографії й шкільна форма зниклої дівчинки, які були показані екстрасенсові В. И. Сафронову. Він відразу ж сказав, що всі предмети говорять про те, що дівчинка мертва. На карті відповідного масштабу він відразу показав приблизне місцезнаходження тіла - кілометрах в 40 від Смоленська. Відзначив також, що дівчинка, очевидно, зґвалтована, що в неї ушкоджені груди й шия. Приблизно таке ж трактування дав і інший екстрасенс, абсолютно не пов'язаний із Са-Фроновым. Навесні під час паводка біля Смоленська, саме в 40 км, у льоді був виявлений труп цієї дівчинки, зґвалтованої, з порізаними грудьми й шиєю». Бувають, звичайно, збігу, якщо говорити про теорію більших чисел. Так, іноді можна відгадати відповідь, коли мова йде про випадок «орел або решка», коли тільки два результати. Але коли людина дає напрямок пошуку й називає місце в 40 км, коли називаються такі деталі, як зони ушкодження в людини, - це вже не збігу, тим більше, що для Сафронова цей епізод далеко не єдиний.  Численні факти, пов'язані з биополем і діями несвідомого, дозволяють сформувати розуміння того, що можливо зв'язок свідомості через несвідоме з космічним.  Це розуміння засноване на безлічі фактів і теоретичних розробок, виконаних 3. Фрейдом і його послідовниками. Так сформувалася точка зору на несвідоме й стало затверджуватися думку, що свідомість пов'язане з космічним за допомогою несвідомого.  До сфери несвідомо-психічного ставиться та частина психіки, пізнавальні образи якої безпосередньо неусвідомлювані. Її подоби людське «Я» не може вивести в поле своєї уваги. Про їхнє існування можна судити лише опосредственно, шляхом застосування спеціальних методів і високого мистецтва розкриття внутрішнього миру. У той же час несвідоме не відділено неприступною стіною свідомого. Але можливості перекладу дуже специфічні, утруднені, а багато в чому безпосередньо недосяжні.  Несвідома пам'ять - це та пам'ять, що пов'язана з довгостроковою й генетичною пам'яттю. Це та пам'ять, що управляє мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в цей момент часу, його образи, об'єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливо чітко виступає в процесі рішення людиною творчих завдань, а несвідома мова - це внутрішня мова.