30. Концепція личности костюка

Видатний український психолог Г.С. Костюк (1899-1982) зробивзначний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією,індивід стає суспільною істотою, особистістю тоді, як у нього форму-ються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічнихвластивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконуватисоціальні функції.

Об'єктивна соціальна сутність особистості завжди реалізується суб'єктивними психічними засобами. Одночасно соціальне, яке зу-мовлює психічне в людини, визначає її соціальні взаємини з іншимилюдьми.

Психічна діяльність особистості відбувається в результаті інте-грації психічних процесів та властивостей і здійснюється нейрофізіо-логічними механізмами. Останні є системою, що у своєму функціо-нуванні залежить від тих систем організму, які складаються з біохі-мічних, біофізичних та інших компонентів. Між психічним і фізіоло-гічним існують складні стосунки. Психічне не тільки реалізуєтьсяфізіологічним, а й зазнає змін залежно від перебігу функціонуванняфізіологічних механізмів.

Особливості нейродинаміки відіграють суттєву роль у станов-ленні індивідуальної своєрідності особистості. Проте, особистість можеусвідомлювати власні недоліки і певною мірою компенсувати їх. На-приклад, стримувати афективність, імпульсивність свого темперамен-ту тощо.

Слід розрізняти поняття «індивід» та «особистість». Людина є інди-відом на всіх етапах онтогенезу і за всіх умов, а особистістю стає і можеперестати бути нею.

Необхідно долати абсолютне протиставлення природного і суспіль-ного, біологічного і соціального в житті особистості. Немає суспіль-ного, соціального без природного, біологічного, як немає суспільствапоза індивідами, які в ньому взаємодіють.

Найпродуктивнішим, на думку Г. С. Костюка, є підхід до пробле-ми структури особистості, який базується на аналізі її діяльності. Аджесуспільні умови визначають психічні властивості особистості лише че-рез дії самого індивіда.

Зв'язок між діяльністю особистості та її психічними власти-востями складний і багатозначний. У тій самій діяльності, навчаль-ній або трудовій, психічні властивості нерідко формуються по-різному.Якості особистості, що виникають під час діяльності, включаються уструктуру її подальшої діяльності, зазнають змін, диференціюютьсята інтегруються і стають компонентами більш складного цілого, якимє структура особистості. Остання постає при цьому як стійка й динаміч-на система психічних властивостей.

Структуру особистості утворюють різні психічні властивості. Цепередусім свідомість і самосвідомість. Індивід стає особистістю,оскільки він усвідомлює навколишнє буття і себе самого, своє став-лення до нього, свої функції та обов'язки. Формою існування свідомос-ті є насамперед знання. Вони входять у систему психічних властивос-тей як певна підсистема, що характеризує освіченість особистості.

Крім того, важливою підсистемою структури особистості є спрямо-ваність її діяльності, яка визначається потребами й інтересами, цінніс-ними орієнтаціями, цілями та установками, моральними та іншимипочуттями. Особистість характеризується й тим, як вона здійснюєсвої потяги, реалізує свою цілеспрямованість, якими вміннями, зді-бностями та вольовими якостями володіє.

Структура особистості - ієрархічне утворення, куди входять під-структури різного онтогенетичного віку. Ці підструктури входять узагальну організацію особистості як суб'єкта спілкування, пізнання іпраці.

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних тавзаємопов'язаних психічних процесів і властивостей. Як систему, щосама себе регулює та вдосконалює, її характеризує єдність проти-лежних тенденцій і процесів - інтеріоризації та екстеріоризації, ди-ференціації та інтеграції, потяг до спілкування та до усамітнення,відокремлення тощо. Важливою є проблема джерел і характеру супер-ечностей особистості, їхньої ролі у формуванні особистості та шляхівподолання.

Динамічність і стійкість особистості дають їй змогу бути незалеж-ною від безпосередніх впливів ззовні, змінювати середовище відповід-но до своїх намірів і планів, створювати умови для власного розвитку.