Вігор Володимир Юрійович
Студент групи АК-11
Видатні представники української діаспори План
Вступ
Українська діаспора: віки формування, історичні причини виникнення
Культурні здобутки української діаспори
Українська діаспора, сьогодні
Висновки
Використана література
Вступ
Потребність дослідження ми беремо з того, що ми майже нічого не знаємо про українську діаспору в світі. Отже, і про надбання української діаспори.
Актуальність дослідження української діаспори, полягає в тому, що по-перше дослідивши українську діаспору ми зможем зробити висновок, про культурне надбання діаспори в різних частинах світу. По-друге зрозуміти, чому відбувались еміграційні процеси українців у інші держави. По-третє оцінити досягнення українців у різних галузях науки. По-четверте, знаючи традиції, звичаї людей, ми можем дізнатися про те, звідки вони іммігрували.
Дослідити дану проблему я пропоную на двох рівнях:
1. Історичному охарактеризувавши всі етапи розвитку товариства,головних діячів, та їх досягнення у культурному розвитку української діаспори.
2. Цей пунк присвятити розповіддю про те, яка українська діаспора сьогодні.
Своє дослідження я б хотів виразити одним питанням: “чому імміграція зазнала такого масового поширення українського народу?»
Список літератури:
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій.» ─ К.: ЦУЛ, 2002. ─ 508 с
Українці в зарубіжному світі. — К.: Наук.думка, 1991. — 138 с.
О. Кириленко. Українці в Америці. Відень, 1916
1. Українська діаспора: віки формування, історичні причини виникнення
Українська діаспора — це перебування народу поза етнічною територією внаслідок добровільної чи примусової еміграції. Основними причинами виникнення української діаспори є політичні й економічні. Політичні причини були обумовлені чужоземним, в основному російським пануванням, а економічні були похідними від політичних і пов'язані з кризами в економіці, які визначалися іноземним пограбуванням нашої Батьківщини. Діаспора сформувалась в основному за рахунок еміграції з українських земель. В основному інтенсивні потоки емігрантів пояснюються поразками у визвольних змаганнях народу за свою державність або з примусовими виселеннями. Значна добровільна еміграція з економічних мотивів відбувалася із західних та східних районів України наприкінці XIX — початку XX ст. Спрямована вона була до Канади й США. Три наступні хвилі еміграції мали переважно політичний характер. 1 Хвиля Перша хвиля починається з останньої чверті XIX століття і триває до початку Першої світової війни. Цю першу хвилю еміграції спричинили як і аграрна перенаселеність українських територій, так і утиски: економічні, соціальні, політичні, — і національний гніт з боку австро-угорської і російської імперій. Нащадки цієї хвилі еміграції зараз у шостому-сьомому поколіннях і більш схильні звати себе українцями за походженням — радше ніж емігрантами у країнах проживання. Відомо, що у 1891–1901 роках зі Східної Галичини емігрували до Канади і США 78 тисяч українців. У 1901–1911 роках виїхало 224 тисяч чоловік. Таким чином, на початку XX століття лише зі Східної Галичини емігрувало понад 302 тисячі українців.
2. Хвиля
Друга хвиля прийшла після знищення УНР, встановлення радянської влади у Західній Україні (1917—1921 рр.) та Перша світова війна викликали першу масову українську політичну еміграцію, яка зміцнила існуючу українську діаспору свіжими кадрами діячів з політичних, наукових, господарсько-професійних і культурних профілів. Дотогочасна, здебільшого заробітчанська еміграція одержала громадянський й інтелектуальний провід у всіх країнах української діаспори, включно з утворенням нового осередку в Маньчжурії. Проте головним скупченнями нової еміграції були середня й західна Європа, де вона осіла численно й очолила організацію життя українську діаспору, — а інколи й брала участь у житті українців на тих землях, які опинилися в тих чи тих країнах внаслідок мирних договорів (зокрема на Закарпатті). Так постали нові центри української діаспори, а наявні зміцнилися: вЧехословаччині, Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Австрії, Румунії, Югославії, при тому найдинамічнішим було українське скупчення в Чехословаччині (Прага стала поряд Харкова, Києва і Львова одним з центрів української культури, а навіть політичного життя).
3 Хвиля
Наступна хвиля зумовлена подіями Другої світової війни, знищенням Української повстанської армії та знищенням дисидентів, які відкрито виступали проти комуністичного режиму у 1960-1970 роках Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після 1945. Одразу по війні друга хвиля політичної еміграції (понад 250 000 українців) опинилася в Німеччині й Австрії, а в кінці 1940-х — на початку 1950-х років розселилася на різних континентах і країнах. Так постали нові українській громади в Австралії, у Тунісі (Бен Метір), Венесуелі — і зміцнилися існуючі поселення в США, Канаді, Бразилії, Аргентині й Парагваї. У Європі залишилося близько 50 000 українців, що створили нову сильну українську громаду в Великобританії та зміцнили міжвоєнні громади у Франції, Бельгії, і Нідерландах.
Окрім того, мільйони українців були депортовані з кінця 1920-х до середини 1950-х рр. на простори Сибіру і півночі Росії.
4 Хвиля
Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні безробіття, головним чином — у Західній Україні. В результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки і у Росію виїхало близько 7—8 млн людей. Частина з них, ймовірно, вже не повернеться в Україн З незалежністю України, українці переселяються, зокрема в Португалію , Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в Україні. Станом на 2010 рік за межами України мешкало до 10 млн українців.