6. Риторика
|
Усе, що постає у людській свідомості, набуває форми слова. Система знаків, яку називаємо мовою, фіксує знання про світ, що оточує людину, є важливим чинником її самоусвідомлення, дає її змогу виразити своє ставлення до навколишньої дійсності. Мова виражає думку і почуття людей, вона є основним засобом їх спілкування.
Одна із головних функцій мови – комунікативна, тобто функція спілкування. Виступаючи публічно, людина виражає, утверджує себе, одночасно впливаючи на інших. Красномовство- це сила, з допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізувати власну волю.
Термін «риторика» походить від грецького слова, що означає наука про ораторське мистецтво, красномовство.
Отже, риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки,що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання.
Ефективність мовлення визначається найменшими втратами в процесі його передання від мовця до слухачау всіх трьох типах інформації, які зазвичай містять мовлення:понятійно-логічні, оціночні, емоційні.
Доціальність мовлення- це його відповідність основній меті мовця, його мовленнєвому наміру.
Впливовість мовлення – це його здатність розбудити розум і почуття, змусити слухача спочатку прислухатись, а потім змусити прийняти те бачення оточуючого світу, яке йому запропонує мовець.
Цілі публічного виступу
Підготовка до публічного виступу завжди буде включати в себе постановку цілей. Навіщо ви з'являєтеся на трибуні? Вам потрібно донести інформацію, переконати присутніх у правильності своєї точки зору, продати будь-яку послугу, вселити довіру до якого-небудь продукту або об'єкта? Головне в постановці мети – конкретика. Ви не зможете досягти всього й одразу, ваше завдання полягає тільки в тому, щоб залишити 1-2 цілі і успішно їх реалізувати.
Як підготувати публічний виступ?
Найголовніше – це структура публічного виступу. Саме її ви повинні скласти першої, а вже потім подбайте про все інше. Що входить в структуру?
Виділіть головну ідею мови – вона повинна відповідати поставленим цілям.
Як ви мотивуєте слухачів: вони дізнаються щось корисне або цікаве?
Розділіть всю мова на кілька частин підзаголовками, кожен з яких виділяє якусь значиму частину.
Вставте у свою мову ключові слова – вони повинні повторюватися кілька разів і відповідати поставленої мети.
Побудуйте мова за всіма правилами публічного виступу. Вона повинна включати вступ, основну частину і висновок, підсумки.
Вбудовуйте у вашу мову правдиві приклади з життя – їм люди довіряють найбільше.
Ефективність публічного виступу багато в чому залежить не тільки від правильності і переконливості ваших аргументів, а й від вашого виду: якщо ви не виглядаєте щасливим, успішною людиною, то довіри ви не викличте.
7. Докуме́нт — засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про: факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини.
Існує також інше визначення терміну: Документ (ЗУ «Про інформацію») — матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Документ (за П. Отле) — це будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі.
Документ (ділове укр. мовлення) — матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Загальні функції
ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ — Характерні для всіх документів, незалежно від їх типу та виду.
Інформаційна — документ створюється для передачі або зберігання інформації.
Соціальна — задовольняє певну соціальну потребу.
Культурна — засіб зв'язку між організаціями та суспільними структурами.
Спеціальні функції
СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ — Властиві не всім, а певним видам і типам документів, де вони проявляються переважно залежно від соціальних потреб суспільства.
Управлінська — за допомогою документа виконується управління підприємством.
Правова — за документом закріплена юридична сила.
Історична — надбання історії, матеріальне підтвердження того, що відбувалося у світі.
Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили. Склад реквізитів:
Державний герб;
емблема організації;
зображення нагород;
код підприємства;
код документа;
назва міністерства чи відомства;
назва підприємства;
назва структурного підрозділу;
індекс підприємства зв'язку, поштова адреса, номер телефону, факс у, номер рахунку в банку;
назва виду документа;
дата;
індекс (вихідний номер документа);
посилання на індекс і дату вхідного документа;
місце складання чи видання;
гриф обмеження доступу до документа;
адресат;
гриф затвердження;
резолюція;
заголовок до тексту;
позначка про контроль;
текст;
позначка про наявність додатка;
підпис;
гриф погодження;
візи;
відбиток печатки;
позначка про засвідчення копії;
прізвище виконавця та номер його телефону;
позначка про виконання документа й направлення його до справи;
позначка про перенесення даних на машинний носій;
позначка про надходження;
запис про державну реєстрацію.
Заголовок завжди є структурним елементом тексту. Він дозволяє в короткій (стислій) формі відобразити тематику документа, а нерідко і його головну ідею. Заголовок повинен чітко відповідати тексту, бути логічно повноцінним і досить коротким. Підзаголовок використовується тільки тоді, коли текст складної будови і мусить не тільки членуватись з використанням чисел, а й вимагає інформативної прив'язки у вигляді речення. Підзаголовок доповнює заголовок, конкретизує, роз'яснює його при членуванні складного тексту. Так, під одним заголовком можуть бути два і більше підзаголовків. Кількість підзаголовків залежить від складності, обсягу тексту і питань, які в документі розглядаються.
Для підсилення значення, для акцентування тієї чи іншої частини тексту в документах використовуються певні прийоми (способи) виділення інформаційного матеріалу:
— підкреслення частини тексту суцільною або пунктирною лінією;
— написання літер жирним шрифтом або курсивом;
— написання через розрядку (пробіл), яке виглядає як рівномірні пропуски між літерами тексту;
— виділення слів в текстах великими буквами;
— застосування в тексті іншого кольору шрифту.
Примітка — доповнююче пояснення до частини тексту.
Виноска — це доповнення до слова, фрази, речення.
Доповнення до тексту можуть мати вигляд додатка — самостійного реквізиту.
9. Більша частина документів, що утворюється в організаціях та ті, що надходять до неї зовні, мають інформацію про фактичний стан справ у даній чи іншій організації. Інформація є підставою для складання розпорядчих документів чи може бути прийнята до увага.
Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:
- докладні, пояснювальні записки, посвідчення, розписки, акти, заяви;
- протокольні документи, стенограми, звіти;
- службові листи, телеграми, телефонограми.
Докладні пояснювальні та службові записки. Докладні, пояснювальні та службові записки - документи, які інформують про вже здійснившийсі явища і факти, виконані роботи, склавшуюся ситуацію.
Записки в залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру. З точки зору адресності розрізняють внутрішні доповідні записки (керівнику підприємства або підрозділу, де працює складач) та зовнішні - (керівнику вищої організації).
Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи оформлюється на бланку або на стандартному листу паперу формату А4 (підписує укладач). Якщо направляється за межі організації - оформляють на бланку та реєструють, підписується керівником.
Реквізити доповідної записки:
1. Посада, П. І. Б. керівника, на чиє ім'я адресується доповідна записка.
2. Найменування структурного підрозділу.
3. Посада, П. І. Б. автора доповідної записки.
4. Найменування документа.
5. По якому питанню укладена записка (заголовок до тексту).
6. Текст.
7. Перелік додатків,
8. Дата та місце укладання доповідної записки.
9. Підпис посадової особи, яка уклала записку.
10. Вихідний номер.
Пояснювальна та службова записки мають аналогічні реквізити.
Пояснювальні записки поділяються на дві групи:
1) документи, що супроводжують основний документ та пояснюють зміст його окремих положень (оформляються на загальному бланку установи);
2) з приводу ситуацій, випадків (оформляються на листах