4. Методи оцінювання економіко-географічного і природно-господарського використання території

4.1. Метод оцінювання економіко-географічного положення

Економіко-географічне положення (ЕГП) характеризується унікальним поєднанням природних умов і ресурсів. Його природно-ресурсний по­тенціал визначається запасами земельних, водних, рекреаційних, а також паливно-енергетичних, мінерально-сировинних ресурсів.

При територіальному плануванні і землевпорядному проектуванні важливо враховувати географічне положення, структуру транспортної мережі, просторову віддаленість від розвине­них центрів сусідніх районів, ринків збуту продукції.

Економіко-географічне положення аналізують з урахуванням усіх його елементів:

• положення території в географічній системі;

• положення з урахуванням висоти над рівнем моря;

• природна здатність ґрунтового по­криву до вирощування культур;

• положення відносно чітко вираже­них господарських утворень;

• положення відносно міст з важливим функціональним значенням і ринків збуту продукції;

• положення відносно державних кордонів;

• транспортне положення.

Розрахований показник ЕГП сам по собі не розкриває вигідності положення земельного об'єкта. Її можна визна­чити лише порівнянням даного показника з показником іншого аналогічного об'єкта або нормативним.

4.2. Метод оцінювання природно-господарського використання земель

Різні види антропогенного навантаження на територію (сільсько­господарське, промислове, селітебне, рекреаційне та ін.) призводять до небажаних змін у ландшафтах, їх виправлен­ня або запобігання їм потребує значних витрат. Водночас слід вра­ховувати здатність ландшафтів до певної стійкості, тобто здатність природної системи врівноважувати негативні наслідки антропогенного впливу.

Для оцінювання впливу складу угідь на екологічну стабільність агроландшафтів та сільськогосподарське землекористування засто­совують наступні екологічні показники.

Коефіцієнти екологічної стабільності ландшафту до і після освоєння проекту землекористування використовують для оцінювання впливу землекористування на екологічну стабільність те­риторії.

Стабільність території залежить від сільськогосподарської освоєності земель, розораності та інтенсивності використання угідь, проведен­ня меліоративних і культуртехнічних робіт, забудови території.

Таблиця 2. Значення коефіцієнтів оцінюваних екологічних властивостей земельних угідь

Угіддя	Коефіцієнт екологічної стабільності угіддя К1	Коефіцієнт екологічного впливу угіддя на прилеглі землі К2
Забудована територія у дороги	0	1,27
Рілля	0,14	0,87
Виноградники	0,29	1,47
Лісосмуги	0,38	2,29
Фруктові сади, чагарники	0,43	1,47
Городи	0,50	1,59
Сіножаті	0,62	1,71
Пасовища	0,68	1,71
Ставки і болота природного походження	0,79	2,93
Ліси природного походження	1,00	2,29

При різному складі угідь коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування розраховується за формулою:

, (1)

де К_і - коефіцієнт екологічної стабільності угідь і-го виду;

S_і – площа угідь і-го виду;

Якщо одержане значення К _ек.ст менше 0,33, то землекористування є екологічно нестабільним; якщо знаходиться в діапазоні 0,34 – 0,50, то належить до екологічно нестійкого; якщо становить від 0,50 до 0,66, то перебуває в межах середньої стабільності; якщо перевищує 0,67, то територія землекористування є екологічно стабільною.

У процесі землевпорядного проектування на пла­нову основу наносяться межі екологічно нестабільних територій, для яких розробляють додаткові екологічні заходи - орга­нізаційно-господарські, агротехнічні, лісомеліоративні, гідротехнічні, заходи із захисту земель від ерозії, природоохоронні заходи.

Коефіцієнт антропогенного навантаження характеризує вплив діяльності людини на стан довкілля. Ступінь антропогенного навантаження оцінюють за шкалою.

Таблиця 3. Оцінювання ступеня антропогенного навантаження на землекористування

Угіддя	Оцінка, балл
Землі промисловості, транспорту, населених пунктів	5
Орні землі, багаторічні насадження	4
Природні кормові угіддя, залужені балки	3
Лісосмуги, чагарники, ліси, болота, під водою	2
Заповідники	1

, (2),

К_{антр.нав.} - коефіцієнт антропогенного навантаження;

Б_і – бал і-го угіддя;

S_i – площа угідь і-го виду угідь.