3. Методи типології території і класифікації придатності земель

Під типологією розуміють метод наукового пізнання, що ґрунтується на поділі сукупності об'єктів на групи за певними характерними ознаками. Потреба в типології територій виникає при розв'язанні бага­тьох завдань, пов’язаних із їх соціально-економічним розвитком. Виявлення територій, що характеризуються якісно особливими регіональними ознаками, є основою типологічного підходу до регіонального ви­вчення певних процесів соціально-економічного розвитку і приро­докористування.

Ти­пологія території сприяє обґрунтуванню політики регіонального розвитку, вдосконаленню регіонального землекористування, більш чіткому обґрунтуванню перспективного соціально-економічного роз­витку кожного регіону, району, території.

Поряд з терміном «типологія» можна використовувати термін «класифікація».

Серед методів класифікації можна виокремити два головних – метод групування і метод багатовимірної (автоматичної) класифікації або кластерного аналізу.

Метод кластерного аналізу дає змогу відобразити більше різноманіття ознак об’єктів, ніж метод групувань.

Класоутворюючі чинники можна об’єднати в групи:

- географічні (історико-географічні особли­вості розвитку території, а також транспортно-географічне положення ве­ликих міст (агломератів) або ринків збуту продукції.),

- економічні (структурно-функціо­нальні особливості (поєднання категорій земель, типів землекористування),

- технологіч­ні (технології використання земель, меліорованість тощо).

Перелічені ознаки типології територіального комплексу допомагають не лише провести аналіз сучасного стану, виявивши окремі закономірності формування, а й перейти до прогнозу пріоритетних напрямів їх розвитку.

При класифікації дотримуються таких основних принципів:

• класифікація повинна бути не громіздкою, зручною для практичного використання;

• класифікаційні системи розробляються по зональних типах земель згідно з внутріобласними природними областями (зо­нами);

• ознаки, які використовують для класифікації орних земель, містять дані економічного оцінювання земель;  

• класифікація будується на виробничо-генетичній основі за результатами ґрунтових і інших обстежень земель;

• класи придатності характеризують інвестиційну привабли­вість конкретних земельних ділянок для вирощування сільськогос­подарських культур.

Основним критерієм придатності орних земель є показник окуп­ності витрат виробництва. Тому класи придатності орних земель виділяють на основі рівня окупності витрат основних сільськогосподарських культур, з дифе­ренціацією ступеня придатності ґрунтів для використання за рівнем ерозії, характеру зволоженос­ті, рівня засоленості та інших чинників, які значно впливають на ефективність вироб­ництва.

Так, розподіл ґрунтів на класи придатності за рівнем водної ерозії залежить від крутизни схилу, за критерієм перезволоження - базується на показнику рівня підґрунтових вод. За характером засолення ґрунти поділяють на незасолені, засолені, солонцюваті та солонці.

У разі використання земельних ділянок для вирощування сіль­ськогосподарських культур має забезпечуватись окупність витрат вище 1.0. Тому економічно придатними землями можна вважати всі землі, які забезпечують окупність витрат більше від одиниці. При цьому середній норматив по Україні - 1,35.

Використовуючи дані економічного оцінювання ріллі та бонітування ґрунтів, в межах земельно-оціночного району орні землі поділяють на три групи та п'ять класів придатності.

Таблиця 1. Еколого-економічна класифікація орних земель для вирощування сільськогосподарських культур

Орні землі
І група		ІІ група	ІІІ група
Рівень окупності витрат при вирощуванні всіх с-г культур > 1, 35. На схилах 3,0 - 4,5°		Незмиті і слабозмиті. Рівень окупності витрат при вирощуванні с-г культур інтенсивного виробництва (цукровий буряк, кукурудза на зерно та інш.) > 1, 35. На схилах 3,0 - 4,5°	Рівень окупності витрат при вирощуванні всіх с-г культур інтенсивного виробництва, за вийнятком чорноземних і темно-сірих грунтів < 1, 35 На схилах 3,0 - 4,5°
1 клас	2 клас	3 клас	4 клас	5 клас
Найбільш придатні	Середньої придатності	Обмежено придатні	Землі низької придатності	Непридані землі

Класифікація земель за їх доцільністю використання для лісового гос­подарства проводиться на основі групування земель у 7 класів за ступенем їх придатності для росту деревини. Кожному класу відповідає певна продуктивність видів дерев, які найк­раще пристосовані до умов даного району. Продуктивність виражена приростом товарної деревини в рік. При класифікації викори­стовують такі показники, як рельєф, клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, ґрунтовий профіль, потужність, вологість, родючість ґрунтів. За основу приймають сучасний стан земель без проведення будь-яких меліоративних або інших заходів.

Класифікація земель за можливістю їх використання для цілей відпочинку населення і для відтворення природної фауни проводиться на землях придатних і непридатних для сільського та лісового господарства. Вона дає можливість визначати, в якій мірі дані землі можна використовувати для відпочинку населення. Придатність земель для організації зон відпочинку визначається якістю певних видів рекреаційних ресурсів.