Розділ3 Племінна робота в нутріївництві
. Селекційно-племінна робота у звірівництві має свої специфічні особливості, але у цілому вона базується на загальних принципах племінної роботи, які прийняті у тваринництві, та являє собою комплекс заходів, направлених на удосконалення продуктивних і племінних якостей звірів [234].
Основним змістом племінної роботи є: бонітування або оцінка нутрій; проведення відбору та добору; мічення молодняку при відлученні; ведення зоотехнічного обліку; вирощування молодняку до реалізації на плем’я, хутро та м’ясо [97, 99, 100].
Вирішення перелічених завдань є невід’ємною складовою підвищення економічної ефективності виробництва продукції нутріївництва.
У нашій країні та за кордоном розводять стандартних та кольорових нутрій [209, 256, 257]. За кольором волосяного покрову виведено понад 20 типів нутрій, які були отримані у результаті тривалого процесу розведення, мінливості та спадковості організму звірів. Кольорові форми волосяного покрову дозволили утворити нові породні групи, які є достатньо відмінними від стандартної темно-бурої нутрії [111, 112]. Найбільш поширеними з них є: домінантні - стандартні, золотисті (Vv), білі азербайджанські (Ww), чорні (ZZ, zz); рецесивні - димчасті (РР), бежеві (tsts), кремові (кк), солом’яні (вв), білі северинські (hh), альбіноси (сс), білі італійські (tata); та комбінаційні - сніжні (tataVv, tstsVv), перламутрові (tsta), сріблясті, лимонні (TtstsVv), чорні зонарні, бурі екзотичні, темно-коричневі (брунеля), жемчужні, пастельні (ZZtstsZZtsts) [98, 216]. У 2000 році було виведено крестовський тип нутрій (tsts ZZ) [113].
Ефективність племінної роботи багато в чому залежить від умов годівлі та утримання. При недостатньому рівні і якості годівлі та незадовільному утриманні звірі не можуть проявити задатки генотипу, внаслідок чого неможливо виявити племінні та продуктивні якості. У таких умовах відбір звірів не є ефективним [82].
Згідно інструкції з бонітування хутрових звірів поголів’я нутрій основного стада на усіх фермах поділяють на дві категорії: племінну - від якої отримують ремонтний молодняк та користувальну [77]. Бонітування нутрій проводять за основними ознаками - розміром та будовою тіла, якістю опушення та забарвлення волосяного покриву. Додатково у нутрій оцінюють вирівняність підпушу за висотою. Племінний молодняк у віці від 2 до 6 місяців оцінюють за походженням (класом батьків) та власною продуктивністю.
За результатами бонітування звірів та їх потомства, прямих та бічних родичів, аналізу показників відтворної здатності звірів, виробничих показників проводять: вибраковку дорослих звірів за результатами оцінки звірів за якістю потомства; заключний добір племінного молодняку; комплектування племінного ядра, репродуктивної частини та користувального (товарного) стада; підбір пар. Дані бонітування використовують для розробки та уточнення плану племінної роботи і заходів з удосконалення годівлі та утримання звірів.
У товарних господарствах від користувальної частини стада звірів отримують щенят, що йдуть на забій на хутро, а у племінних, крім того, отримують племінний молодняк, який продають до інших господарств і населенню.
Самки можуть спаровуватися і давати приплід у будь-яку пору року. Звичайно вони дають два приплоди на рік, а при ущільнених спаровуваннях - п’ять приплодів у два роки. Спаровування проводять трьома способами: вільним, косячним та підсадним.
Велику увагу науковці приділяють вивченню та підвищенню відтворної здатності нутрій при різних умовах утримання та різному рівні годівлі [156, 194, 215, 254]. Ними проведені роботи із застосування штучного запліднення самок нутрій [15, 263, 252].
Вікова структура стада багато в чому залежить від прийнятої у господарстві технології розведення нутрій. Наприклад, при косячному спаровуванні та отриманні приплоду у два тури (з урахуванням сезону) у стаді переважають звірі до дворічного віку (80-90 %). Нутрії, старші двох років становлять не більше 20 % від стаду. При цілорічному виробництві молодняку, особливо при родинному розведенні, чисельність звірів старших двох років у стаді не перевищує 30 %.
Статева структура стада особливо тісно пов’язана з системою розведення звірів та способом парування, який використовують у господарстві. При косячному паруванні полігамія коливається від 1:7 до 1:15. Звичайно, за молодими самцями закріплюють меншу кількість самок, ніж за дорослими. В середньому одного самця залишають на 10 самок. При використанні кольорових самців кількість закріплених за ними самок зменшується.
При розведенні родинами чи парами полігамія звужується і співвідношення самців до самок може бути 1:1. Дуже часто родина складається з одного самця і трьох самок [70, 82, 89].
Відтворювальна здатність у повній мірі залежить від умов годівлі, утримання тварин та інших факторів.
В той же час селекція нутрій з урахуванням результатів їх розмноження також можлива. Відбір ремонтних тварин проводять після їх бонітування у 6–міс. віці. До категорії племінних відносять особин з високою живою масою, з добре розвиненими господарсько-корисними ознаками, що характеризують здоров’я (міцна конституція, блискуче хутро, пігментовані зуби ) [113, 216].