Висновки

Адміністративно-територіальна одиниця — частина території країни, що має місцеву адміністрацію — управління; це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно із Земельним кодексом України повноваженнями в галузі земельних відносин наділені Верховні Ради України й Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Кабінет Міністрів України і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, центральні органи виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, земельних ресурсів та місцеві державні адміністрації. Для виконання своїх функцій їм необхідна інформація про класифікацію земель, правовий режим земельних ділянок, їх кількісну і якісну характеристику та оцінку.

у процесі використання землі, особливо сільськогосподар­ського, повинні поєднуватися як інтереси конкретних землекористувачів, так і суспільства в цілому, всіх учасників земельних відносин, зокрема, потенцій­них. Використання земель повинно:

1. відповідати соціально-економічним інтересам розвитку країни в цілому, окремих галузей, регіонів і конкретних землекористувачів;

2. найбільш повно враховувати природні й економічні умови й властивості конкретних територій і передбачати оптимальне співвідношення спеціалі­зації і розмірів виробництва з територіальними особливостями;

3. бути найефективніше організоване для конкретних умов простору й часу способом та забезпечувати досягнення максимального економічного й со­ціального ефекту при дотриманні екологічних вимог;

4. забезпечувати оптимальну взаємодію з навколишнім середовищем, охоро­ну землі в процесі її використання, підвищення родючості Грунтів і збере­ження складу і співвідношення земельних угідь;

5. передбачати дбайливе ставлення до землі, що включає в себе як кількісну (боротьба з негативними процесами, що призводять до скорочення придат­них для використання площ), так і якісну (зниження землемісткості різних виробництв);

6. передбачати постійне удосконалювання технологічних процесів, які без­посередньо пов’язані як з використанням земель, так і не пов’язаних, але таких, що впливають на стан земель чи якість вирощуваної продукції.

Мета раціонального використання земельних ресурсів полягає полегшенні виділення земельних ділянок для тих видів використання, які забезпечують найбільш стійке одержання вигід, сприянні переходу до раціонального комплексного використання земельних ресурсів. При цьому варто враховувати економічні,соціальнійекологічні аспекти. Отже, необхідно розглядати не одну мету, систему взаємопов‘язаних цілей:

• вироблення політики, спрямованої на підтримку найбільш раціонального використання земельних ресурсів;

• удосконалення систем планування, управління оцінки земельних ресурсів;

• зміцнення установ координаційних механізмів сфері регулювання земельних ресурсів;

• створення механізмів сприяння активній участі всіх зацікавлених сторін, зокрема територіальних громад, процесі прийняття рішень сфері землекористування управління земельними ресурсами.