- •1. Визначити цілі і завдання психології.
- •2. Проаналізувати особливості психічної реальності.
- •3. Навести аргументи існування психічної реальності.
- •4. Навести приклади редакції формулювання предмета психології.
- •5. Дати характеристику основним розділам психології.
- •6. Визначити функції психіки.
- •7. Структура вивчення психічних явищ
- •8. Визначити основні методи психології.
- •9. Дати характеристику етапам розвитку психіки в філогенезі.
- •10. Поняття онтогенезу. Приклад вікової періодизації.
- •12. Охарактеризувати вікові кризи.
- •13. Будова мозку та нервової системи
- •1. Визначити характеристики процесу відчуття
- •3. Дати характеристику основним властивостям процесу сприймання.
- •4. Навести класифікації сприймань.
- •5. Структурні елементи мнемічних процесів.
- •6. Проаналізувати індивідуальні розбіжності пам'яті.
- •8 Дати характеристику головним властивостям уяви.
- •9. Проаналізувати техніки уяви.
- •10. Проблема інтуїції.
- •11. Визначити основні операції та види мислення.
- •12. Проаналізувати взаємозв’язок між розумовою діяльністю і мовою.
- •13. Дати характеристику основним властивостям уваги.
- •14. Умови та механізми виникнення емоцій і почуттів.
- •15. Визначити види емоційних станів.
- •16. Психологічні фактори формування вольових якостей.
- •1 Проаналізувати співвідношення понять: індивід, особистість, індивідуальність.
- •2 Структура ціннісно-мотиваційної сфери особистості.
- •3. Дати характеристику активності особистості та її джерел.
- •4. Охарактеризувати основні типи темпераменту.
- •5. Проаналізувати зв'язок темпераменту і характеру.
- •6. Акцентуації темпераменту і характеру.
- •7. Шляхи формування характеру.
- •8. Структура здібностей
- •9. Проблема здібностей і фахової орієнтації
- •10. Психологічна сутність самосвідомості.
- •11. Погляди на властивості особистості
- •12. Визначити основні методи корекції психічного та психофізіологічного стану людини.
- •13 Проаналізувати співвіднесення особистості с категорією діяльності
- •14 Особливості розвитку психіки і особистості в діяльності
- •15 Структурні елементи моделі комунікативного процесу
- •16 Охарактеризувати різновиди та функції спілкування.
13 Проаналізувати співвіднесення особистості с категорією діяльності
Людина, як відомо, є об'єктом вивчення психології як науки. У психології людина вивчається в трьох аспектах - як індивід, особистість та індивідуальність. Центральним і найбільш цікавим для психології є вияв людини як особистості, оскільки вона є носієм розвиненої свідомості. Першочергово людина народжується, перебуваючи в статусі індивіда. Індивід є типовим носієм різних видів людської активності, перебуваючи в стані суб'єкта. Поступово індивід стає типовим представником суспільства, яке його сформувало, - особистістю, яка є неповторною, несхожою на інших людей. Це робить її індивідуальністю. Розглянемо ці характеристики більш детально. Індивід (індивідуум) - це людина як представник біологічного виду Homo sapiens (Людина розумна) Отже, народившись, людина є одиницею свого біологічного виду з відповідними типовими ознаками: - здатність до прямоходіння, - здатність до виконання рукою високоточних трудових операцій, - високорозвинена мозкова тканина зі складною будовою та функціями, - здатність до формування та роботи свідомості, - здатність до мовлення та абстрактного мислення, - здатність до активної взаємодії в соціумі. Отже, індивідом можна назвати і новонароджену дитину, і старого довгожителя, і цивілізованого європейця, і африканського аборигена - всіх людей. Ця якість є вродженою і незмінною впродовж всього життя людини. Потрапляючи в соціальне середовище, новонароджений індивід стає суб'єктом взаємодії з іншими людьми та виявляє власну активність, поступово формуючись як особистість. Оскільки психологія - дуже багатогранна та толерантна наука, то існує велика кількість трактувань поняття "особистість" представниками різних напрямків і концепцій. Однак аналіз цих визначень показує спільні ознаки у змісті поняття "особистість", що дає Ми говоримо лише про здатності, так як новонароджена дитина ще не має розвинених властивостей, прямоходіння, свідомості тощо, однак має закладений в ній потенціал для цього змогу сформулювати найбільш узагальнене визначення даної категорії. Особистість - це свідомий індивід, що залучений до повноцінних суспільних взаємин Мається на увазі, що індивідні якості виступають основою для формування особистості. Сформована свідомість дає людині можливість виражати себе, а взаємодія із суспільством має взаємний двосторонній характер - особистість задовольняє свої потреби за рахунок суспільства, а суспільство відчуває на собі результати цієї взаємодії. Так, вчитель, працюючи на благо суспільства, готує для нього освічених громадян, отримуючи за свою професійну діяльність зарплатню. Особистість як якість людини має певні ознаки: Рис. 3.1.2. Ознаки особистості Особистість - це набута та динамічна якість людини Особистість не можна вважати позитивною чи негативною характеристикою людини, вона є нейтральною, хоча бувають особистості просоціальної та антисоціальної спрямованості - перші виражають свої якості та будують поведінку на користь іншим людям (лікарі, педагоги тощо), а другі - на шкоду (злочинці, збоченці). Вже з самого народження у дитини проявляються певні ознаки, що відрізняють її від інших індивідів; поступово з плином її життя ці відмінності розширюються. Отже, людина виявляється ще й як індивідуальність. Індивідуальність - це людина в своїй неповторності, своєрідності та унікальності Певні ознаки індивідуальності формуються ще до народження дитини і є фізичними та фізіологічними, тоді як інші набуваються поступово з формуванням особистості. Отже індивідуальність має два рівні прояву: Рис. 3.1.3. Рівні прояву індивідуальності Окремі вчені визначають лише особистісні вияви індивідуальності, розглядаючи при "Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність доводять". О. Г. Асмолов цьому людину як видатну особистість, що займає вагоме, визнане місце в суспільстві
