4. Педагогічна задача.

А) Моделювання педагогічної ситуації.

Визначте свій варіант поведінки в наступних ситуаціях. Які професійно-педагогічні особливості вчителя визначають ваш варіант? (письмовий коментар до педагогічних ситуацій)

Ви вирішили зі своїм класом піти в похід. Біля школи знаходиться два лісових масиви, обидва приблизно на однаковій відстані. Близько половини дітей живе поруч з одним лісом, а інша - біля іншого. Коли Ви оголосили дітям, що планується похід, одна половина відразу закричала: «Підемо до нашого лісу!», а інша: «Ні, до нашого!» Коли ж Ви резонно заперечили, що не можете розірватися на дві частини і піти одразу в два місця, то одна половина класу заявила другій: «Ну і йдіть собі в свій ліс, а нам і вдома добре!»

Як вчинити?

До Вашого класу поступила новенька дівчинка з релігійної родини, де релігія на першому місці. У класі у неї немає друзів, й інтересу до навчання вона не виказує. Що може зробити класний керівник аби сприяти її адаптації до класу і до шкільного життя.

Запропонуйте рекомендації щодо змісту виховної роботи.

Б) Прокоментуйте комунікативну діяльність учителя на уроці з погляду вимог педагогічного такту.

Іван Петренко дуже любить алгебру, але останні теми «Квадратні рівняння: їх графічне рішення" викликає у нього неабиякі труднощі. Він не раз помилково відповідав на уроці, не зовсім успішно написав контрольну роботу. Але вдома старанно розбирає різні приклади на цю тему, намагається зрозуміти. Після вже котрої невірної відповіді вчителька розлютилася і сказала перед усім класом: «Петренко, ти що знущаєшся? Як можна не розуміти цю легку, елементарну тему! Ти точно не отримаєш в мене атестації!». Ставлення Івана до алгебри різко змінилося.

Які умови розвитку особистості були порушені? Як дана ситуація могла відбитися на розвитку дитини?

Оформити результат у виді розгорнутої відповіді на запитання.

5. Дайте відповідь на запитання: «Навіщо потрібна педагогічна наука, якщо існує перевірена століттями народна педагогіка?»

Оформити результат у виді есе.

Правила написання есе див. у Додатку А

Критерії оцінювання завдань з олімпіади:

1. Виконання тестових завдань – 15 б.

2. Завдання 2, 3 оцінюються по 5 балів.

3. Завдання 4 оцінюються по 10 балів.

4. Завдання 5 – 15 балів.

Максимальна кількість балів – 50

Додаток А

Правила написання студентських есе

Структурно-логічні схеми. Таблиці. Опорні конспекти. Есе. Навчальні презентації: рекомендації до складання: метод. посіб. для студ. / уклад. : Л. Л. Бутенко, О. Г. Ігнатович, В. М. Швирка. – Старобільськ, 2015. – 112 с. – С. 82-94

Есе (навчальне, академічне)

Есе (навчальне, академічне) (від фр. еssai – досвід, начерки) – це самостійна письмова робота, розгорнутий і аргументо-ваний текст, присвячений якій-небудь проблемі.

Цей жанр відрізняє вільна форма: тут важливі індивідуальні враження й суб’єктивні міркування на певну тему, можливі яскраві приклади (зокрема з особистого досвіду), публіцистичні елементи й художні метафори. Есе свідомо не претендує на вичерпне трактування предмета й припускає форму „Я-висловлююся”. При цьому, як і будь-який науковий текст, есе має бути логічним і доказовим.

Витоки есеїстичного стилю сягають античних часів (декламації Лукіана, діалоги Платона, трактати про ораторське мистецтво Цицерон)а та пов’язані із прагненням висловити особистісне ставлення людини до життєвих проблем і тривог.

Есе поєднує різні епохи, культури, увесь досвід людського знання, становить модель „запозичень в інших” того, що „підвищує цінність … викладу” (М. Монтень).

Народження есе як жанру пов’язано з ім’ям французького філософа, письменника Мішеля Монтеня, який у 1580 році опублікував книгу „Essais” (еssais – з фр. спроба, проба, нарис). М. Монтень проголосив: „Зміст моєї книги – я сам!”

Яскраву характеристику есе дає М. Епштейн, який зауважує, що „есе тримається як ціле саме елегією взаємних переходів, миттєвих переключень з образного ряду в поняттєвий, з абстрактного – у побутовий”¹ .

Есе спрямовано на спів-думку, спів-переживання, спів-участь, призначено для формування навичок гуманітарного мислення.