Вступ

При вивченні дисципліни «Годівля сільськогосподарсь- ких тварин» навчальною програмою передбачено частину мате-ріалу для самостійного опрацювання студентами.

Мета виконання самостійної роботи полягає у набутті навичок користування літературою, творчо сприймати навчальний матеріал, вибирати основні тези і складати конспекти.

За завданням викладача самостійна робота студентів виконується безпосередньої його участі у спеціально відведений для цього час. Студенти при цьому свідомо опрацьовують тему і роблять відповідні висновки. Вони ведуть самостійну самі, без сторонньої допомоги, використовують попередньо отримані знання, застосовують їх при розгляді питання і вирішують його по своєму, проявляючи при цьому ініціативну творчість.

Отже, самостійну роботу по даній дисципліні доцільно розглядати як засіб підготовки студентів до самостійного навчання і виробничої діяльності та як спосіб формування самостійності – якості особистості.

Зміст

1. Особливості перетравності поживних речовин

2. Протеїнова поживність кормів

3. Мінеральна поживність кормів

4. Вітамінна поживність кормів

5. Комплексна оцінка поживності кормів

6. Солома і інші грубі корми

7. Залишки пивоварної і спиртової промисловості

8. Залишки крохмального виробництва

9. Кормові добавки.

10. Підготовка кормів до аналізу

11. Особливості годівлі тільних сухостійних корів

12. Особливості годівлі дійних корів

13. Особливості відгодівлі сільськогосподарських тварин

14. Особливості годівлі овець

15. Особливості годівлі підсисних свиноматок

16. Особливості годівлі молодняку свиней

17. Особливості годівлі кнурів-плідників.

18. Годівля коней

19. Годівля водоплавної птиці

20. Годівля хутрових звірів

Особливості перетравності поживних речовин.

План

1. Шляхи підвищення перетравності кормів і раціонів.

2. Протеїнове відношення.

Література

1. Бомко В.С., Бабенко С.П., Москалик О.Ю. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – К., 2010. – 278 с.

2. Кононенко В.К., інші Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин: Навч. посіб. К – Вища шк., 1999. – 144 с.: іл.

Основні шляхи підвищення перетравності наступні:

1. підвищення якості кормів, що заготовлюються господарством;

2.забезпечення оптимального співвідношення поживних речовин у раціоні;

3. використання для годівлі тварин повнораціонних сумішок з

підбором і таких кормів, які б за поживністю доповнювали один одного;

4.застосування оптимальної техніки згодовування кормів (раціонів);

5. проведення відповідної підготовки кормів до згодовування;

6.використання ферментних препаратів (целюлозолітичних, пектолітичних);

7. балансування раціонів за біологічно активними речовинами.

Оптимальні співвідношення вуглеводів, білків, жирів та ін. у раціоні сприяють високому рівню перетравності. На перетравність поживних речовин значно впливає рівень клітковини та протеїну у кормі (раціоні). Збільшення кількості клітковини (особливо багатої лігніном) знижує перетравність самої клітковини та інших поживних речовин.

Суттєвий вплив на перетравність поживних речовин спричиняє вміст у кормі доступного тваринам протеїну, його співвідношення з безазотистими речовинами. У зв’язку з цим визначають протеїнове відношення корму(раціону).

Протеїнове відношення показує, скільки частин перетравлених без азотистих поживних речовин припадає на кожну частину перетравленого протеїну. Воно визначається за формулою:

Протеїнове = Перетравлені (жир, г • 2,25+клітковина,г + БЕР,г )

Відношення перетравлений протеїн, г

У дорослої великої рогатої худоби оптимальні рівні перетравності

поживних речовин забезпечуються при протеїновому відношенні 8 - 10 : 1,

у свиней - 10 - 12 : 1, у молодняку всіх видів - 5 - 6 : 1.

Протеїнове відношення характеризує рівень протеїнового живлення тварин. Якщо на одну частину перетравного протеїну у кормі чи раціоні припадає 6-8 частив перетравлених безазотистих речовин, то протеїнове відношення називають середнім, менше 6 - вузьким і більше 8 - широким. Корми, багаті на протеїн, мають вузьке протеїнове відношення, а бідні - широке. У дорослих тварин процеси травлення перебігають нормально за середнього протеїнового відношення, у молодняку - за вузького, а під час підгодівлі дорослих тварин допускається широке протеїнове відношення.

Добавка до раціону окремих поживних речовин підвищує перетравність добавленої речовини, при цьому перетравність інших поживних речовин знижується. Зниження перетравності поживних речовин раціону під дією добавки окремої поживної речовини одержало назву депресії перетравності. Найбільшою мірою вона виражена за надлишку вуглеводів у жуйних. Отже, для забезпечення нормальної життєдіяльності організму тварини надзвичайно важливе значення має як абсолютний, так і відносний рівень протеїнового живлення.

Питання для самоконтролю

1. Що таке протеїнове відношення?

2. Яке буває протеїнове відношення?

3. Які шляхи підвищення перетравності?

Протеїнова поживність кормів. План

1. Склад протеїнів: замінні і незамінні амінокислоти, нітрати і нітрити, їх вплив на організм тварин.

2. Особливості протеїнового живлення жуйних і моно гастричних тварин.

Література

1. Бомко В.С., Бабенко С.П., Москалик О.Ю. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – К., 2010. – 278.

2. Ібатулін І.І., інші Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин навч. посіб. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 328 с. с.

Встановлено, тварини здатні синтезувати деякі амінокислоти із поживних речовин корму (структурні вуглеводи, оцтова, пропіонова кислота та інших амінокислот). Такі амінокислоти називаються замінними. До них відносяться: гліцин, серін, аланін, пролін, оксіпролін, аспарагінову, глютамінову та інші. Амінокислоти, яких тварина не може синтезувати, або швидкість їх синтезу є недостатньою для забезпечення в них, називають незамінними.

Незамінними вважаються амінокислоти: лізин, метіонін, триптофан, валін, гістидин, фенілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, аргінін, а для курчат і гліцин. У практиці годівлі тварин найчастіше не вистачає лізину, метіоніну і триптофану, які називають «критичними». Основу раціонів свиней і птиці становить переважно зерно злаків, у складі якого вміст незамінних амінокислот, зазвичай, достатній, окрім лізину і метіоніну, а в зерні кукурудзи ще й триптофану. Тому під час проектування раціонів для моногастричних тварин практично обмежуються нормуванням цих лімітуючих амінокислот Отже, під протеїновою поживністю розуміють здатність протеїнів корму задовольняти потреби тварин у амінокислотах.

Особливо ретельно слід контролювати у раціонах вміст критичних амінокислот, виходячи з важливого значення їх для організму.

Лізин - активує гемопоез, сприяє всмоктуванню кальцію, позитивно впливає на обмін білків і стан нервової системи. Нестача лізину знижує засвоєння протеїну корму, кальцію, фосфору, магнію, і заліза, негативно позначається на рості кістяку, використанні каротину й вітаміну А, сповільнює ріст молодняку та продуктивність дорослих тварин. За надлишку лізину (у 1,5-2 рази до норми) розвивається інтоксикація організму, депресія росту, різко збільшується потреба в аргініні.

Метіонін - бере участь у синтезі білків, виступає головним джерелом сірки в організмі, універсальним джерелом метальних груп (-СН), задіяний у перетворенні гуанідооцтової кислоти у креатин, коламіну в холін. В організмі існує тісний зв’язок між обміном метіоніну, фолієвою кислотою (Вс) та вітаміном В12. За нестачі метіоніну спостерігається безпліддя, розсмоктування зародків, зниження продуктивності та використання корму, ожиріння печінки, м’язова дистрофія, анемія, погіршення стану нервової системи.

Надлишок метіоніну у раціонах погіршує використання протеїну, знижує вміст жиру в організмі та викликає дегенеративні зміни у підшлунковій залозі, нирках, печінці, атрофію селезінки і лімфоїдної тканини. За його надлишку порушується обмін речовин і підвищується потреба в аргініні та гліцині.

Триптофан - бере участь у синтезі білків, нікотинової кислоти (вітамін ВД ферментів НАД і НАДФ, що каталізують окисно-відновні реакції, є попередником фізіологічно активних сполук - серотоніну, триптаміну, адренохрому. Серотонін у низьких концентраціях викликає звуження кровоносних судин і опосередковано, знаходячись у тромбоцитах, бере участь у зсіданні крові. Дефіцит триптофану негативно впливає на рівень гемоглобіну та білків плазми крові, транспорт ліпідів із печінки у кров, може призвести до атрофії сім’яників та некроспермії.

На лізин багаті корми тваринного походження (рибне, м’ясо-кісткове борошно, збиране молоко та ін.), зерно бобових, макухи і шроти (особливо соєві), дріжджі. Бідні - зерно злаків, висівки, буряки.

За нестачі лізину до раціонів свиней і птиці вводять лізин мікробіологічного синтезу - кормовий концентрат лізину (ККЛ) марка СГ - сухий гранульований, СП - сухий порошок і РКЛ - рідкий концентрат лізину Ж-10. Промисловість випускає синтетичний кристалічний кормовий лізин (70 і 95% у сухій речовині, залежно від ступеня очищення).

Високим вмістом метіоніну відзначається рибне борошно, соняшникові та ріпакові макуха і шрот. У зерні маків ця амінокислота знаходиться на межі мінімальної потреби. Відносно бідні на метіонін - м’ясо-кісткове борошно, дріжджі, зерно бобових, коренеплоди. До раціонів свиней і птиці необхідно вводити синтетичний метіонін (97% амінокислоти) та контролювати забезпеченість раціонів вітамінами В4, В12, Е. Жуйним доцільно згодовувати сульфат натрію як джерело сірки для мікробіального синтезу цієї амінокислоти.

На триптофан багаті рибне, м’ясне, м’ясо-кісткове, кров’яне борошно, макухи і шроти. Бідні - зерно злаків, коренебульбоплоди.

Під час балансування раціонів враховують не лише кількість, а й доступність та співвідношення між замінними та незамінними амінокислотами. На доступність амінокислот впливають як склад протеїну корму та швидкість відщеплення їх від білків під дією протеолітичних ферментів травного каналу, так і наявність у кормах інгібіторів цих ферментів, а також дія високих температур у процесі виробництва та підготовки кормів до згодовування.

Якість протеїну прийнято виражати біологічною цінністю. Під біологічною цінністю протеїну розуміють встановлений емпірично показник використання протеїну (азоту) корму в організмі тварин для задоволення потреб життєдіяльності і утворення продукції (приріст живої маси, утворення молока тощо).

Такі зелені корми, як вика посівна, горох, кормова капуста, конюшина, люцерна, кукурудза, овес, просо, пшениця, райграс, ріпак, сорго, жито, ячмінь при внесенні високих доз азотних добрив мають властивість нагромаджувати багато нітратів. Вміст останніх у зазначених кормах коливається у межах від 20...30 до 600...800 мг із розрахунку на 100 г зеленої маси. На рівень нагромадження нітратів у рослинах впливає багато факторів, насамперед сорт і фаза розвитку (в молодих рослинах їх концентрація значно більша, ніж у дозрілих). Зростає вміст нітратів у траві внаслідок зігрівання при тривалому зберіганні її в купах. Підвищення вмісту нітратів спостерігається також під впливом екстремальних умов росту рослин - під час посухи (особливо після застосування гербіцидів), у тривалу хмарну погоду, при зниженні і різких перепадах температури повітря, під час заморозків.

Надлишок нітратів, що надходять в організм з кормами, може бути причиною запалення слизової оболонки шлунка і кишок у тварин. До того ж у рубці жуйних вони можуть переходити в нітрити і викликати гостре отруєння, утворюючи метгемоглобін, який не здатний виконувати роль переносника кисню до тканин. Допустимий вміст нітратів у сухій речовині кормів для тварин - до 0,1%, а токсичний - від 0,6 до 1,5%.

Невміле використання буряків може призвести до розладу травлення і навіть отруєння, особливо свиней та великої рогатої худоби. У свиней можливе отруєння при згодовуванні варених буряків, у яких містяться сполуки та оксиди азоту, що утворюються внаслідок життєдіяльності денітрифікуючих бактерій при надлишковому вмісті нітритів. Допустима концентрація нітритів у буряках 800 мг на 1 кг корму натуральної вологості. Щоб запобігти отруєнню свиней вареними буряками, потрібно: якомога швидше довести їх до кипіння і, що особливо важливо, дуже добре проварити (не менше 30 хв. з моменту закипання води); не допускати повільного (протягом тривалого часу) охолодження їх у котлах; перед варінням буряки слід добре очистити та відмити від бруду; зварені, швидко охолоджені й подрібнені буряки треба одразу ж згодовувати тваринам у складі повнораціонних сумішей.

При вирощуванні буряків на достатньо удобрених азотними добривами грунтах слід перевіряти їх на вміст нітратів, а при значній кількості останніх добову даванку треба розраховувати так, щоб вміст нітратів у сухій речовині раціону не перевищував 0,1 %.

Гичку буряків, вирощених на добре удобрених азотом грунтах, також треба перевіряти на вміст нітратів і у разі виявлення підвищеного їх вмісту згодовувати тваринам в обмеженій кількості.

У передшлунках жуйних суттєво змінюються протеїни кормів. Більшість бактерій для синтезу власного білка клітин використовують лише мінеральний азот. Тому в передшлунках білки протеолітичними ферментами гідролізуються не лише до пептидів і амінокислот, а й значна частина амінокислот дезамінується з утворенням кетокислот та аміаку. Отже, кінцевим продуктом розщеплення протеїну корму в передшлунках жуйних є аміак. Вважають, що до 40—80% рослинного білка перетворюється в рубці у білок мікробний. Аміачний азот мікроорганізми використовують для синтезу білків свого тіла. Після надходження в сичуг і кишки мікробний білок перетравлюється до амінокислот. У складі мікробного білка містяться всі незамінні амінокислоти і в такий спосіб жуйні певною мірою задовольняють потребу організму в незамінних амінокислотах. Проте не весь аміак, який утворюється в процесі дезамінування амінокислот, використовується для синтезу мікробного білка. Частина його всмоктується в кров. До нього приєднується також аміак, що утворюється у процесі обміну білків в організмі. У печінці з аміаку синтезується сечовина, яка у жуйних виділяється через нирки, частково із слиною потрапляє в рубець і за допомогою ферменту уреази розщеплюється до аміаку, який знову використовується мікроорганізмами. Жуйні тварини використовують не тільки білки корму, а й небілкові сполуки — сечовину, амонієві солі тощо, з яких можуть синтезуватися білок і незамінні амінокислоти.

Загальний вміст бактерій в 1 г вмісту рубця становить від 1 до 10 млрд. і включає 20 видів. Багато тут також найпростіших (інфузорій та ін.). В 1 г вмісту рубця їх налічується до 1 млн.

У моногастричних тварин в міру підкислення вмісту шлунка шлунковим соком під дією ферменту пепсину починають розщеплюватися білки до пептонів та альбумоз. Спочатку цей процес здійснюється в пристінковому шарі, а потім у внутрішніх шарах. За підкислення вмісту шлунка до pH 4,5 припиняється дія амілази й настає фаза суто шлункового травлення. Із шлунка кормова маса порціями надходить у дванадцятипалу кишку. При цьому сфінктер пілоруса рефлекторно закривається, і наступна порція надійде лише після нейтралізації попередньої до лужної реакції. Спочатку цей процес здійснюється в пристінковому шарі, а потім у внутрішніх шарах. За підкислення вмісту шлунка до pH 4,5 припиняється дія амілази й настає фаза суто шлункового травлення. Сік підшлункової залози містить ферменти, які розщеплюють протеїни (трипсин, хімотринсин, карбоксипептидази). Під дією ферментів соків підшлункової залози і кишок протеїни розщеплюються до амінокислот. Цей процес відбувається як в активній формі за допомогою несучих компонентів (білків) із витратою енергії, так і в пасивній — шляхом дифузії.