50. Властивості глиноземистого цементу. Особливості застосування.

Глиноземистый цемент по-другому ещё называют алюминатный цемент, это связано с тем, что он состоит преимущественно из алюминатов кальция. Это высокопрочный и быстротвердеющий на воздухе и в воде цемент, предназначенный для приготовления строительных растворов, а так же для производства жаростойких бетонов.

Марки глиноземистого цемента (ГОСТ 969-91):

Глиноземистый цемент ГЦ 60

Глиноземистый цемент ГЦ 50

Глиноземистый цемент ГЦ 40

Глиноземистый цемент, свойства и технические характеристики

Алюминаты кальция обуславливают вяжущие свойства глиноземистого цемента и его высокую прочность после твердения. Процесс твердения протекает аналогично таковому у портландцемента и сопровождается выделением большого количества тепла, в полтора раза превышающим таковое у ПЦ. До 70% тепла выделяется в первые сутки твердения, однако в этом есть определенная опасность, если температура поднимается выше 30 градусов, прочность цемента уменьшается в 2-3 раза вследствие особенностей химических процессов. Это причина ограничений в применении.

В сравнении с ПЦ глиноземистый цемент дает искусственный камень более высокой прочности, более плотный и очень стойкий к агрессивным средам (морской и болотной воде, например). Однако он легко разрушается под влиянием щелочей и его не стоит без необходимости смешивать с ПЦ и известью, гипсом, так как это приводит к сокращению сроков схватывания. Это может быть использовано, если нужно ускорить схватывание, а с помощью замедлителей (хлористого кальция, буры, борной кислоты) схватывание можно замедлить.

Сроки начала схватывания глиноземистого цемента не ранее 30 минут, окончание схватывания не позднее 12 часов. Сроки схватывания практически такие же, как у ПЦ, однако, марочная прочность глиноземистого цемента набирается уже к концу 3 суток, в то время как у ПЦ она набирается только к 28 суткам.

Применение глиноземистого цемента

Аварийные работы и скоростное строительство, когда необходимая расчетная прочность сооружений и ЖБИ должна быть достигнута в первые трое суток.

Строительство подземных и морских сооружений, требующих повышенной сульфатостойкости.

Тампонирование трещин в породах и холодных скважин в нефтяной промышленности.

Заделка пробоин в морских транспортных судах.

Глиноземистый цемент используют как ускоритель твердения бетона на стройплощадках и на заводах ЖБИ.

Изготовление сооружений и ёмкостей, которые в процессе эксплуатации будут подвергаться воздействию агрессивных сред (органические кислоты, молочная, серная, соляная и др. кислоты).

Изготовление огнеупорного бетона (огнеупорность до 1700 градусов С).

51. Осадо́ві гірські́ породи

Осадо́ві гірські́ поро́ди, – гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання та перевідкладення давніших порід різного походження, випадіння речовин із розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу.

Осадові гірські породи класифікують за їх компонентним і/або хімічним складом та походженням. Серед осадових гірських порід переважають глинисті (глини, аргіліти, глинисті сланці – 48% на платформах, 49% в геосинкліналях), піщані (піски і пісковики – 23% на платформах, 23% в геосинкліналях) і карбонатні (вапняки, доломіт та ін.).

Солі становлять 2,8% на платформах і 0,3% в геосинкліналях. У межах материків бл. 20% обсягу всіх осадкових гірських порід залягає на платформах і 48% в геосинкліналях. Понад 75% всіх г.п., що вилучаються з надр Землі (вугілля, нафта, солі, руди заліза, марганцю, алюмінію, розсипи золота і платини, фосфорити, нерудні буд. матеріали тощо), міститься в осадкових гірських породах.

За способом утворення осадові гірські породи поділяють на:

• уламкові (конґломерати, галька, піски, леси тощо),

• глинисті (каолінітові, монтморилонітові глини, вторинні каоліни тощо) й

• хіміко-органогенні (вапняки, солі, трепели, вугілля викопне тощо).

Кременисті осадкові гірські породи – гірські породи, що складаються переважно з аморфного кремнезему, утвореного з органічних залишків (шкаралупок діатомей, спікул кремнієвих губок, черепашок радіолярій) чи дрібних сферичних тілець (ґлобул) опалу або халцедону. Умови нагромадження осадів та подальші їх зміни визначають шаруватість (одна з основних ознак будови), пористість та спосіб цементації осадкових гірських порід. Однорідні за розмірами і густиною осадкові гірські породи називають відсортованими.

Осадові гірські породи становлять 10 % усіх гірських порід земної кори: вкривають 75 % поверхні Землі, утворюючи осадову оболонку (стратосферу). Бл. 70% всіх корисних копалин представлені осадковими гірськими породами. Вік деяких осадкових гірських порід сягає 3,98 млрд р. (виявлені в Ґренландії, 1971). Вивченням осадкових гірських порід займається літологія.