5. Порівняльні характеристики дьогтів і бітумів. Застосування.

Бітум - це асфальту подібний матеріал, отриманий штучним чином. Є підсумковим продуктом переробки натуральних бітумів, залишків після обробки вугілля, нафти, сланцевих смол і торф'яних екстрактів. Розрізняють дорожній , будівельний та природний/натуральний бітум

Основні характеристики, за якими можна оцінити якість бітуму: • розтяжність, • показники температури по крихкості, • показники температури по розм'якшенню, • рівень пенетрації.

Дьоготь відома всім густа рідина з характерним специфічним запахом, використовувана не тільки в медицині, але і в будівництві, називається дьогтем. Існує кілька варіантів отримання тягучої маси, кожен з яких дає склад з відмінними від інших властивостями.

Одержуваний з деревини продукт проходить суху перегонку, через що з'являється специфічний запах. Також виготовлення дьогтю можливо з кам'яного або бурого вугілля, торфу або сланців. Саме частинки дьогтю, добавки, створені на його основі, дозволяють виробляти рідкі матеріали для укладання доріг, гідроізоляційних матеріалів.

Речовину можна порівняти з бітумами, проте у дьогтю нижче теплопровідність і переносимість змін температури. Саме тому звертатися зі складами на основі дьогтю потрібно максимально акуратно, при роботі дотримуючись температурні обмеження.

6.Шлакоситали. Властивості. Особливості застосування.

Шлакоситаллы — стеклокристаллические материалы (см. Ситаллы), получаемые управляемой катализированной кристаллизацией стекол, сваренных на основе металлургических, топливных и др. шлаков, минерального и синтетического сырья.

Технология получения

Зарождение центров кристаллизации и рост на них кристаллов основных кристаллических фаз происходят одновременно во всём объёме стекла в процессе термической обработки. Шлакоситаллы состоят из мельчайших кристаллов (размером от долей до нескольких мкм) в сочетании с остаточным стеклом (меньше 40% по объёму).

Свойства

Характеризуются высокой химической устойчивостью и стойкостью к истиранию.

7.Стінові матеріали із гірських порід, економічна ефективність їх застосування. У порівнянні із штучними матеріалами.

Стінові камені з гірських порід виготовляють у вигляді прямокутних паралелепіпедів трьох типів (I-III) і неполномерних каменів (половинних і тричвертні). За погодженням із споживачем підприємства можуть випускати камені і інших розмірів. За призначенням камені ділять на рядові і лицьові. Рядові (Р) призначені для кладки стін будівель і споруд з наступним оштукатурюванням, а лицьові (Л) - для лицьової кладки стін будівель і споруд без подальшої облицювання й оштукатурювання. У залежності від міцності при стисканні камені підрозділяють на марки від 4 до 400. Марку каменя призначають за найменшим з двох показників: середньої міцності на стиск з п'яти зразків і найменшою. В умовному позначенні каменів перша група цифр відображає тип каменя на геометричні розміри, буква - вид каменю за призначенням, наступна група цифр - марку каменю за міцністю на стиск. Приклад умовного позначення каменю довжиною 390, шириною 190, висотою 188 мм, лицьового, міцністю на стиск 35:1 35. Каміння довжиною 292, шириною 190, висотою 288 мм, рядового марки по міцності на стиск. Допускається виготовляти стінові камені із середньою щільністю більше 2100 кг/м3 для влаштування зовнішніх стін неопалюваних приміщень і внутрішніх стін будівель. Вони повинні мати в умовному позначенні типу каменю додаткову літеру В, наприклад: IB Л 100 ГОСТ 4001. Вимоги за морозостійкістю каменів не пред'являють, якщо довговічність стін з каменю для місцевих кліматичних умов підтверджується багаторічним досвідом експлуатації будівель. При прийманні каменів слід враховувати допустимі відхилення від номінальних розмірів, які залежать від призначення каменю (особовий, рядовий) і способу його видобутку (відкритий, підземний) і відхилень, що допускаються зовнішнього вигляду (відхилення від перпендикулярності граней і їх площинності, кількість відбитих кутів на одній грані каменю, довжина відколу ребра пошкодженого кута, природні каверни). Граничні норми допусків за розмірами та показниками зовнішнього виду наведені ГОСТ 4001. Розшарування, прошарку глини і мергелю в особових і рядових каменях не допускаються. Лицьові камені повинні мати марку за міцністю на стиск не менше 25, а зниження міцності при стисненні у водонасиченому стані допускається - не більше 40%. За морозостійкістю стінові камені з гірських порід поділяються на марки F15, F25, F35, F50. За санітарно-гігієнічним нормам введені обмеження в залежності від значення сумарної питомої ефективної активності природних радіонуклідів А • в стінових каменях для житлових і громадських будинків допускається А. до 370 Бк / кг; для виробничих будівель А ^ до 740 Бк / кг. Приймання стінових каменів виконується за результатами вибіркового одноступінчатого контролю. Обсяг вибірки, приймальне і бракувальні числа залежать від обсягу партії (шт.) і приведені в ГОСТ 4001. Споживач перевіряє точність геометричних розмірів і зовнішній вигляд каменів у відповідності з правилами приймання, наведеними в зазначеному стандарті. Приймання лицьових каменів по відповідності лицьової поверхні затвердженим зразкам-еталонам за кольором і наявності плям проводять також на вибірці візуально з оглядом з відстані 10 м на відкритому майданчику при денному освітленні. Підприємство-виробник повинно супроводжувати кожну партію каміння документом (паспортом), у якому вказуються: номер документа і дата його видачі, товарні реквізити, найменування та умовне позначення продукції, її кількість, міцність при стисканні, водопоглинання, середня щільність, морозостійкість, зниження міцності при стиску, Аеф та позначення стандарту. Камені транспортують будь-яким видом транспорту з дотриманням відповідних правил на піддонах або щільно укладеними один до одного. Навантаження й розвантаження каменів скиданням або перекиданням транспортної ємності не допускаються. При зберіганні штабелі каменів або піддони слід встановлювати на майданчиках з твердим підставою. Камені необхідно оберігати від намокання за рахунок атмосферних опадів і підсмоктування вологи з грунту.