Форми трудового виховання

1. Уроки праці.

2. Гуртки.

3. Студії.

4. Трудові десанти та рейди.

Тема: Фізична виховання

План

1. Поняття про фізичне виховання.

2. Завдання і зміст фізичного виховання.

3. Напрямки фізичного виховання.

4. Засоби і форми фізичного виховання.

Людина – то найдивовижніший досконалий витвір природи. Вона складається із двох взаємопов’язаних між собою сфер – фізичної і духовної. Турбота про фізичну досконалість є важливою передумовою повноцінного життя людини.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Теорія і практика фізичного виховання спирається на дані фізіології. Фізіологічна наука озброює теорію і методику фізичного виховання закономірностями розвитку організму людини на основні якої розробляють науково обґрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і якостей організму.

Наші пращури в системи виховання людини питанням формування фізичної досконалості особистості надавали особливого значення. Своє ставлення народ висловив в прислів’ях: „Сила та розум – краса людини”, „В здоровому тілі – здоровий дух”, „Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє”, „Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду”.

Впродовж століть народ створив своєрідну систему фізичного виховання дітей: це і турбота про здоров’я матері, яка у своєму лоні виношує дитя, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1 – 1,5 років, і особливості купання та загартування дитини, і якомога раннє включення малюка в рухові вправи (повзання, рання ходьба поза візочками, спеціальні ігри на розвиток м’язів). Коли дитина підростала, то її залучали о різних видів діяльності, які сприяли розвитку м’язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купання, спілкування з природою). Батьки прилучали дітей до посильної фізичної праці: спочатку доручали пасти гусей, качки, а потім – телята, корови, вівці, свині, юнаки – коні, водити коней у плузі. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали санітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, вмиватись холодною водою).

Завдання фізичного виховання

1. Створення оптимальних умов для забезпечення нормального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров’я.

2. Оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протікають у ньому.

3. Набуття санітарно-гігієнічних вмінь та навичок по догляду за власним тілом.

4. Підтримання і розвиток потенційних можливостей особистості (формування, розвиток і вдосконалення рухових якостей – швидкість, витримка, гнучкість, стриманість; та вмінь і навичок – біг, стрибки, плавання).

5. Формування звички та стійкого інтересу до систематичних занять фізичними вправами.

Зміст фізичного виховання

1. засвоєння теоретичних відомостей;

2. гімнастичні вправи, що сприяють загальному розвитку учнів;

3. легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання);

4. рухливі ігри, розраховані на розвиток кмітливості, спритності, швидкості.

5. спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м’яч, футбол);

6. лижна підготовка;

7. Кросова і ковзанярська підготовка;

8. Плавання (кролем, брасом, пірнання).

Напрямки (шляхи реалізації)

1. Життєдіяльність в сім’ї, де закладають основи формування фізичного здоров’я дитини, забезпечують умови для повноцінного фізичного розвитку, озброєння першими санітарно-гігієнічними вміннями і навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом).

2. Перебування в дитячому садку, де формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Впродовж всіх років навчання школярі охоплені системою занять, заходів, які впливають на зміцнення здоров’я дітей (дисципліни – анатомія, фізіологія, валеологія).

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-оздоровчих секціях, клубах).

5. Навчання у професійних навчальних закладах (заняття з фізичної культури, спортивні секції).

6. Участь у продуктивній виробничий діяльності (фізична праця).

Засоби фізичного виховання

1. Натуральні сили природи: сонце, повітря, вода.

2. Організація правильного режиму харчування, праці і відпочинку.

3. Гігієнічна гімнастика.

4. Гігієна догляду за тілом.

5. Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.

Форми фізичного виховання

1. Уроки фізичної культури.

2. Діяльність спортивних секцій, гуртків.

3. Година здоров’я.

4. Масові змагання.

5. Гімнастика перед уроками.

6. Фізкультхвилинки і паузи.

Тема: Правове виховання

План

1. Поняття про правове виховання.

2. Мета і завдання правового виховання.

3. Зміст, шляхи, засоби і форми правового виховання.

У статті 1 Конституції України визначено, що Україна є сув енна і незалежна, демократична, правова держава. Це зумовлює кожного громадянина нашої держави володіти високою правовою культурою.

Римський політичний дія Марк Тулій Цицерон (106 – 43 н. е.) повчав: „Треба бути рабом закону, аби залишитися вільним”.

Правове виховання – виховна діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правової поведінки школярів.

Метою правого виховання є формування у всіх громадян високої правової культури, яка складається передусім із свідомого ставлення до своїх прав і обов’язків, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватись і сумлінно виконувати визначені вимоги, які виражають волю й інтереси народу.