3. Соціально-психологічна структура особистості

Специфіка соціально-психологічного підходу до дослідження особистості полягає у зосередженні уваги на тих відношеннях, які виникають у індивіда як компонент його власного психічного життя під час його включення до об'єктивних соціальних ситуацій, виконання ним різноманітних ролей, норм та обов'язків (тобто, йдеться про особливе психосоціальне відношення).

Сказане дає змогу повніше розкрити соціально-психологічну структуру особистості. Соціально-психологічна структура, будучи проміжною між соціальною і психологічною, дає можливість синтезувати в собі ці рівні детермінації людської діяльності й саму особистість розглядати як суб'єкт діяльності.

Психологічна структура особистості розуміється як сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються всі зовнішні впливи. Мова йде про те, що зовнішні впливи дають той чи інший психічний ефект, лише заломлюючись через психічний стан суб'єкта, через склад думок та почуттів, що склався у нього (С.Л. Рубінштейн).

Виходячи з цих уявлень, розглядає психологічну структуру особистості зокрема К. К. Платонов (даємо його модель)..

К.К. Платонов виділив в структурі особистості такі підструктури: 1) біологічно обумовлена підструктура (куди входять темперамент, статеві, вікові, іноді патологічні властивості психіки); 2) психологічна підструктура, що включає індивідуальні властивості окремих психічних процесів, що стали властивостями особистості (пам'яті, емоцій, відчуттів, мислення, сприйняття, почуттів і волі); 3) підструктура соціального досвіду (куди входять придбані людиною знання, навички, уміння і звички); 4) підструктура спрямованості особистості (усередині якої у свою чергу вділяється особливий ієрархічно взаємозалежний ряд підструктур: потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, індивідуальна картина світу і вища форма спрямованості - переконання).

На думку К.К. Платонова, підструктури ці розрізняються по "питомій вазі" соціального і біологічного змістів; саме від вибору таких підструктур як предмету аналізу загальна психологія відрізняється від соціальної. Якщо загальна психологія концентрує свою увагу на трьох перших підструктурах, то соціальна психологія, відповідно до цієї схеми, аналізує переважно четверту підструктуру, оскільки соціальна детермінація особистості представлена саме на рівні цієї підструктури.

Однак загальнопсихологічної структури особистості недостатньою для соціально-психологічних досліджень, оскільки вона не враховує єдності між інтерпсихологічними і інтрапсихологічними процесами людської психіки. У зв’язку з цим ідея виокремлення соціально-психологічної структури особистості останнім часом знаходить серед психологів дедалі більше прихильників (Б.Д. Паригін, Л.В. Сохань, Є.С. Кузьмін та ін.).

Дослідження Б.Г. Ананьєва показують наявність складних кореляційних плеяд, що включають соціальні, соціально-психологічні й психофізіологічні характеристики (статус, роль, характерологічні риси, інтелект, моторні функції тощо), хоч і не всі психофізіологічні функції, психічні процеси і стани охоплюються структурою особистості, а з багатьох соціальних характеристик лише деякі входять до структури конкретної особистості.

Розуміння конкретної особистості як об'єкта і суб'єкта суспільного життя вимагає аналізу її в єдності соціально-типових і індивідуальних якостей та рис. Це означає, що особистість завжди постає не тільки як індивідуальність, а й як певний соціально-психологічний тип.

Для соціологічних досліджень характерне вичленовування соціального типу особистості. Останній формується залежно від об'єктивного місця особистості в суспільстві, тобто від її місця в матеріальних, виробничих відносинах, що виражає її приналежність до певної соціальної групи, особливостей її ідеологічних, політичних, правових та інших відносин.

Проте соціально-психологічне вивчення особистості не може ігнорувати і індивідуальну, особистісну властивість людей. Зумовлено це тим, що у межах одного й того самого соціального типу існують різні психологічні типи особистості (соціально-психологічні типи).

Соціально-психологічний тип характеризується власною соціальною активністю, ціннісними орієнтаціями, позиціями, певною лінією поведінки за конкретних соціально-психологічних умов, у групі, колективі. У структурі соціально-психологічного типу весь ансамбль суспільних відносин завжди пов'язаний з поведінкою особистості та виступає як її поведінка у конкретних життєвих ситуаціях.

Це означає, що поведінка є суттєвим компонентом соціально-психологічної структури особистості. І не випадково динамічна структура особистості, запропонована Б.Д. Паригіним, складається з двох головних моделей - психічного стану і поведінки.

Якщо в загальній психології головною одиницею поведінки є дія, то в соціальній психології такою одиницею, на нашу думку, є вчинок, тобто дія, опосередкована процесом спілкування, взаємодії між людьми.

Така взаємодія підкріплюється оцінкою з боку оточення, досвідом спілкування з людьми і характеризується вибором, самооцінкою. Взаємодія детермінована не тільки мотивом і метою, а й тією роллю, яку особистість виконує в певній групі, її статусом, рівнем домагань, позицією, ціннісними орієнтаціями, вона регулюється певними соціальними нормами, що склалися в конкретній групі, суспільстві. ;