ПРОБЛЕМА ОСОБИСТОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

1. Поняття особистості в психології.

2. Проблема соціалізації індивіда

3. Соціально-психологічна структура особистості

4. Статус особистості як показник її становища у груш

5. Позиція як інтегральна система вибіркових відносин особистості

6 Установка як центральний елемент позиції

7. Роль як реалізація статусу і позиції особистості

1. Поняття особистості в психології.

Нескінченно різноманітні взаємовідносини людини з дійсністю конкретизуються через поняття індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність.

Поняття «індивід» означає окремого представника людського роду в єдності його набутих та природжених особливостей, носія індивідуально своєрідних психофізичних рис. Найзагальнішими характеристиками індивіда є цілісність і сталість його психічних процесів та властивостей, що виявляються в активному характері взаємодії з навколишнім світом.

У понятті «суб'єкт» фіксується така характеристика індивіда чи групи, як здатність бути носієм предметно-практичної діяльності, джерелом активності, спрямованої на об'єкт.

Неповторність поєднання природних та соціальній якостей індивіда, що втілюється у проявах його темпераменту, характеру, здібностей, специфіці потреб та інтересів, стилю діяльності, визначається поняттям «індивідуальність».

Для філософії, соціології, психології, у тому числі для соціальної психології та інших наук головним об'єктом дослідження є особистість людини.

Незважаючи на численні спроби знайти загальні підходи, в працях дослідників існує багато визначень особистості, що пов'язано з багатозначністю цього поняття. З одного боку, воно позначає конкретного індивіда (особу) як суб'єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей (одиничне) і соціальних ролей (загальне) (І.С. Кон). З іншого боку, особистість розуміється як соціальне визначений індивід, який інтегрує соціальне значущі риси, утворені в процесі прямої і непрямої взаємодії з іншими людьми, що й робить його суб'єктом праці, пізнання і спілкування.

Узагальнюючи відомі підходи, можна визначити, що особистість — це стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених її включенням до системи суспільних відносин і сформованих у процесі спільної діяльності і спілкування з іншими людьми.

Людина не народжується особистістю, а стає нею, тому однією із центральних проблем, безпосередньо пов'язаних з питаннями про сутність особистості, її становлення та розвитку, є процес соціалізації індивіда.

Специфіка соціологічного підходу до проблеми особистості полягає в її розгляді як представника певної соціальної групи. В.О.Ядов, приміром, зауважує: собистість у соціології виступає не як індивідуальність, а як соціальний тип, як де індивідуалізована, деперсоналізована особистість.

Загальнопсихологічний підхід до особистості не зачіпає проблеми її соціальної детермінації. Постулюється теза про особистість як визначально задану в системі соціальних зв'язків та відносин, детерміновану цими відносинами, яка є активним суб'єктом діяльності. А на цьому все.

Специфіка соціально-психологічного підходу полягає в тому, що тут використовується загально психологічне уявлення про особистість, одна при цьому з’ясовується; 1) в яких конкретних соціальних групах особистість засвоює соціальні впливи; 2) в яких конкретних групах вона реалізує свою соціальну сутність; 3) через які види спільної діяльності здійснюється така реалізація.

Відмінність від соціологічного підходу тут полягає в тому, що соціальна психологія не виявляє як в особистості представлені соціально-типові риси, а з'ясовує, яким чином ці риси сформувалися, чому в одних умовах вони виявлені більшою мірою, а в інших появляються нові соціально-типові риси всупереч належності особистості до певної соціальної групи.

Від загальнопсихологічного підходу відмінність полягає у вивченні всього комплексу проблем соціальної детермінації особистості, тобто взаємини особистості з соціальними групами та той результат, який получається внаслідок таких взаємин.