Основні характеристики коагулянтів серії “Полвак”

Характеристика	Марка коагулянта
	“Полвак – 40” низькоосновний літній	“Полвак – 68” середньоосновний цілорічний	“Полвак – 80” високоосновний зимовий
Відносна основність, %	35 - 45	65 - 72	74 - 80
Умовна хімічна формула	Al2(OН)2,4Cl3,6	Al2(OН)4,1Cl1,9	Al2(OН)4,8Cl1,2
Масова частка Al2O3, не менше	15	10	10
рН продукційного розчину	0,5 – 1,5	2,5 – 3,5	3,5 – 4,0

Основні переваги коагулянтів серії “Полвак” перед сульфатом алюмінію наступні:

• прискорення пластівцеутворення в 1,5 – 3 рази, що дозволяє знизити навантаження на фільтри або підвищити продуктивність очисних споруд;

• підтримання концентрації залишкового алюмінію в очищеній воді в межах 0,5 мг/дм³, що відповідає вимогам ГОСТу;

• збереження ефективної коагуляції при низьких температурах;

• розширення робочого діапазону по рН і лужному резерву та збереження цих показників на практичному рівні;

• спрощення роботи через відсутність оптимальної дози коагулянту;

• досягнення нормативних показників по каламутності і колірності при менших дозах коагулянту;

• висока міцність пластівців, що збільшує ефективність фільтрації і чіткість меж освітленої зони при відстоюванні;

• в 5 - 10 разів менша токсичність, ніж у сульфату алюмінію.

“Полвак” зберігається і транспортується в ємностях з кислотостійких матеріалів; його морозостійкість - -19±1⁰С.

Алюмінат натрію NaAlO₂ зазвичай використовують як добавку для інтенсифікації процесу коагуляції домішок води сульфатом алюмінію. Його використовують в сухому вигляді або у вигляді 45%-ного розчину. Він є лужним реагентом і при рН 9,3 – 9,8 утворює пластівці, що швидко осідають. Змінюючи співвідношення сульфату алюмінію та алюмінату натрію, можна досягти заданого значення рН, необхідного для задовільної коагуляції різних вод за будь – якої лужності. Найчастіше використовують суміш цих двох коагулянтів у співвідношенні NaAlO₂ : Al₂(SO₄)₃ як 10:1 – 20:1. Витрати алюмінату разом із сульфатом алюмінію коливаються в межах 0,5 – 2,0 мг/дм³ за Al₂O_3. Реакція утворення пластівців є наступною:

6NaAlO₂ + Al₂(SO₄)₃ + 12 Н₂О ↔ 8Al(OН)₃↓ + 3Na₂SO₄

У водах з низьким значенням рН алюмінат натрію застосовується як основний реагент без сульфату алюмінію. Для нейтралізації води в цьому випадку можна застосовувати кислоти або димові гази, що містять двооксид карбону:

2NaAlO₂ + СO₂ + 3Н₂О ↔ 2Al(OН)₃↓ + Na₂СO₃

Із солей феруму як коагулянти найбільше використовують сульфати феруму і хлорид феруму (ІІІ). Застосовують також ферумовмісні коагулянти, отримані хлоруванням залізної стружки у водному середовищі та анодним розчиненням заліза в розчині хлориду натрію або сульфатної кислоти. Солі феруму мають кращі коагуляцій ні властивості в інтервалі рН 3,5 – 6,5 або 8 – 11. Знебарвлення води краще відбувається при рН 3,5 – 5,0. Ферумовмісним коагулянтам слід віддавати перевагу в разі очищення каламутних твердих вод з високим значенням рН, а також очищення стоків. Вони дають змогу усунути запахи і присмаки, зумовлені наявністю гідрогенсульфуру, видаляти сполуки арсену, мангану, купруму, а також сприяють окисленню органічних сполук.

При застосуванні в якості коагулянтів солей феруму утворення пластівців відбувається за наступними реакціями:

FeCl3 + 3Н₂О ↔ Fe(OН)₃↓ + HCl

Fe₂(SO₄)₃ + 6Н₂О ↔ 2Fe(OН)₃↓ + 3H₂SO₄

При підлужуванні води проходять наступні реакції:

FeCl3 + 3Са(ОН)₂ ↔ 2Fe(OН)₃↓ + 3СаCl₂

Fe₂(SO₄)₃ + 3Са(ОН)₂ ↔ 2Fe(OН)₃↓ + 3СаSO₄

Порівняно з солями алюмінію солі феруму як коагулянти мають ряд переваг:

• можуть застосовуватись для очищення вод з різноманітнішим сольовим складом і різними значеннями рН;

• краще діють за низьких температур;

• характеризуються більшою міцністю і гідравлічною крупністю пластівців.

Недоліками солей феруму як коагулянтів є:

• підвищені кислотні властивості, які чинять корозійну дію на апаратуру;

• здатність катіонів феруму утворювати з деякими органічними і неорганічними сполуками інтенсивно забарвлені водорозчинні комплексні сполуки;

• утворені в процесі очищення пластівці мають менш розвинену поверхню.

У разі використання солей феруму (ІІ) як коагулянту слід застосовувати вапно і хлор для окислення заліза до тривалентного. У протилежному разі утворення пластівців значно уповільнюється.