Платіжне доручення

Види платіжних інструментів

Види розрахункових інструментів

Платіжна вимога-доручення

Розрахунковий чек

Акредитив

Вексель

:

Платіжна вимога

Меморіальний ордер

Платіжна картка

Рис. 1.5. Форми безготівкових розрахунків

Розглянемо деякі з них детальніше:

1. Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців. Недоліком розрахунків платіжними дорученнями є відсутність гарантії належного платежу. Схему документообігу при використанні платіжного доручення можемо розглянути на рисунку 1.6.

Платник

Одержувач

1

2

3

4

6

Банк платника

Банк одержувача

5

Рис. 1.6. Схема документообігу при використанні платіжного доручення

Операції, що відбуваються: 1 – укладення договору; 2 – відвантаження продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг; 3 – передача платіжного доручення; 4 – виписка із поточного рахунку; б – платіжне повідомлення про зарахування коштів на рахунок одержувача; 6 – виписка із поточного рахунку одержувача.

2. Розрахунки платіжними вимогами–дорученнями. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матері­альні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру.

3. Розрахунки чеками. Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробіт­ної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати. До недоліків цієї форми розрахунку належать: недостатня гарантія платежу через можливість відсутності потрібної суми коштів на рахунку чекодавця; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека. Переваги чекової форми розрахунків - відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

4. Розрахунки акредитивами. Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою.Банк–емітент може відкривати такі види акредитивів: покритий, непокритий, відзивний, безвідривний.

5.  Вексельна форма розрахунків. Вексель дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Між готівково–грошовим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, та навпаки. Тому безготівковий платіжний оборот невід'ємний від обігу готівкових грошей і створює разом з ними єдиний грошовий оборот країни. Безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при передачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфера побуту на товари и послуги. Після цього виручка, одержані в касі підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки и далі рухається у безготівковій формі. Таким чином обороти готівкових и безготівкових коштів взаємно доповнюють и зумовлюють одне одного (рис. 1.7)

Видача зарплати Купівля товарів Виручка від реалізації продукції

Підприємство

Працівник

Магазин

р/р в банку

Безготівкова Готівкова Готівкова Безготівкова

форма форма форма форма

Рис. 1.7 Взаємозв'язок готівкової та безготівкової форм

До особливого виду розрахунків належать операції в іноземній валюті:

1. між юридичними особами - резидентами та юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

2. між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

3. між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів-посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), які укладено відповідно до чинного законодавства України;

4. інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

5. операції на міжбанківському валютному ринку України;

6. оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Основним способом здійснення розрахунків між будь-якими контрагентами є переказ грошей. Переказ грошей – це рух певної суми грошей з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Він може здійснюватись трьома способами: попередня оплата, авансовий платіж, післяплата (рис. 1.8).

1 – гроші

Постачальник

Покупець

Ризикує покупець 2 – товар (Схема попередньої оплати)

1 – товар

Покупець

Постачальник

Ризикує постачальник 2 – гроші (Схема післяоплати)

Продовження рис.1.8.

1 – авансовий платіж

Постачальник

Покупець

2 - товар

Ризик розподіляється 3 – решта платежу (Схема авансового платежу)

Рис . 1.8 . Способи розрахунків

Отже, можна сказати,що існують такі форми грошових розрахунків:

1. готівкова;

2. безготівкова;

3. товарна (бартерна).

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків, яка ґрунтується на певних принципах. Єдиної думки щодо їх кількісного значення нема.

1.3. Вплив грошових розрахунків на фінансову діяльність підприємства

Фінансова діяльність підприємства передбачає дотримання певних правил та норм, в тому числі і в грошових розрахунках. Саме запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами є одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а отже, і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Усі суб'єкти господарювання повинні правильно, відповідно до діючих нормативних документів організовувати зберігання та витрачання коштів, своєчасно розраховуватися за своїми платіжними зобов'язаннями з постачальниками продукції, товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг, ланками фінансово-кредитної системи, установами та організаціями, як правило, у безготівковому порядку через установи банків та під їх контролем і т.д. Тому існує таке поняття як платіжна дисципліна.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. Суміжне з нею поняття розрахункової дисципліни. Вона зобов’язує суб’єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. Оскільки правильне ведення грошових розрахунків впливає на існування підприємства важливо не відхилюватися від норм, встановлених вищезгаданими дисциплінами. В іншому випадку до установ можуть бути вжиті санкції.

Санкції поділяються на договірні, банківські та фінансові. Розглянемо їх детальніше:

Договірні санкції – це засоби примусового впливу, що застосовуються у разі невиконання або неналеж. виконання договір, зобов'язання. Існують у формі відшкодування шкоди, виплати неустойки. Підставою для їх застосування є договір, тобто вони мають місце лише тоді, коли безпосередньо зазначені в договорі. Зміст договірної санкції полягає у тому, що сторона, яка порушила договір, повинна відшкодувати шкоду, а також сплатити неустойку (ст. 611 ЦивК України). Сплата неустойки, як правило, не залежить від наявності збитків.

Банківські санкції – це заходи впливу, що застосовуються банками у разі порушення господарюючими суб'єктами кредитної дисципліни: переклад на особливий режим кредитування; дострокове стягнення виданих позичок; стягнення у безспірному порядку прострочених платежів; тимчасове припинення кредитування.Санкції за порушення кредитної дисципліни регламентуються Положенням НБУ «Про кредитування» та статтею 38 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У разі порушення умови цільового використання кредиту банк може застосовувати до клієнта штрафні санкції:

1. якщо кредит виданий за рахунок власних кредитних ресурсів комерційного банку - до 25% від суми кредиту;

2. якщо кредит виданий за рахунок залучених ресурсів - не менше 25 відсотків від суми кредиту.

При несвоєчасності погашення позики банк стягує, крім передбачених відсотків, штраф не менше 0,5% від суми прострочки за кожен її день. Санкції можуть застосовуватися і до комерційних банків у разі порушення кредитної дисципліни, наприклад, при несвоєчасності надання позики позичальником може стягуватися пеня в розмірі 0,5% за кожен день відстрочки.

Фінансові санкції – це це заходи державного примусу, передбачені фінансово-правовими нормами, які накладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені та штрафів.Усі фінансово-правові санкції поділяються на два види: правовідновлювальні та штрафні (каральні).Правовідновлювальні санкції спрямовані на усунення шкоди, спричиненої державі фінансовим правопорушенням. Каральні (штрафні) фінансово-правові санкції встановлюються за фінансові правопорушення з метою покарання правопорушника. Вони встановлюються у вигляді штрафів. Види штрафів, які відносять до фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, та їхні розміри перелічено в ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами». Особливості фінансового штрафу проілюстровані на рисунку 1.9.

Особливості фінансового штрафу

Він не може бути замінений іншим стягненням.

Уповноважений орган не має права за своїм розсудом звільняти від накладання штрафу.

П

Виключається оскарження постанови про накладання штрафу в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

родовження рис. 1.9.

Нерідко фінансовий штраф накладається разом зі стягненням недоїмки по податках і пені.

Фінансові штрафи накладаються контролюючими органами й самостійно сплачуються платниками податків.

Рис. 1.9. Особливості фінансового штрафу

Найпоширеніші види порушень та розмір штрафу можна розглянути у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.