- •Завдання на магістерську роботу Хоменка Ярослава Олександровича
- •1. Тема роботи «Бюджетне формування та зміцнення фінансового
- •Календарний план
- •Розділ 1 теоретико-методологічні основи формування фінансового потенціалу території
- •Сутність та значення фінансового потенціалу території
- •Бюджетно-податкові механізми, їх класифікація, зміст та значення у процесі формування фінансового потенціалу території.
- •Значення бюджетно-податкового регулювання фінансового потенціалу території в умовах обмеженості фінансових ресурсів.
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2 аналіз впливу бюджетно-податкового регулювання на фінансовий потенціал території
- •2.1. Аналіз структури фінансових ресурсів території.
- •Дослідження впливу податкових інструментів на фінансовий потенціал території та їх оцінка.
- •Оцінювання впливу бюджетних механізмів на фінансовий потенціал території.
- •Висновки до розділу 2
- •Розділ 3 вдосконалення політики формування фінансового потенціалу території
- •3.1. Оцінка якості управління фінансовим забезпеченням території.
- •3.2. Методи і форми підвищення фінансового потенціалу території.
- •3.3. Розробка оптимізованої системи управління фінансовим потенціалом території.
- •Висновки до розділу 3
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Розділ 1 теоретико-методологічні основи формування фінансового потенціалу території
Сутність та значення фінансового потенціалу території
На сучасному етапі розвитку економічної та фінансової системи в Україні однією з важливих проблем є визначення місця, ролі та значення території у фінансовій системі держави. Перебудова системи економічних відносин закономірно викликає зацікавлення питаннями стратегічного планування економічного розвитку, прогнозування можливого ефекту від здійснюваних заходів тощо. Звідси випливає, що центральне місце у цій проблемі займають фінанси, фінансові ресурси, фінансові потоки.
Україні, як, зрештою, й іншим країнам колишнього радянського союзу, притаманна економічна нерівномірність розвитку територій. Диспропорція розвитку визначена цілим рядом об’єктивних та суб’єктивних причин. До об’єктивних причин належать відмінності географічного і природно-кліматичного розташування, нерівномірне забезпечення території природними ресурсами, а також відмінність у розвитку інфраструктури. До суб’єктивних причин зараховують політику органів місцевого самоврядування, яка по суті, визначає якість та ефективність управління економічними та фінансовими процесами в межах територіальної одиниці.
Україна з початку свого існування перебуває у стані тривалої трансформаційної кризи, кінцевим результатом якої повинно стати створення нової економічної моделі розвитку. Одним із напрямів побудови економічної системи держави є забезпечення достатнього рівня незалежності місцевим органам влади у питаннях управління ресурсним потенціалом території. Забезпечення збалансованого розвитку економіки території – стратегічне завдання органів місцевого самоврядування. У післякризовий період, коли основним завданням органів влади є відновлення темпів приросту економіки, питання посилення фінансової автономії місцевого самоврядування знову набуває актуальності. І передусім це стосується питання фінансової спроможності та фінансового потенціалу тієї чи іншої території.
Можна погодитись з думкою Н. Колеснікової, що економічна реформа надала фінансовим ресурсам принципово новий статус – вони перейшли у сферу автономного функціонування в приватних інтересах досить обмеженого кола груп господарюючих суб’єктів. Акцент суто на ролі фінансових ресурсів вже недостатній для визначення перспектив економічного зростання території. У зв’язку з цим постає фактично нова проблема – визначення фінансового потенціалу території як джерела економічного розвитку та економічного зростання окремої території. На важливості дослідження фінансового потенціалу наголошують В. Опарін та С. Шумська, які зауважують, що сьогодні фінансова політика України, як і інших перехідних економік (за складом фінансових інструментів та за ефективністю функціонування фінансових інститутів), істотно відстає від світових стандартів у цій сфері. Одне із найвужчих місць у розвитку України, яке визначає її відставання у формуванні сучасного інформаційно-індустріального суспільства та у рівні добробуту населення, - слабкість фінансового потенціалу як у частині обсягу фінансових ресурсів і держави, так й у спроможності фінансових інститутів формувати фінансову політику, що відповідає національним інтересам країни і містить відповідний арсенал фінансових інструментів, адекватних новим умовам і факторам розвитку економіки. Поглиблене дослідження якісних і кількісних характеристик фінансового потенціалу неможливе без чіткого визначення понять "потенціал" та "фінансовий потенціал".
Проте, перш ніж сформувати визначення фінансового потенціалу, вважаємо за потрібне встановити його місце. Досліджуючи праці вчених-економістів, відзначимо відсутність детальних досліджень фінансового потенціалу на рівні окремої території чи регіону. Більшість науковців вивчаючи фінансовий потенціал за основу беруть або макрорівень, тобто розглядають фінансовий потенціал на рівні держави, або мікрорівень – досліджують фінансового потенціалу на рівні окремого господарюючого суб’єкта.
Під час дослідження фінансового потенціалу на рівні території або регіону, одразу виникають певні труднощі. По-перше, фінансовий потенціал території можна розглядати як сукупність всіх потенціалів суб’єктів господарювання, які розташовані та функціонують у межах територіальної одиниці. По-друге, враховуючи високий рівень фінансової залежності територіальних одиниць від державної фінансової політики, фінансовий потенціал території можна розглядати через призму державної фінансової політики і нормативно-правових актів які її забезпечують та регулюють. Окрім того, багато суперечностей пов’язано з тлумаченням самого слова "потенціал". Моніторинг теоретичного матеріалу стосовно досліджуваної проблеми показав, що більшість сучасних публікацій стосуються лише окремих аспектів поняття "потенціал". Це свідчить про існування різних підходів до визначення даного поняття, його сутності і складу, відзначає важливість його вивчення. Економічні дослідження у сфері потенціалу пов’язані здебільшого з оцінкою ефективності роботи підприємств, визначенням їх фінансового стану і конкурентоспроможності [12]. У ряді публікацій досліджено такі категорії, як економічний потенціал країни, виробничий, ринковий та економічний потенціал підприємств. Проаналізувавши теоретичні роботи ми виявити недоліки та позитивні моменти, які необхідно ураховувати, визначаючи поняття "фінансовий потенціал".
Фінансовий потенціал, як економічну категорію, в сучасній науці розглядають з різних аспектів. Наприклад, розмежовують фінансовий потенціал держави, фінансовий потенціал регіону та фінансовий потенціал підприємства. Залежно від часу відтворення фінансовий потенціал поділяють на накопичений та поточний.
Саме термін "потенціал" з латинського перекладається як "сила, міць" . Тобто, в найзагальнішому значенні, під цим терміном розуміють рівень потужності або певну сукупність засобів та ресурсів для певних цілей. Залежно від галузі та сфери застосування, тлумачення поняття «потенціал» уточнюється і розкривається у вужчому тлумаченні.
Економічна енциклопедія трактує "потенціал" як засоби, джерела наявні, та ті, які можуть бути мобілізовані, введені в дію та використані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення будь-якої задачі [56]. Поняття "потенціал" використовується як для оцінки окремих властивостей об’єкта, так і для оцінки його сукупних властивостей. При цьому особливістю поняття "потенціал" є те, що його вимір складається із ряду як чисельних (досить точних) оцінок, так і порівняльних прогнозних оцінок.
Більшість підходів до визначення поняття "потенціал" ґрунтуються на ресурсній теорії, тобто аналізі та розробці рекомендацій щодо визначення потреби в певному складі ресурсів, ефективності процесу їхнього залучення та використання для досягнення поставленої мети – зміни якісного стану об’єкта дослідження. Ресурси в загальній теорії виробництва поділяються на такі загальні групи: природні, матеріальні, трудові, фінансові та інформаційні. На необхідності ефективного використання ресурсів у ресурсній теорії наголошують через їхню абсолютну і відносну обмеженість, тобто недостатність ресурсів для одночасного задоволення потреб усіх членів суспільства. Абсолютна обмеженість притаманна природним і трудовим ресурсам, відносна – матеріальним, фінансовим, інформаційним. Варто зауважити, що, визначаючи сутність та структуру фінансового потенціалу держави як макроекономічної системи, таке положення обов’язково необхідно враховувати, але зводити потенціал лише до простого набору ресурсів не зовсім коректно, оскільки з такої позиції дуже важко оцінити перспективу. Сама по собі наявність ресурсів не гарантує їх ефективного використання, хоча, безумовно, є базисом економічного розвитку.
Проаналізувавши наукові здобутки та напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «потенціал», зокрема фінансовий потенціал, можна виокремити щонайменше два підходи до тлумачення загальної економічної суті фінансового потенціалу (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Методичні підходи до визначення поняття "Фінансовий потенціал території"
№ |
Фінансовий потенціал території – це… |
Автор |
Перший підхід |
||
1 |
Сукупність потенціалу власних фінансових ресурсів регіону |
В. Лексін, А. Швецова |
2 |
Загальна сума фінансових ресурсів, що утворюються за рахунок усіх джерел у межах адміністративно-територіальної одиниці і є показником, який визначає фінансові можливості території |
А. Загородний |
3 |
Сукупність наявних на території фінансових і грошових ресурсів, необхідних для підтримки стійкої економічної діяльності регіону. |
С. Зенченко |
4 |
Сукупність наявних грошових ресурсів території, що можуть бути використані для вирішення певного завдання |
Економічний словник |
5 |
Загальна сума фінансових ресурсів, які перебувають в розпорядженні місцевих органів влади і які об’єктивно можуть ними бути використані для виконання покладених на них функцій |
Е. Каменева |
Другий підхід |
||
6 |
Сукупність реальних і прихованих (нереалізованих) ресурсних можливостей |
Н. Саінчук |
7 |
Можливості для ефективного розподілу фінансових ресурсів |
Ф. Євдокимов, О. Мізіна |
8 |
Здатність наявних ресурсів регіону приносити дохід різним економічним суб’єктам в певний період часу |
Н. Сабітова |
9 |
Система економічних відносин, під дією яких відбувається процес відтворення в регіоні |
Є. Конярова |
10 |
Можливий обсяг використання фінансових ресурсів |
М. Дем’яненко |
11 |
Органічна єдність наявних фінансових ресурсів і можливостей їх використання в межах певної адміністративно-територіальної одиниці |
К. Івоненко |
Згідно з першим підходом "фінансовий потенціал" розглядається з кількісної позиції і визначається як сукупність фінансових ресурсів які знаходяться в межах певної територіальної одиниці або в межах певного суб’єкта, що можуть бути використані з метою виконання певних функцій.
Другий підхід розглядає "фінансовий потенціал" з якісного боку і стверджує, що це передусім здатність або можливість використати наявні фінансові ресурси. Тобто другий підхід передбачає здатність до використання наявного фінансового потенціалу, а вже потім його приріст через використання потенційних фінансових ресурсів [39, с. 233].
Щоб об’єктивно визначити такий об’єкт як фінансовий потенціал території, доцільно вивчати це поняття на загальноприйнятих рівнях. Це дослідження фінансового потенціалу держави та фінансового потенціалу підприємства.
Деякі автори фінансовий потенціал підприємств розглядають як "відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови:
– наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;
– можливості залучення капіталу в обсязі, необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
– рентабельності вкладеного капіталу;
– наявності ефективної системи керування фінансами, що забезпечує прозорість поточного і майбутнього фінансового стану" [57].
Запропонований підхід є не зовсім традиційним, оскільки оминає традиційну ресурсну концепцію потенціалу і трактує потенціал як відносини. Відповідно, аналіз фінансового потенціалу деякі вчені рекомендують здійснювати за трьома напрямами: оцінка фінансових показників (ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості), оцінка за критерієм "можливість залучення додаткового капіталу" (на основі оцінки показників кредитоспроможності та комерційної репутації підприємства), оцінка за критерієм "наявність ефективної системи керування фінансами" (на основі експертної оцінки).
Узагальнюючи розгляд тлумачень та трактувань понять "фінансовий потенціал", а також дослідивши наукові думки окремих науковців, які працювали над вивченням фінансового потенціалу, варто зазначити, що, як і традиційна концепція трактування фінансового потенціалу, концепція фінансового потенціалу як відносин, має певні недоліки та переваги.
Досліджуючи категорію "фінансовий потенціал", необхідно виділити ще одну характерну її особливість – з одного боку, фінансовий потенціал можна розглядати як джерело функціонування держави, території, підприємства та їх розвитку, але, з іншого боку, фінансовий потенціал фактично є результатом минулої діяльності. Саме у такому ракурсі найбільшою мірою можна простежити взаємозв’язок між фінансовими ресурсами та фінансовим потенціалом. Але варто зауважити, що фінансові ресурси – це лише складова фінансового потенціалу, фактично це його спожита частка, крім того, не вся сукупність фінансових ресурсів формує фінансовий потенціал – частина ресурсів використовується неефективно, частина спрямовується на утримання апарату управління (підприємства, адміністративно-територіальної одиниці чи держави загалом).
Вивчивши природу фінансового потенціалу підприємства та держави, а також вивчивши структурні елементи, із застосовуванням методу абстрагування можемо сформувати визначення фінансового потенціалу території.
Отже, фінансовий потенціал території - це сукупна можливість керівних органів держави і місцевого самоврядування за допомогою застосування управлінських рішень агрегувати і генерувати наявні та потенційні фінансові ресурси економічної системи з метою забезпечення економічного розвитку території в інтересах його населення.
Щоб зясувати місце фінансового потенціалу в структурі економічного потенціалу, необхідно визначити всі інші складові економічного потенціалу. До них належать: інвестиційний потенціал, бюджетний потенціал та податковий потенціал (рис.1.1).
Центральне місце у процесі формування і реалізації фінансового потенціалу території належить фінансовим ресурсам, оскільки саме від здатності муніципальної фінансової системи їх акумулювати залежатиме подальше фінансове забезпечення економічних процесів. Тобто можна зробити висновок, що фінансовий потенціал формує основу для виробництва певного обсягу ВВП, побудови моделей максимізації прибутків, мінімізації втрат, оптимізації структури управління фінансами.
Рис. 1.1. Місце фінансового потенціалу в структурі економічного потенціалу
Проте фінансовий потенціал полягає не тільки в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей фінансової системи трансформувати вхідні фінансові ресурси за допомогою відповідних важелів. У економічні блага і, завдяки цьому, максимально задовольняти інтереси членів суспільства. Фінансовий потенціал території, не будучи постійною величиною схильний до динамічних змін, а тому потребує особливих підходів до управління. Тривале переривання процесу відтворення фінансового потенціалу гальмує або зовсім зупиняє розвиток окремої територіальної одиниці.
Для активнішого використання фінансових ресурсів у економічному процесі необхідно активно застосовувати бюджетно-податкові механізми формування фінансового потенціалу. Проте використання цих механізмів стосовно фінансового потенціалу території – досить складне питання (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Структура фінансового потенціалу території
де ФРН – фінансові ресурси населення; ФРП – фінансові ресурси підприємств; ФРБ – фінансові ресурси бюджету.
Така структура фінансового потенціалу території є елементарним, схематичним відображенням його складових. Ми визначаємо три складові фінансового потенціалу території – фінансові ресурси населення, що проживає на даній території, фінансові ресурси підприємств, що зареєстровані в даній території і провадять в ній свою діяльність, та фінансові ресурси бюджету адміністративно-територіальної одиниці.
