8. Координаційна теорія Вернера

• Крім головних валентностей у атомів існують додаткові (побічні ) валентності

• Насичення побічних валентностей лежить в основі утворення сполук вищого порядку, комплексних сполук [Co(NH3)6]Cl3

• у молекулі будь-якої комплексної сполуки один з іонів, звичайно позитивно заряджений, займає центральне місце і називається комплексоутворювачем, або центральним іоном

• У безпосередній близькості навколо цього іона розміщено, або координовано деяке число протилежно заряджених іонів або електронейтральних молекул, що називаються лігандами (або адендами), які утворюють внутрішню координаційну сферу сполуки. Решта іонів, не розмістилися у внутрішній сфері, містяться на дальшій відстані від центрального іона, утворюючи зовнішню координаційну сферу.

• Число лігандів, що оточують центральний іон, називається координаційним числом

К 4 [Fe(СN) 6 ]

Fe²⁺ - комплексоутворювач (центральний атом)

СN – ліганд

[Fe(СN) 6 ]^{4- -} Комплексний іон (внутрішня координаційна сфера)

K - аніон (зовнішня координаційна сфера)

9.

1.      Назву комплексної сполуки починають із зазначення складу внутрішньої сфери, потім називають центральний атом і приводять значення його ступеня окиснення. У внутрішній сфері спочатку називають ліганди-аніони, а потім ліганди-нейтральні молекули. 

2.      Після назви лігандів переходять до назви іона – комплексоутворювача. Якщо центральний атом входить до складу катіона, то використовують російську назву елемента і в дужках (римськими цифрами) зазначають його ступінь окиснення. Якщо центральний атом є в аніоні, то використовують латинську назву елемента, перед яким зазначають його ступінь окиснення.

3.      Після позначення складу внутрішньої сфери називають катіони або аніони зовнішньої сфери.

·        Якщо катіонний комплексний іон, то спочатку йде назва аніона позасферного у називному відмінку;

·        Якщо аніонний комплексний іон, то спочатку назва комплексного аніона, а далі в родовому відмінку – позасферний катіон.

[Cu(NH 3 )]SO 4

Триамінкупрум(ІІ) сульфат

Na 3 [Al(OH) 6 ]

Натрій гексагідроксоалюмінат(ІІІ)

10. Кожна молекула гемоглобіну включає в свій склад іон Fe (ІІ). Молекула кисню координується іоном Fe (ІІ) і переноситься в організмі до тканин, де передається іншим учасникам дихального процесу організму.

Аналогічну роль відіграє в житті рослин хлорофіл – комплексна сполука Мg. Іон Mg2+ також зв’язаний в порфириновому кільці з 4 атомами азоту.

Кобальт – центральний атом вітаміну В12. комплексні сполуки Со значно підвищують активність основного білкового обміну, регулюють склад крові організму. Головний СТО Со в кобальтовміщуючих ферментах +3. Цей вітамін потрібен для регуляції обміну речовин (особливо в нервовій тканині), для покращення процесів кровотворення, сприяє зниженню холістерину крові Та приймає участь у прискоренні росту і розвитку організму. 

11. Комплексони – похідіні поліамінокислот, що відносяться до класу внутрішньокомплексних сполук і мають здатність утворювати стійкі комплекси з іонами меиалів.

Хелатотерапія – це напрямок медицини, що грунтується на використанні комплексонів для регулювання металолігандного гомеостазу.

Металолігандний гомеостаз – підтримання необхідного рівня концентрацій мікроелементів-комплексоутворювачів шляхом обміну з навколишнім середовищем. Вона передбачає внутрішньовенне введення синтетичної амінокислоти - етилендіамінтетраоцтової кислоти, або ЕДТА, трилон Б зазвичай протягом декількох годин один або два рази на тиждень. ЕДТА впливає на отруйні мінерали і кальцій, які скріплюють артеріальні відкладення, і видаляє їх з організму. В результаті артерії починають очищатися. На додаток до ЕДТА склад, що вводиться в вену містить велику кількість поживних речовин, особливо антиоксидантів, які допомагають виліковувати і відновлювати артерії.