Завдання 1. Класичні основи риторики .

Рито́рика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого йаргументованого викладення думки.

Призначення[ред. • ред. код]

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та інші.

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свого розвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки.

Основні розділи класичної риторики[ред. • ред. Код]

1. Інвенція (винахід, вигадка) — перший розділ риторики, на якому розробляється етап задуму, намірів, ідей, формулювань, майбутнього вступу.

2. Диспозиція (розташування, розміщення) — це другий розділ риторики, в якому формулюються основні поняття про предмет виступу і визначення правил оперування ними.

3. Елокуція (висловлююсь, викладаю) — третій розділ риторики, в якому розкриваються закони мовного вираження теми виступу.

   • Елоквенція — підрозділ елокуції, який можна назвати серцевиною красномовства, тому що в ньому допускається використання різноманітних художніх засобів: епітетів, метафор, а також фразеологізмів і крилатих висловів.

4. Меморія (пам'ять, згадка) — наступний розділ риторики, призначення якого — допомогти оратору запам'ятати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві подробиці.

5. Акція (дія) — призначення цього розділу полягає у тому, щоб підготувати оратора зовнішньо і внутрішньо.

Завдання 2. Моделювання мовної поведінки у професійній сфері.

Мовна поведінка людей в соціально орієнтованому спілкуванні має ряд особливостей.  Перш за все слід зазначити, що в соціальній взаємодії чітко виражений обслуговуючий характер мовленнєвої діяльності; тут мова завжди спрямована на організацію спільної діяльності людей. Ця особливість зумовлює значно більш регламентацію мовної поведінки. Хоча норми мовної поведінки відносяться до сфери мовчазних угод між членами суспільства, саме в сфері соціально орієнтованого спілкування їх дотримання супроводжується значно більш суворим контролем.  У вивченні мови сформульовано ряд конкретних правил, виконання яких дозволяє людям діяти спільно:

• наявність в учасників взаємодії хоча б короткочасної найближчій спільної мети. Навіть якщо їх кінцеві цілі відрізняються або суперечать один одному, завжди повинна бути спільна мета на період їх взаємодії; 

• очікування, що взаємодія буде тривати до тих пір, поки обидва учасника не вирішать його припинити .

Відзначимо основні правила мовної комунікації: 

1) висловлювання має містити рівно стільки інформації, скільки потрібно для виконання поточних цілей спілкування;  2) висловлювання повинне по можливості бути правдивим; 3) висловлення повинно бути релевантним, тобто відповідати предмету розмови;  4) висловлювання має бути ясним. 

5) дотримання мовного етикету.

6) відповідати стійким рольовим стереотипам 7)Тактика мовного спілкування 

3_) Універсальні величини усного професійного спілкування.

Трьома універсальними (невербальними) величинами усного спілкування є погляд, усмішка та відстань. Людина, яка дивиться у вічі співрозмовникові, викликає довіру, а щирість у погляді свідчить про позитивне ставлення. На доброзичливий тон і взаємоповагу будь-яку розмову, навіть складну, налаштує усмішка. Відстань, на якій знаходяться співрозмовники, буває чотирьох видів: інтимна (до 0,5 м), особиста (0,5--1,2 м), соціальна (1,2-3,7 м) та офіційна (3,7 м і більше). Вона стає регулятором стосунків і при будь-якому спілкуванні правильний її вибір (залежно від національності та культури мовців) істотно впливає на його результат.

Результати психологічних досліджень свідчать, що майже 40 % інформації передаються жестами та мімікою. Жестикуляція охоплює всі жести рук ("мова рук"), а також деякі інші дії, що мають певне змістове навантаження. До міміки належать усі зміни обличчя людини, маються на увазі не тільки риси обличчя, контакт та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (почервоніння, тремтіння вуст).