19 Лютого 1861 р. – Маніфест Олександра іі про в і д м і н у к р і п а ц т в а

«Положення про селян звільнених від кріпацької залежності»

■ Селяни отримали землю та власну свободу, але за це треба було платити. Оскільки у селян грошей не було, то сплачувати вони могли 49 років (до 1910 р.)

■ Ринкова вартість землі – 128 млн. крб., селяни сплатили – 503 млн. крб.

На селян покладено великий фінансовий тягар.

■ Наділи, які отримували селяни були значно меншими ніж до реформи (на 30-70 %). Землі отримали стільки, щоб її не вистачало (3-5 десятин на душу).

■ Поміщики залишали собі кращі землі і позбавляли селян права користуватися іншими земельними угіддями – пасовиськами, водоймищами, лугами, лісами тощо.

■ Реформа зробила життя селян ще гіршим, що викликало незадоволення реформою і по всій Лівобережній Україні прокотилися повстання.

■ Але реформа мала і позитивні наслідки:

- сприяла розвитку капіталізму: з’явилося джерело вільних робочих рук, а поміщики отримували великі капітали від викупних операцій і спрямовували їх на переведення своїх господарств на ринкові (капіталістичні) відносини;

- змінилися відносини «поміщик-селянин» : поміщики позбавлені права встановлювати додаткові повинності, тепер поміщик мав справу не з окремим селянином, а з усім миром (селом);

- селяни могли:

• вести вільну торгівлю, відкривати торгівельні заклади;

• відкривати промислові та ремісничі підприємства;

• купувати та продавати майно;

• одружуватися без згоди поміщика;

• віддавати дітей до школи;

• тощо.

Скасування кріпацтва поклало початок н о в і й капіталістичній Росії.

* * *

1.2 Особливості соціально-економічного розвитку Наддніпрянщини

в другій половині ХІХ ст.

Реформи ІІ пол. 19 ст. викликали прискорений розвиток капіталізму (ринкових відносин), розширення ринку робочої (найманої) сили, сфери товарно-грошових відносин.

1. Економіка України залишалася складовою частиною загальноросійської, що свідчило про продовження колоніальної політики російського царизму, використання України як аграрно-сировинного придатку, ринку збуту, джерела дешевої робочої сили тощо.

2. В 1860-80-х рр. завершився промисловий переворот: мануфактурне виробництво повністю замінено фабрично-заводським, з використанням найманої праці, машинної техніки (індустрії), більш економічного палива (вугілля).

1869 – в Україні 3 712 фабрик і заводів 1900 – 5 301

3. Наприкінці 19 ст. п о ч а л а с я індустріалізація в Росії, в т.ч. і в Україні – створення потужної важкої промисловості, перетворення Росії з аграрної в індустріальну державу (промислово розвинену).

В 1914 р. перша світова війна перервала індустріалізацію, що буде завершено лише напередодні другої світової війни - в 1930-ті рр. при правління Й.Сталіна.

4. Швидше за все розвивалася промисловість, пов’язана з сільським господарством (цукрові заводи).

1887 – заснована одна з перших українських монополій «Цукровий синдикат» на базі цукрових заводів Терещенків, Потоцьких, Фішманів

5. Прискорено розвивався залізничний транспорт, який відігравав важливу роль в розвитку промисловості.

1884 – відкрита Катеринославська залізниця, яка з’єднала 2 важливих промислових центри - Донбас – Криворіжжя; - відкрито двоярусний міст через Дніпро в Катеринославі (сучасний – Старий (Амурський) 1866 – 1879 – в Україні прокладено 4,5 тис. верств залізничних колій; Наприкінці 19 ст. довжина залізниць в Україні складала 1/5 загальноросійських

6. Регіони України розвивалися нерівномірно:

на Півдні – промисловість розвивалася швидше (капіталістичний Південь) Правобережжя, Лівобережжя – зберігалися феодальні пережитки: залишки кріпацтва, велике землеволодіння.

7. Розбудова залізниць викликала великий попит на паливо, метал.

В Україні розвивається вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна промисловість.

Україна перетворюється в головну вугільно-металургійну базу Росії.

Первісток української металургії – завод Юза в Донбасі (англ. підприємець) Кін. 19 – поч. 20 ст.: видобуток кам’яного вугілля – 68 % загальноросійського видобуток залізної руди – 57 % виробництво чавуну – 52 %

8. Чітко визначилася промислова спеціалізація регіонів України в загальноросійському значенні:

- Донбас – вугілля - Нікополь – марганець

- Правобережжя, Лівобережжя – цукрова промисловість.

- Кривий Ріг – залізна руда (в 1881 р. Олександром Полем відкрито Криворізький рудний басейн)

9. Високий рівень концентрації виробництва:

- на Катеринославщині 11 з 21 великих заводів України

- в Україні рівень концентрації виробництва був вищий ніж в провідних країнах світу: 50 % робітників працювало на великих підприємствах з понад 500 робочих місць (в США лише 35 %).

10. Велика доля іноземного капіталу в українській промисловості (нім., бельг., англ., голанд., амер.):

● - в вугільній промисловості – 63 %

- в металургійній – 90 %

●1888-1894 – в Україні створено 22 іноземні компанії з капіталом 63 млн. крб.

● іноземців до України вабили високі прибутки і можливість їх вивезення за кордон (Юз щорічно з Донбасу вивозив до Британії 1 млн. дол.)

11. Швидко зростали міста. ; самих великих міста:

- Одеса – торгівельне, «місто жита»

- Київ – адміністративне

- Харків, Катеринослав – промислові

12. Відставання Росії, в т.ч. України в техніко-економічному відношенні від Заходу, тому що пізніше перейшли до капіталізму.

13. Незважаючи на значну долю промисловості Україна залишалася аграрним регіоном Росії (80 % населення селяни)

Особливості національного та соціального складу

Наддніпрянщини в ІІ пол. 19 ст.

■ В Наддніпрянщині – 20 млн. українців (4 млн. в Зах. Україні)

■ На Півдні України різноманітність етнічного складу (багатонаціональний) внаслідок колонізації краю ще з кін. 18 ст.

За переписом 1897 р. тут представлено 60 етнічних груп %

• українці пов’язані з сільським господарством, формувалися як аграрна нація (80 % селян), в містах дуже мало (Одеса – 6 %, Київ – 22 %); інтелігентів українців – 0,5 %;

• росіяни, євреї – пов’язані з індустрією, транспортом, торгівлею, наукою. В Одесі наприкінці 19 ст. – 50 % євреїв;

• німці, татари, молдавани, греки, болгари, албанці, серби, волохи…

■ Селянська реформа 1861 р. призвела до розшарування селян :

- біднота – 60 %

}

- середняки - 25 % сільська

- куркулі – 15 буржуазія

■ Розпад натурального господарства викликав еміграцію українців на Схід Росії (до Сибіру).

■ Завершилося формування двох нових класів – пролетаріату та буржуазії.

Пролетаріат формувався з розорених селян, ремісників, кустарів.

Умови життя та праці пролетаріату надзвичайно важкі, що вело до посилення боротьби робочого класу за свої соціально-економічні права:

- 12-14 год. роб. день - низька заробітна платня (2-3 крб./міс.)

- різні штрафи, податки - незадовільне медичне обслуговування

- не існувало профспілок - відсутність трудового законодавства

- часті аварії вели до травматизму від чого в 1864-1899 рр. загинуло понад 3 тис. чол.., скалічено понад 16 тис. чол..

* * *