16

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Кафедра фізичної культури і здоров’я

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Завідувач кафедри ___________________І.О. Кушнарьов «___» серпня 2014 року

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

до самостійної роботи з нормативної дисципліни:

  Цивільний захист  

^{(шифр і назва навчальної дисципліни)}

для студентів 5 курсу

напрям підготовки 0101 “Педагогічна освіта”, 0201 “Культура”, 0202 “Мистецтво”,  

^{(шифр і назва напряму підготовки)}

0306 “Менеджмент i адміністрування”, 1801 “Специфічні категорії”  

спеціальність: 7.01010601, 8.01010601, 7.02010101, 8.02010101, 7.02010201, 8.02010201,  

7.02010301, 8.02010301, 7.02010501, 8.02010501, 7.02010601, 8.02010601, 7.02020101,  

8.02020101, 7.02020201, 8.02020201, 7.02020301, 8.02020301, 7.02020401, 8.02020401,  

7.03060101, 8.03060101, 8.18010019  

^{(шифр і назва спеціальності)}

факультет   Хореографічного мистецтва  

(назва факультету)

	Схвалено: на засіданні кафедри Протокол № ___ від “ ” 2014 року
	Розробники: Доцент кафедри кандидат технічних наук, старший науковий співробітник ___________ Решетнік В.М.

Харків – 2014 рік

1. План самостійної роботи

№ з/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин
		Денна форма	Заочна форма
	Модуль 1	36	46
	Змістовий модуль 1. Державна політика України у сфері цивільного захисту	14	20
	Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері ЦЗ. Права та обов’язки громадян України у сфері ЦЗ.	2	5
	Режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ. Органи управління та сили ЦЗ	2	5
	Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Основи оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки	6	5
	Прилади радіаційної, хімічної розвідки і контролю. Оцінка інженерної обстановки.	4	5
	Змістовий модуль 2. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій	22	26
	Об’єктові системи оповіщення. Інформування у сфері цивільного захисту	2	2
	Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту. Характеристика захисних споруд	2	2
	Індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри	4	4
	Медичні засоби індивідуального захисту	2	2
	Радіаційний і хімічний захист населення і територій. Медичний захист населення	4	4
	Біологічний захист населення, тварин і рослин. Психологічний захист населення	2	2
	Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій	2	4
	Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт	2	4
	Порядок розробки та структура Плану реагування на надзвичайні ситуації установи і організації	2	2

2. Завдання та методичні рекомендації до виконання семінарських занять Модуль 1. Змістовий модуль 1. Державна політика України у сфері цивільного захисту

Самостійне заняття 1: Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту. Права та обов’язки громадян України – 2 год.

Мета вивчення: З’ясувати повноваження суб’єктів цивільного захисту, права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту.

Література: [1, 2, 7, 9,14, 15].

Завдання

Під час самостійної роботи необхідно з’ясувати повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту (ЦЗ), повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (ДСНС), повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері ЦЗ, повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері ЦЗ. Особливу увагу слід звернути на вивчення завдань і обов’язків суб’єктів господарювання у сфері ЦЗ, права та обов’язки громадян у сфері ЦЗ, іноземців та осіб без громадянства.

Потребує з’ясування та вивчення питання “на кого покладається організація заходів ЦЗ у функціональних, територіальних підсистемах, у суб’єктів господарювання”.

Самостійне заняття 2. Режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ. Органи управління та сили ЦЗ – 2 год.

Мета вивчення: Вивчити режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ, склад органів управління та сили ЦЗ.

Література: [1, 2, 7, 9, 14, 15, 17, 32].

Завдання:

Необхідно повторити, що єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ) – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Необхідно розглянути структуру ЄДСЦЗ, функціональні та територіальні підсистеми ЄДСЦЗ, їх завдання, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, що створюють ці підсистеми.

Необхідно вивчити режими, в яких може функціонувати ЄДСЦЗ: повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації (НС), надзвичайного положення.

Необхідно з’ясувати та вивчити, ким і за яких умов встановлюються режими функціонування ЄДСЦЗ, які заходи здійснюють органи управління ЄДСЦЗ в кожному з режимів.

Визначити систему органів управління цивільним захистом.

З’ясувати склад сил ЦЗ центрального, регіонального і місцевого підпорядкування.

Ознайомитись з координацією діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань ЦЗ.

Необхідно розглянути органи загального та безпосереднього керівництва ЄДСЦЗ, територіальними підсистемами ЄДСЦЗ, регіональні та місцеві органи управління ЦЗ. Зверніть увагу на органи, які діють у складі центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ЦЗ (ДСНС).

Необхідно знати, що координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснюють: Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України. Координацію діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту здійснюють комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (комісії з питань ТЕБ і НС) державного, регіонального, місцевого і об’єктового рівнів.

Самостійне заняття 3. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Основи оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки – 6 год.

Мета вивчення: Усвідомити основні заходи з організації моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. Оволодіти основами оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки.

Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].

Завдання:

Знати, що моніторинг НС – це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози або виникнення НС, а також своєчасне виявлення тенденцій до їх зміни.

З’ясувати, які органи є суб’єктами моніторингу і прогнозування НС. Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади. Найменування та визначення основних показників джерел НС та номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів вражаючих чинників джерел НС, які контролюються і підлягають прогнозуванню.

Розглянути: територіальний моніторинг за об’єктами, процесами і системами захисту та ліквідації НС. Мережа спостереження і лабораторного контролю. Урядова інформаційно-аналітична система з НС, збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації.

Ознайомитись з характеристиками зон радіоактивного та хімічного зараження. Оволодіти методиками визначення параметрів зон забруднення радіоактивними (РР) та небезпечними хімічними речовинами (НХР) під час аварійного прогнозування можливої обстановки за відповідними таблицями (класу стійкості атмосфери, напряму розповсюдження хмари, потужності рівня радіації, доз опромінення людей, приведеної величини часу початку і тривалості опромінення, довжини та ширини зон забруднення (для РР) та площі зони, глибини, часу підходу хмари забрудненого повітря до об’єкта (для НХР), тривалості дії ураження РР, НХР. Розрахунок масштабів хімічного забруднення при довгостроковому прогнозуванні за еквівалентними значеннями НХР в первинній і вторинній хмарі. Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової евакуації на ранній фазі розвитку радіаційної аварії.

Практичне розв'язання типових задач щодо оцінки обстановки:

1. приведення рівнів радіації до одного часу після ядерного вибуху;

2. визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами;

3. визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій місцевості;

4. визначення режимів захисту робітників об'єкта;

5. визначення ймовірних радіаційних втрат робітників, населення і особового складу формувань ЦЗ;

6. визначення меж осередку хімічного ураження, площі зон зараження типу НХР (СДОР);

7. визначення глибини поширення зараженого повітря;

8. визначення стійкості ОР на місцевості і техніці;

9. визначення часу перебування людей в засобах захисту;

10. визначення ймовірних втрат робітників, населення, особового складу формування в осередку хімічного ураження.

Запам’ятати, що під пожежною обстановкою розуміють масштаби і щільність ураження пожежами населення, населених пунктів, об'єктів і прилеглих до них лісових масивів, що впливають на роботу об'єктів та життєдіяльність населення, а також на хід рятувальних та інших невідкладних робіт. Масштаби і щільність ураження пожежами залежать в основному від таких факторів:

- вид вибуху, його потужність, координати епіцентру;

- щільність і характер забудови міста чи території об'єкта;

- категорії виробництва підприємств міста чи об'єкта;

- ступені вогнестійкості більшості будівель чи споруд міста (об'єкта);

- швидкість та напрямок середнього і приземного вітрів тощо.

Засвоїти, що оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і виявлення загрози для особового складу формувань і населення в таких ситуаціях.

При оперативній оцінці пожежної обстановки визначаються зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожеж. Усі розрахунки проводяться залежно від ступеня ураження міста (населеного пункту) та його площі. Оцінка пожежної обстановки включає:

виявлення масштабів і характеру (виду) пожеж, швидкість та напрямок вітру, площі задимлення, тощо;

аналіз їхнього впливу та стійкість роботи окремих елементів до спалахування і рекомендації зі зниження межі займання, пропозиції з вибору доцільних заходів і дій пожежних формувань з локалізації і ліквідації пожежі, евакуації, за необхідності, робітників, населення та матеріальних цінностей із зон осередку пожежі тощо.

Самостійне заняття 4. Прилади радіаційної, хімічної розвідки і контролю. Оцінка інженерної обстановки – 4 год.

Мета вивчення: Ознайомитись з принципом дії та порядком застосування приладів радіаційної та хімічної розвідки, основами оцінки інженерної обстановки.

Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].

Завдання:

Повторити основи радіоактивності, основні її характеристики, одиниці їх виміру.

Розглянути методи визначення іонізуючих випромінювань. Необхідно розглянути сутність, особливості, переваги і недоліки наступних методів визначення іонізуючих випромінювань: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, іонізаційний, калориметричний, нейтронно-активаційний, біологічний, розрахунковий.

Вивчити класифікацію дозиметричних приладів: індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри, а також комбіновані прилади. Необхідно розглянути призначення, склад, основні характеристики двох-трьох сучасних приладів кожного типу:

Індикатори ДП-63, ДП-64;

Рентгенметри ДП-2, "Кактус", ДП-3, ДП-ЗБ, ДП-5А, Б;

Радіометри ДП-12, бета-, гамма-радіометр “Луч-А”, радіометр “Тиса”, радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ;

Дозиметри ДК-0,2, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11.

Розглянути призначення, склад, технічні характеристики приладів хімічної розвідки і контролю зараження. Необхідно розглянути призначення, склад, технічні характеристики військового приладу хімічної розвідки (ВПХР), порядок визначення типу отруйних речовин і їх небезпечних концентрацій у повітрі.

З’ясувати особливості призначення і складу приладу хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб (ПХР-МВ), напівавтоматичного приладу хімічної розвідки (ППХР). Звернути увагу на польові хімічні лабораторії ПХЛ-54 і НПХЛ.

Необхідно розглянути призначення і принцип дії автоматичних газосигналізаторів ГСП-1, ГСП-11.

Вивчити, що інженерна обстановка – це сукупність наслідків впливу стихійних лих, аварій, катастроф або вражаючих факторів сучасних засобів ураження, в результаті яких мають місце руйнування будівель, споруд, обладнання комунально-енергетичних систем, засобів зв'язку, транспорту, доріг і дорожніх споруд, що впливають на стійкість роботи об'єкта і життєдіяльність населення. Методика оцінки інженерної обстановки викладена в довіднику "Захист об'єктів народного господарства від зброї масового знищення", 1987.

Оцінка інженерної обстановки здійснюється в 3 етапи.

Перший етап – завчасна оцінка обстановки. Другий етап – прогноз і оцінка можливої обстановки відразу після отримання органами управління ЦЗ даних про аварії, катастрофи, стихійні лиха. На другому етапі уточнюються результати прогнозування наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, отриманих при завчасної оцінці обстановки. Третій етап – остаточна оцінка обстановки. Оцінка обстановки з урахуванням даних, які від різних видів розвідки. Результати оцінки на цьому етапі можуть дати найбільш достовірну інформацію про обстановку, що складається на об'єкті господарської діяльності.

Оцінка обстановки включає:

1. Визначення масштабів і ступеня руйнування елементів інженерно-технічних конструкцій і об’єкту в цілому;

2. Визначення характеру і розмірів зон завалів;

3. Обсягу і складності інженерних робіт;

4. Визначення можливостей сил і засобів ЦЗ з ліквідації НС;

5. Аналіз впливу руйнувань на стійкість роботи об’єкта і життєдіяльність населення.

6. Розробка рекомендацій щодо підвищення стійкості об'єкта, з організації та проведення аварійно-рятувальних робіт і відновленню виробництва.

Вихідні дані для оцінки:

відомості щодо найбільш ймовірних стихійних лих, аварій, катастроф;

характеристика інженерно-технічного комплексу та його окремих елементів. При цьому повинні максимально використовуватися розрахункові дані та результати паспортизації будівель, споруд, комунально-енергетичних систем;

основні нормативи на ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

відомості щодо зовнішніх чинників, що впливають на ведення робіт (клімат, час доби, метеоумови, РХБ обстановка і т.д.).