Я утомився

Лірична сповідь

Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій.

Хто дасть мені втіху бути самотнім? Смерть?

Сон?

Як я чекав їх часом!

А коли приходив той прекрасний брат смерті і брав мене до себе — люди і там чигали на мене. Вони сплітали своє існування з моїм в химерну сітку, намагались налити мої вуха та моє серце тим, чим самі були повні... Слухай-но, слухай! Ти й тут несеш до мене свої страждання? Своє мерзенство? Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть. Дай мені спокій...

Так було по ночах.

А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні, з усіх городських вулиць.

М.Коцюбинський, „Intermezzo”

Для чого ми вивчаємо українську мову?

Твір-сповідь

Здається, дивне якесь питання… Та все-таки чому б нам не замислитися над ним і не спробувати дати відповідь?!

Моя Батьківщина – Україна. Змалечку я чую свою рідну материнську мову, вбираю в себе її красу, доторкаюсь до її багатства, милуюся різномаїттям дивовижних звуків. Хтось сказав, що без мови – нема народу. То, дійсно, так. Я спілкуюсь українською – значить я частинка великого народу, носій його культури, традицій, звичаїв.

Для мене мова – то живий інструмент пізнання світу, культури, людей. Українська мова дає мені можливість глибше вивчити не тільки перлини культурного надбання мого народу, а й познайомитись зі світовим мистецтвом.

Змалечку я наповнювалася приємними соками рідної мови, пізнавала барвистість і веселковість народної мудрості, відтінки неперевершеного гумору українського народу. Мова наповнювала мій розум, серце й душу піснею, поезією, прислів’ями і приказками, казками і легендами, переказами і бувальщинами. Мова стала невід’ємною частинкою мене.

А як же інші? Може, росіянам, татарам чи угорцям, що живуть в Україні й не треба вчити та знати української мови? Ні! Потрібно. Хоча б для того, щоб пізнати українські традиції, звичаї, культуру корінного народу України. Без знання української вони не зможуть знайти спільну мову з українцями, стати добросовісними чиновниками, пізнати історію багатостраждальної країни. От американці, хто б вони не були за національністю, добре володіють англійською. Так і в нас повинно бути. Чому я повинна дивитись фільми, озвучені російською, слухати дикторів і ведучих шоу, які говорять чужою для мене мовою. Я ж не в Росії. Україна – держава багатонаціональна. Кожен має право спілкуватись рідною мовою, але знати українську зобов’язаний кожен.

Зникне українська мова – зникне і культура, зникне нація. Так для чого боролися наші предки за Українську державу? Для того, щоб наш народ жив щасливо й процвітав, розвивав свою культуру, продовжував кращі традиції та звичаї, плекав рідне слово. Поет В.Сосюра писав: “А мова – це душа народу, народ без мови – не народ”.

Я пишаюся тим, що українка, що говорю українською, що пізнаю тайни українського слова. Тому вважаю, що всі громадяни України повинні вивчати і знати українську мову, адже чим більше ти знаєш мов, тим більше ти є Людина.