Доцент Чередниченко Г.А.
Тема 9. Модель фірми в умовах недосконалої конкуренції
1. Визначення ціни та обсягу виробництва в умовах чистої монополії. Економічні наслідки чистої монополії. Антимонопольна політика.
2. Моделі ціноутворення на олігопольному ринку.
3. Визначення ціни та обсягу виробництва на ринку монополістичної конкуренції.
1 Питання.
Моделі ринку з недосконалою конкуренцією: чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція.
Недосконала конкуренція означає сполучення конкуренції і монополії, вона спостерігається в будь-якої галузі, де індивідуальні виробники є недосконалі конкуренти, тобто в певній мірі можуть контролювати ринкову ціну.
Чистий монополіст визначає ціну і обсяг виробництва, що максимізують економічний прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту. Оскільки чистий монополіст представляє всю галузь, його крива попиту — це крива галузевого попиту. Поняття “крива пропозиції” не використовується в умовах будь-якого ринку з недосконалою конкуренцією тому, що для недосконалих конкурентів ціни не задає ринок, а вони самі їх контролюють у тому чи іншому ступені.
У монополіста крива попиту має від’ємний нахил, що відображає збільшення продажу продукції при зниженні ціни.
Крива граничного доходу (MR) монополіста і крива попиту на його продукцію (DD) починаються з однієї крапки на вертикальній осі (граничний дохід від першої одиниці товару дорівнює ціні), але далі крива граничного доходу монополіста проходить нижче за криву попиту, це відображає падіння граничного доходу нижче за рівень ціни тому, що при зниженні ціни додаткової одиниці товару монополіст втрачає при продажу попередніх одиниць товару, які він міг продати дорожче (витрати втрачених можливостей). Тому граничний дохід від n-ої одиниці товару дорівнює ціні n-ої одиниці мінус втрати на попередніх одиницях товару із-за зменшення ціни.
MR n = P n – ∆P ∙ Q n-1
де ∆P = P n-1 – P n
Наприклад, монополіст 6 одиниць товару може продати по 100 грн. Якщо він хоче продати 7 одиниць, то йому доведеться знизити ціну на 2 грн. – до 98 грн.
MR 7-ої од. = 98 – 2 х 6 = 86 (грн.)
Слід відмітити, що монополісти вживають цінову дискримінацію, щоб зменшити розрив між ціною і граничним доходом. Цінова дискримінація означає, що монополісти враховують купівельну спроможність клієнтів, еластичність їхнього попиту на товар чи послугу і встановлюють різні ціни для певних груп клієнтів — нижчі, якщо в них менші доходи і більш еластичний попит, і вищі — у протилежному випадку (більш високі ціни на білети у бізнес класі на літаку для робітників фірм і більш низькі ціни, в тому числі скидки, для інших верств населення, зокрема, родин).
Мал. 1. Положення рівноваги фірми — чистої монополії в довгостроковому періоді.
Положення довгострокової рівноваги при максимальному економічному прибутку для чистого монополіста відображає крапка М на кривій попиту DD, що знаходиться вище за крапку перетину кривих MR (граничний дохід) і MC (граничні витрати) довгострокового періоду і на однієї вертикалі з нею: правило МR = МС. Оптимальна ціна Pm перевищує середні загальні витрати (крива АС), тому монополіст постійно отримує економічний прибуток, що відображає площа прямокутника, яка дорівнює добутку КМ х PmМ, де відрізок КМ – економічний прибуток з одиниці продукції, що визначається різницею між Pm і середніми загальними витратами АС для цієї крапки кривої витрат, а відрізок PmМ = Qm – кількості продукції, що забезпечує максимум економічного прибутку з усього випуску.
Треба звернути увагу на те, що монополіст прагне отримати максимум економічного прибутку з усього випуску продукції, а не максимум економічного прибутку з одиниці продукції, що залежить не тільки від ціни і витрат на одиницю продукції, але й від кількості продукції, яка була реалізована. Таким чином, монополіст ніколи не назначить найвищу ціну з можливих цін тому, що він зможе продати мало товарів і отримає маленький економічний прибуток з усього випуску.
На монополізованих ринках ціна перевищує граничні витрати, що свідчить про неефективне використання ресурсів з точки зору суспільства — воно хотіло б отримати більше продукції, а монополіст з метою отримати економічний прибуток обмежує обсяг виробництва.
Державне регулювання цін може встановити суспільно оптимальну ціну Pr, що дорівнює граничним витратам (як при досконалій конкуренції), і споживачі зможуть отримати більше цієї продукції. Але фірма буде мати збитки і їй треба давати державну дотацію. Тому частіше регульована ціна встановлюється на рівні Pf, що відповідає крапці F, де перетинаються крива попиту DD і крива середніх загальних витрат AC. У цьому випадку фірма отримує нормальний прибуток, а суспільство одержує більше продукції при меншій ціні, ніж запропонував би чистий монополіст.
Результат