Тип Круглі, або первиннопорожнинні черви.

/ Nemathelminthes /

Тип Круглі черви становить велику групу тварин, що пристосувалися до різних умов життя. Вони живуть у морській і прісній воді, у грунті, значна їх частина паразитує у тваринних і рослинних організмах. Представники цього типу є також паразитами людини і належать до класу, власне круглих червів. Паразитичні форми спричинюють захворювання нематодози. Тіло нематод веретеноподібне, несегментоване, зовні вкрито кутикулою, під якою знаходиться гіподерма. Потім мускулатура, яка складається з одного шару повздовжніх волокон. Первинна порожнина тіла /п с е в д о ц і л ь/ заповнена рідиною, що створює значний тиск у порожнині. Кишка має вигляд прямої трубки. Починається вона ротовим отвором, закінчується анальним і поділяється на три відділи: передню /ектодермальну/, середню /ендодермальну/ і задню /ектодермальну/ кишки. Кровоносна і дихальна системи відсутні. Видільна система представлена бічними каналами та фагоцитарними клітинами, які відкриваються назовні за допомогою черевної пори. Нервова система і органи чуття розвинені слабо. Круглі черви роздільностатеві. Біологічний цикл у більшості з них простий - без проміжних живителів /геогельмінти/. Розвиток деяких паразитичних форм круглих червів відбувається з зміною живителів / біогельмінти. Більшість нематод розмножується за допомогою яєць. Характерною особливістю для багатьох нематод є те, що яйця паразита виводяться з організму живителя незрілими і повинні деякий час пробути у зовшішньому середовищі для дозрівання. При наявності кисню, вологості, оптимальної температури іхній розвиток у зовнішньому середовищі закінчується, і яйця стають інвазійними. Серед нематод зустрічаються також живородящі форми.

Клас Нематоди /Nematoda/

Аскарида /Ascaris lumbricoides/ паразитує в тонкій кишці людини, спричиняючи захворювання аскаридоз, яке поширене на всій земній кулі. Самки паразита досягають 20...40см, а самці-15...25см. Аскарида має веретеноподібну, загострену з обох кінців, форму. Тіло аскариди вкрите кутикулою, під якою залягає гіподерма, що містить у собі численні ядра, під гіподермою лежить мускулатура, яка складається з одного шару поздовжніх волокон. Гіподерма утворює чотири валики: спинний, черевний, два бічних, а м'язовий відповідно - шар-чотири • стьожки. Травна система являє собою трубку, яка складається з трьох відділів. Передня кишка починається ротовим отвором, оточеним трьома губами. Задня кишка відкривається назовні анальним. отвором. Живиться аскарида змістом тонкої кишки живителя, або за рахунок його тканин.

Кровоносної та дихальної систем немає. Дихання анаеробне. Видільна система складається з двох бічних каналів. Канали починаються сліпо біля заднього кінця тіла, в передній частині тіла вони сполучаються і відкриваються назовні за допомогою черевноі пори. Деякі автори вважають, що видільні канали утворені однією клітиною. У передній чверті тіла містяться фагоцитарні клітини /4...6/, здатні вбирати нерозчинні продукти обміну та сторонні тверді часточки. Нервова система складається з навкологлоткового кільця, яке охоплює стравохід і дає ряд стовбурів, в сторони. Від нервових стовбурів відходять комісури, які сполучають нервові стовбури між собою. Органи чуттів розвинені слабо, є лише органи дотику, представлені щетинками та сосочками. Аскариди ­роздільностатеві тварини з яскраво виявленим статевим деморфізмом; самці менші за самок, у них задній кінець тіла закруглений, із клоаки стирчать дві спікули /кутикулярні голки/. Анальний отвір самця оточений сосочками. Статеві органи самок складаються з двох яєчників, двох яйцепроводів, двох маток і піхви, яка відкривається назовні статевим отвором, що лежить на черевній стороні тіла. Статеві органи самця - сім'яник, сім'япровід і сім'явипорскувальний канал, що відкривається в задню кишку, яка виконує у самця функцію клоаки. Запліднення внутрішнє. Аскарида надзвичайно плодюча, протягом доби вона відкладає 100...200 тис. яєць. Яйця аскарид мають овальну форму, вкриті багатошаровою оболонкою, завдяки чому вони дуже стійкі до впливу зовнішніх умов. Зовнішня товста фестончаста оболонка внаслідок впливу пігментів фекалій фарбується в коричневий колір. Однак можуть зустрічатися яйця без зовнішньоі оболонки. Зародкова маса яйця концентрується в центрі, а полюси залишаються вільними. Розміри яєць 50...70*40...50мкм. Можуть бути у фекаліях хворого і незапліднені яйця /яйцеклітини/ більш великих розмірів /50...100*40...50мкм/. Вони мають неправильну форму /від шароподібноі до грушоподібної/, в них відсутня зародкова маса, замість неї вся порожнина тіла заповнена жовточними клітинами. Запліднені яйця для подальшого свого розвитку повинні потрапити в багате на кисень вологе середовище, де при відповідній температурі /12... З7~С/ в них розвивається личинка /10... 15 днів/. Такі яйця стають інвазійними. З іжею або водою інвазійне яйце потрапляє до шлунка живителя. Звільнившись від оболонки, личинка проникає в кровоносні судини кишки і течією крові заноситься в печінку, серце, легені, трахею і рот. З рота личинки потрапляють у кишки, де досягають статевоі зрілості. Тривалість міграції 2... 2,5 місяці.

В період ранньої міграційної стадії відбувається сенсибілізація організму продуктами життєдіяльності аскарид. Внаслідок цього у хворого спостерігається кропивниця, нежить, кашель та ін. В період міграційного аскаридозу в легенях з'являються осередки інфільтрації, а при проковтуванні великої кількості яєць виникають запальні процеси в легенях, бронхах. При кишковій стадії аскаридозу триває інтоксикація організму продуктами життєдіяльності паразита. Інтоксикація зумовлює вплив насамперед на нервову систему. Більш тяжкий перебіг інвазії спостерігається у дітей, викликаючи збоку травної системи, які супроводжуються нудотою, слиновиділеннями, зникненням апетиту, іноді блюванням. Аскариди ускладнюють течію вагітності, родів і післяродового періоду. При інтенсивному ступені Інвазії клубки аскарид можуть спричинити механічну закупорку. Дуже тяжкі ускладнення спостерігаються при проникненні аскарид у печінку, підшлункову залозу, червоподібний відросток, органи дихання та інші органи. Поруч з тим спостерігаються і ураження очей. При аскаридозі вони не є характерними клінічними симптомами і зустрічаються нечасто, хоча роль аскаридозу у очній патології дуже велика. В основі симптомів,, які більш часто спостерігаються, лежить алергічна реакція на продукти обміну або розпаду гельмінтів. Це стосується не тільки набряклості вій і конюнктиви, кон'юнктивіті, кератиту, які нерідко зустрічаються,але й внутріочних уражень. Клінічні зміни ока при експериментальному аскаридозі показали, що у тварин, які проковтнули яйця аскарид з Іжею, в настутші дні були відзначені підвищення температури тіла, пневмонія, а на очному дні виявлено кровозливи. При гістологічному дослідженні виявлено екстравазати гніздового характеру у райдужному та війчастому тілі, набряк всіх шарів сітківки і осередкова клітинна інфільтрація в ній.

У клінічній практиці траплялись випадки виявлення аскарид в періорбітальній тканині та в середині ока. При цьому встановлюють діагноз відшарування сітківки і атрофії очного яблука, яка починається.

Молоді невеликі гельмінти /преімагінальні форми/, які потрапляють через стравохід у глотку і далі в дихальні шляхи, можуть проникнути по нососльозному протоку у сльозний міхурець, а через сльозну точку в кон'юнктивальний міхурець.

Із очних уражень при аскаридозі найбільш часто відзначаються кератити, рідше - гіпермія дисків зорових нервів, хронічні кон'юнктиві,набряк вій та ін.

Слід відзначити ще одну важливу патогенетичну роль масивної інвазіі аскарид - порушення харчування хворих. Відбувається збіднення іх організму на білки, вуглеводи, жири, вітаміни, мікроелементи, які вбираються і утилізуються аскаридами. Опірність організму зменьшуеться також у зв'язку з інтоксикацією і алергізащею продуктів обміну аскарид, особливо загиблих в організмі. Все це зумовлює більш тяжкий перебіг очних інфекцій таких як трахома, герпетичний кератит, туберкульозні ураження очей, тривкі кон'юнктивіти, кератокон'юнктивіти.

Роль кишкових гельмінтозів у погіршенні перебігу трахоми відома давно. Було відзначено, що при супутньому аскаридозі перебіг трахоми частіше тривкий, рецидивний. Відомо, що в розвитку таких ускладнень трахоми, як заворот вій і тріхіоз, провідну роль відіграють алергія і аутосенсибілізація. При супутньому аскаридозі ці ускладнення зустрічаються частіше і скоріше призводять до втрати зору. Саме у зв'язку з тяжким перебігом і розвитком ускладнень, які призводять до втрати зору, трахома є однією з головних причин сліпоти у багатьох районах Африки і Азії. Зона розповсюдження тяжкої перебігаючої трахоми, яка призводить до сліпоти, в багатьох районах світу збігається з зоною масивної інвазіі аскаридами.

Лабораторна діагностика аскаридозу в ранній /легеневій/ стадії здійснюється шляхом мікроскопії харкотиння, де виявляють личинки. Спостерігаються зміни збоку білої крові. При кишковій стадії виконують мікроскопію випорожнення з метою виявлення яєць аскарид. А іноді неозброєним оком вияляються самі аскариди. Яйця аскарид відсутні у фекаліях, якщо в кишках знаходяться самці або юні, нестатевозрілі /преімагінальні форми/ аскариди. Через два тижні після лікування проводять контрольний аналіз випорожнень. При невиразних клінічних ознаках і негативних копрологічних данних застосовується рентгендіатностика. Запропановано імунологічні реакціі. Використовують також метод визначення в сечі легких жирних кислот, які виділяються аскаридами в процесі іхньої життєдіяльності. Профілактика аскаридозу відбувається шляхом санітарного благоустрою населених місць, виявлення і оздоровлення осередків аскаридозу, а також дотримання правил особистої гігієни.

Гострик /Enterobius vermicularis/ паразитує в тонкій і товстій кишках kюдини. частіше у дітей, спричиняє захворювання ентеробіоз. Поширений у різних географічних iиротах. Самка довжиною 9...12мм, самець 2...5 мм. Тіло гострика веретеноподібне. Задній ганець самця спірально закручений, у самки він шилоподібно видовжений і загострений. Головний кінець тіла має кутикулярне розширення -в е з и к у л у. Рот оточений трьома губами, веде до стравоходу, який в задній частині переходить в розширення - б у л ь б у с. Пряма кишка відкривається анальним отвором. Кровоносна та дихальна системи відсутні. У самок матка сильно розтягнута і заповнює майже всю порожнину тіла, набита яйцями. Піхва відкривається в передній чверті тіла. Нервова та видільна система побудовані так само, як у аскариди. Гострики роздільностатеві. Після процесу запліднення самці гинуть, а самки спускаються до анального отвору. Потім вони виповзають з анального отвору і відкладають на шкіру періанальних складок яйця близько 12 тис. штук/, які швидко /за 4... 6г./ дозрівають, бо для цього є сприятливі умови: температура, доступ кисню, вологість/. Яйця гострика безбарвні, прозорі, з тонкою контурною оболонкою, трохи асиметричні за формою. Всередині яйця міститься, як правило, майже сформована личинка. Розмір яєць 50...60x20...30 мкм. З яєць, що потрапляють до організму людини внаслідок недотримання правил особистої гігієни, вилуплюються личинки.

Гострик завдає великої шкоди здоров'ю дітей. Токсини, які виділяють паразити, всмоктуються тканинами кишок і негативно апливають на весь організм. Вихід паразитів з анального отвору спричиняє свербіння, що не дає хворому спокою. При сильному зараженні велика кількість самок, що виповзають з ануса, може потрапити у зовнішний жіночий статевий отвір, спричинюючи запальний процес статевої системи. Діагноз ставлять на підставі дослідження зіскобу з періанальних складок. Зіскоб проводять три рази з перервами в 2 - 3 дні. Краще зіскоб робити вранці після сну і ввечері, через 1-2г після засинання. При інтенсивному стулені інвазії, як показали наші спостереження, яйця гостриків виявляються й у фекаліях. Велике значення в боротьбі з цим паразитом має особиста гігієна.

Трихінела/Trichinella spirali/ паразитує у людини, свиней, пацюків, собак, ведмедів, лисиць та інших тварин. Цей паразит є збудником трихінельозноі інвазіі. Довжина тіла самки З...4мм, самця 1,5...2 мм. Передній кінець тіла поступово звужується. Спікул немає. Самки живородящі, народжують личинок.

Біологічний цикл розвитку трихінел проходить такі фази: статевозрілу - в кишках живителя; личинкову /юну/ - народжен­ня личинок в стінці кишки і провадження у просвіт лімфатичних судин, потім у кровоносне русло, личинкову /м'язову/ - розта­шовану під сарколемою поперечносмугастого м'яза. До людини і до інших живителів трихінели потрапляють у фазі зрілої інкапсульованоі личинки при з'іданні трихінельозного м'яса, з якого інкапсульовані личинки звільняються і впроводжуються у ворсинки тонкоі кишки. По закінченню 76 г в матці самки розвиваються живі личинки, а через 86 г під мікроскопом спостерігається їхне відродження. Тривалість життя кишкової трихінели досягає 42...55 днів, а м'язові /інкапсульовані/ живуть дуже довго - до 40... 50 років. Сажа народжує більше 1 тис. личинок. Величина досягає 0,1 мм в довжину 6 мкм у діаметрі. Зі стінки кишки личинки проникають по лімфатичних шляхах у кровоносну систему. Потрапивши у м'язи, личинки проникають під сарколему первинних м'язових волокон. У гладку мускулатуру личинки не впроваджуються, а в серцевому м'язі швидко гинуть. Впроваджуючись у смугасті м'язові волокна, личинки розвиваються, як кишкові трихінели, де ростуть, згортаються у спіраль і поступово інкапсулюються.

Утворення капсули відбувається, починаючи з 17 дня, а розглядаються вони за допомогою мікроскопа в компресоріумі на 30 день. Капсули поступово ущільнюються, робляться двома контурами, досягаючи 0,4 мм довжиною і 0,25 мкм ширини. Починаючи з полюсів, у капсулі відкладається вапно. В таких капсулах личинки зберігаються довгий час /роками/, але не досягають статевозрілості. Утворення статевозрілих форм відбувається після з'їдання інвазійного м'яса людиною або тваринами, в кишках яких личинки звільняються від капсул. Отже при розвитку трихінельозної інвазії один і той же організм є послідовно спочатку остаточним, а потім проміжним живителем. Личинки в м'язах людини приречені на загибель, тому що людина по відношенню до трихінели є біологічним тупиком.

Прояв трихінельозу зумовлюється алергією до продуктів обміну речовин і розпадом трихінел. Через 10... 25 діб /іноді 30...45/ виникає пропасниця з температурою до 39*С і вище, набряк вій, обличчя, біль у м'язах, нерідко шкірний висип, кишкові розлади, головний біль. По закінченні 1 - 2 тижнів спостерігається покращення, але іноді захворювання перебігає більш тяжко і закінчується смертю. Діагноз трихінельозу ставлять на підставі ряду клінічних симптомів. Паразитоло-гічний спосіб діагностики - біопсія /вирізування у хворих шматочков м'язів та іх мікроскошчне дослідження/. Виявивши личинки трихінели, необхідно установити чи стосуються вони до свіжоі інвазіі, або збереглися від попереднього зараження. При свіжій інвазіі капсула тонка, тоді як давня форма інвазіі зумовлює товщину капсули до 4...10 мм. За останього часу широко застосовують імунологічні методи діагностики.

Профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб не вживати м'ясних продуктів, які не пройшли ветеринарносанітарного кон­тролю, і знищувати виявлене трихінельозне свиняче м'ясо. Слід додержувати чистоту у свинарниках і запобігати поїданню пацюків свинями, постійно вести боротьбу з гризунами, які можуть бути носіями личинок трихінел, отже є джерелом зараження свиней трихінельозом. Важливе значення в профілактичних заходах належить запобіганню заносу трихінельозу з природних осередків, які мають широке розповсюдження. За нашого часу встановлено інвазування трихінельозом 57 видів тварин. Найбільш високий процент ураженності на території нашоі країни виявлено у вовків /512/, шакалів /36,52/, диких лісових котів /36,22/, єнотовидних собак /23,72/, лисиць /18,42/. Уражені трихінельозною інвазією також ведмеді, дикі кабани, барсуки та ін. Тому м'ясо цих тварин на бійнях і ринках підлягає обов'язковій трихінельоскопії. Успіх суспільної профілактики зумовлюється координацією робіт медичних і ветеринарних заходів і широкої санітарно-освітньої роботи.

Волосоголовец /Тгісhocephalus trichiurus/. Доросла форма живе в кишках, переважно у сліпій кишці людини, рідше при інтенсивному ступені інвазії, може паразитувати і в тонкій кишці, спричиняючи захюрювання трихоцефальоз. Розмір самки 3,5...5,5см, самця 3...4,4 см. Передній кінець тіла тонкий, як волосок. Цим кінцем паразит заглиблюється в слизову оболонку кишки і живиться кров'ю. У товстішій, задній частині тіла волосоголовця розташовані кишечник та статева система. Статеві органи самки - яєчник, яйцепровід, матка, піхва. Статеві органи самця - сім'яник, сім'япровід, сім'я-випорскувальний канат, яйця волосоголовця мають форму лимону або бочонка з пробочками на полюсах Оточені яйця товстою оболонкою, яка складається з кількох шарів золотистого або жовто-коричневого кольору. Пробочки безбарвні, являють собою вип'ячування внутршньої оболонки яйця. Розміри яєць 47... 52x22...23 мкм.

Розвиток волосоголовця відбувається за типом геогельмінтів. Яйця для подальшого розвитку повинні потрапити у вологу землю або у воду. В залежності від температури /15... 37*С/ протягом від 2 тижнів до 3...4 місяців з яйця розвивається інвазійна личинка. Життєдіяльність яйця зберігається 1...2 роки. Далі яйце повинно потрапити у шлунок і кишки людини, де личинка звільняється від оболонки яйця і перетворюється на статевозрілу форму. Людина заражується через забруднену яйцями волосоголовця їжу або питну воду. Волосоголовець може жити в організмі людини на протязі декількох років /до 5/. У зв'язку з впровадженням головного кінця паразита у слизову оболонку виникає її гіперемія і набрякання. При інтенсивній інвазіі внаслідок механічного і алергізуючого впливу волосоголовця з'являються кровозливи, некрози, інфільтрати та ін. При цьому паразит сприяє впровадженню в кишкову стінку бак­теріальної флори.

Лабораторну діагностику проводять шляхом виявлення яєць у фекаліях / гельмінтоовоскопія /. Джерелом розповсюдження трихоцефальозу є хвора людина, яка разом з фекаліями розсіває яйця волосоголовця. В боротьбі з цим паразитом людини велике значення мають профілактичні заходи / особиста ппєна / і саносвітробота серед населення.

Анкілостома /Ancylostoma duodenale/ /кривоголовка/ паразитує у дванадцятипалій кишці людини, спричиняючи захворювання анкілостомоз, поширена у жаркому і помірному поясах земноі кулі /Латинська Америка, південь СВІА, Індонезія та інші країни. В нашій країні анкілостомоз трапляється в Закавказзі та Середній Азії, на Далекому Сході та інших зонах Згідно з даними ЮЗ анкшостомідозами у світі вражено близько 450 млн. людей, тобто близько 102 всього населення земної кулі. Паразит червонуватого кольору. Довжина тіла самки 10...13 мм. Хвостовий кінець її різко звужений і має гострий штифт. Довжина самця 8...11 мм, хвостовий кінець самця закінчується копулятивною сумкою – б у р с о ю. Головний кінець загнутий на спині, а ротова порожнина оточена хітиновими зубцями. Паразит сосе кров, руйнуючи слизову оболонку кишки зубцями. Стравохід займає одну п'яту частину його тіла. У самки товста кишка відкривається анальним отвором. У самця вона разом з сім'явипорскувальним каналом впадає у копулятивну сумку, де відкривається отвір цементних залоз. Статева система самця і самки парна. Яйця кривоголовки безбарвні, прозорі, овальної форми, з тупозаокрутленими полюсами та тонкою оболонкою. Всередині яйця, яке тільки вийшло з матки, помітно 2... 4 шари роздріблення. Розмір яєць 56...60 х34...40 мкм.

Некатор /Necator spiralis/ локалізується в тонких кишках людини та горил, спричинюючи захворення некатороз. Немтор зустрічається в південній частині Азіі, на Філіппінах, у Полінезії, Південній Африці, Південній Америці і т. п. В нашій країні - в Грузіі, Азербайджані, в окремих селищах Киргизії, Казахстані. Некатор за своєю будовою дуже нагадує анкілостому. Ротова капсула менших розмірів, ніж у анкілостом, озброєна двома ріжучими пластинками, котрим з дорсальної сторони протилежать дві пари зубців. З дна ротової капсули піднімаються три кутикулярні виступи у вигляді зубців. Самець досягає 7...9 мм, самка 9... 11 мм при ширині, відповідно, 0,3... 0,4 мм. Дорсальне ребро статевої бурси самця розщеплене на два ребра, з яких кожне розщеплено на дві маленькі частки. Дві рівні ниткоподібні спікули закінчуються крючкоподібно. У самки хвостовий кінець, на відміну від анкілостоми, на вершині хвостової частини немає штифтика. Яйця довші від яєць анкілостом. Розміри яєць 64... 6 х 36...40 мкм. Один з полюсів яйця гостріший за другий, більш заокруглений.

Анкілостоміди /Ancylostoma duodenale/ /анкілостома, некатор/ належать до групи Іеи-гельмінтів. їхнім живителем є людина. Є повідомлення про випадки природного інвазування свиней, котів, собак, тигрів, і львів анкілостомами, а шимпанзе і горил - некаторами. В умовах експерименту спостерігалось зараження молодих собак обома видами. Запліднені самки виділяють яйця /від 6 до 10 тис. кожний день/на стадії 2-3 бластомерів. Подальший їх розвиток відбувається у зовнішньому середовищі при наявності сприятливих умов, температура для розвитку яєць 15...35~С /оптимально 30...32-С/. При такому температурному режимі через 1...2 дні з яйця виходить рабдитовидна личижа, яка характеризується подвійним роздуванням стравоходу. Після кількох линянь личинка перетворюється на інвазійну філярієподібну личинку з наявністю циліндричного стравоходу.

Останнім часом встановлено, що зараження анкілостомами відбувається, в основному, через рот. Інвазійні личинки заков­туються, потрапляють в кишки без попередньої гематогенної міграції і там розвиваються до імагінальних форм. Тривалість розвитку біля одного місяця. Личинки некатора потрапляють в організм людини через шкіру або слизову рота, мігруючи по кров'яному руслу. Патологічний вплив характеризується крововтратою організму внаслідок травмування хітиновим озброєнням слизової оболонки кишок, збіднення організму на залізо та білки, тому що паразити живляться кров'ю. Розвиваються токсико-алергічні реакції, інокуляція мікробної флори в місцях механічних впливів, нервоворефлекторний вплив. Разом з тим при анкілостомідозах спостерігається ураження очей, частота їх, за даними різних авторів коливається від 10 до 70-80%. Можливо найбільш характерним ураженням очей слід вважати ретинальні кровозливи.

Часто виявляють двобічний набряк вій, переважно верхніх, нерідко сукупно з набряком обличчя. На шкірі вій іноді бувають уртикарні висипання або у зв'язку з явищами склерозу вона може стати блискучою.

Часто виявляються збліднення диску зоряного нерва у зв'язку з анемією.

Спостерігаються зорові розлади внаслідок церебральних та судинних змін. Лабораторна діагностика відбувається шляхом виявлення яєць анкілостомід у фекаліях методом Фюллеборна або Калантаряна. Враховуючи невелику питому вагу яєць анкілостомід, суміш фекалій з флотаційним розчином, можна відстоювати не більш 10... 15 хв.- Для визначення виду паразитів рекомендується метод культивування личинок на смужці Фільтрувального паперу з послідовним розглядом за допомогою стереомікроскопа.

Профілактичні заходи при анкілостомідозах спрямовані на знищення існуючих і попередження виникнення нових осередків. Проводиться дегільментизащя ураженого населення в поєднанні з дезінвазіею і охороною зовнішнього середовища від фекального забруднення. Додержання правил особистої гігієни рук, фруктів, овочів, носіння взуття, користування рукавицями при виконанні земляних робіт, застосування підстилок, лежачи і сидячи на землі. В осередках анкілостомідозів проводять санітарний благоустрій населених пунктів та санітарно-просвітительну роботу.

Р и ш т а /Dracunculus medinensis/ - паразит ниткоподібної форми.. Довжина тіла самки 30...120см, самця 12...29 мм. Паразитує в підшкірній клітковині людини, рідше собак і деяких інших тварин які є остаточними живителями. Спричинює захворювання дракункульоз. Цей паразит поширений у долині річки Ніл, деяких місцевостях Центральної та Східної Африки, Аравії, Ірану, у Північній та Південній Америці, а також в Китаї. В СНД великим осередком дракункульозу була стара Бухара. Завдяки роботам О.П.Федченка, який описав цикл розвитку ришти, а також заходам боротьби з нею, розробленим М.Л.Ісаєвим з співробітниками, осередки дракункульозу в СНД ліквідовано повністю. Це яскравий приклад девастації за К. І. Скрябіним.

Ришта, як і трихінелла живородяща нематода. Розвиток її відбувається за типом біогельмінтів - зі зміною живителів. Проміжними живителями є різні види циклопів. Перед народженням личинок головний кінець самки наближається до шкіри. Протягом доби тут утворюється пухир діаметром 2...7 см. Він лопається зразу або протягом 4-5 діб. В місці розриву шкіри частина паразитів виходить назовні. При стиканні самки з водою матка її розривається, і численні рухомі личинки потрапляють у воду. Подальший їхній розвиток можливий при попаданні і в організм циклопа. В його порожнині личинки двічі линяють, виростають до 1 мм і стають інвазійними. Зараження остаточного живителя відбувається, коли п'ють воду, в якій знаходяться циклопи, інвазовані личинками. В кишках остаточного живителя личинки виходять з циклопів, мігрують у підшкірну клітковину, де і досягають-статевої зрілості. Захворювання нерідко супроводиться нудотою, блюванням, проносом, запамороченням і непритомністю. Діагноз можна легко поставити при появі місцевих симптомів - пухира, коли паразит рельєфно вирисовується під шкірою.

Профілактика дракункульозу полягає в очищенні і осушуванні ставків, в яких виявлено ришту. Воду із повільно про­тікаючих і стоячих водоймів використовують тільки кип'ячену. Можна, у виключних випадках, користуватись такою водою тільки після фільтрування через кілька шарів марлі або полотна. Суспільна профілактика спрямована на планове виявлення хворих, іх лікування.

Головна ланка в комплексі профілактичних заходів -забезпечення населення доброякісною водою для пиття. Система заходів, які проведені у СНД по боротьбі з дракункульозом, зумовила повну його ліквідацію.

Медична арахноентомологія

- Медичне значення членистоногих - Отруйні тварини - переносникиn збудників трансмісивних захворювань - Проміжніn господарі паразитів - Паразити людини

Характеристика ARTHROPODA тип Членистоногі

Білатерально симетрія; злиття сегментів у відділи тіла;  гетерономна сегментація;  членисті кінцівки;  наявність всіх систем органів

Зовнішній хітиновий скелет виконує функцію захисту, до нього прикріплюються м'язи. Мускулатурная система, поява покресленийn мускулатури. Порожнина тіла - міксоцель. Три відділу травної системи, в середній частині залози. Кровоносна система незамкнута. пульсуюче серце розташоване на спиннійn стороні

Дихальна система: у водних форм зябра, у наземних листоподібні легкі і трахея. Органи виділення - мальпігієві судини, коксальние залози. Тип нервової системи-гангліонарних-вузлуватий: кільце з надглоткового і подглоточного гангліїв, коміссури, черевна нервова ланцюжок. Органи почуттів - антени та сенсорні волоски (тактильна чутливість і хеморецептори). Статевий диморфізм. Варіанти життєвого циклу: пряме і непряме зіn стадією личинки, повним і неповним метаморфозом.

Клас Павукоподібні ARACHNIDA загін Solipugae, загін Aranei, загін Acarina, загін Scorpiones

Злиття члеників утворює головогруди й черевце, 6 пар кінцівок: 1-а і 2-а пара хеліцери (ногочелюсті) і педіпальпи (ногощупальци) для захоплення і подрібнення їжі, інші ходільние ноги. На черевці кінцівки перетворені в павутинні бородавки. Ротовий апарат гризучого типу.

Органи повітряного дихання - трахеї. Видільна система - мальпігієві судини або коксальние залози. Антен немає.

Загін Павуки ARANEI несегментірованное головогруди і подовжене черевце. У підставиn хеліцерами розташовані отруйні залози. позакишкові травлення. Яйця знаходяться вn коконі. Павук чорна вдова (Latrodectus mactans) KARAKURT (Latrodectus tredecimguttates) Розвиток пряме. Самка до 13 мм, велике чорне черевце, 2n ряди червоних плям, дві отруйні залози. Яд нейротоксічен.

Самець менше розміром, ноги покритіn рідкісними чорними волосками, черевце коричневого кольору, не отруйний. Павук чорна вдова (Latrodectus mactans) KARAKURT (Latrodectus tredecimguttates) Розвиток пряме. Самка до 13 мм,n велике чорне черевце, 2 ряди червоних плям, дві отруйні залози. Яд нейротоксічен. Самець менше розміром, ноги покриті рідкісними чорнимиn волосками, черевце коричневого кольору, не отруйний.

Загін Скорпіони SCORPIONES головогруди не розділена, черевце видовжене, складається зn 12 сегментів, в останньому членики дві отруйні залози, протокиn відкриваються поблизу верхівки голки. Яд нейротропної і кардіотоксичної дії. Розвиток прямий. Хижаки

Загін Кліщі ACARINAn (Паразітоформние, акаріморфние) головогруди й черевце злиті. Невелика головка - гнатостом і тулуб - ідіосома. хоботок утворюютьn хеліцери і педіпальпи. 4 пари ходільних ніг з присосками або кігтиками Травлення кишкове, середня кишка з великою кількістю сліпих виростів. Дихання шкірне або через трахею. Видільна система: в основі хеліцерами відкриваються коксальние залози (видозмінені метанефрідіі), мальпігієві судини з декількох пар виростів кишкової трубки. Розвиток з метаморфозомn (яйце - личинка - німфа - імаго). яйцекладні (є живородящі)

Паразитоформные клещи – семейства:иксодовые, гамазовые, аргасовые.

Аргасовые - обитатели закрытых убежищ (поселковый клещ).

Иксодовые – временные наружные паразиты (таежный клещ, собачий клещ, дермацентор). Активность с ранней весны.

Гамазовые очень мелкие (крысиный клещ, куриный клещ, мышиный клещ)

Сімейство іксодовий (Ixodidae) • Спинний щиток у самки, личинки і німфи закриває лише передню частину спинки; у самців повністю. • Забарвлення коричнева, розміри самця 2,5 мм • Середня кишка з великою кількістю виростів, закінчується сліпо і є резервуаром крові. • Сита самка збільшується в 200 разів з 6-8 мм до 2-3 см. • Життєвий цикл: самка відкладає від 2000 до 8000 яєць і гине, через 2-4 тижні з'являється личинка (0,6 мм) з 3-ма парами ніг, відсутня дихальна і статева системи, харчується один раз на дрібних тварин, потім стадія німфи з 4-ма парами ніг і дихальною системою, харчується на зайцях, білках, щурах; німфа перетворюється на статевозрілих особин - харчується лише один раз у житті кров'ю великих ссавців (кровосмоктанні до декількох днів). Адаптація - віброрецептори, терморецептори, хемотаксис. Цикли розвитку: 1,2 і 3-х річні. Трансфазовий і трансоваріальний шлях передачі збудників. Приклади іксодових:  Собачий кліщ (Ixodes ricinus) Підтримує в природі осередки туляремії, переносник збудника весняно-літнього енцефаліту. Тайговий кліщ (Ixodesn persulcatus)-переносить збудника тайгового енцефаліту (в 20-30% призводить до інвалідності) Рід Dermacentor pictusn (у степовій і лісовій зоні) в тілі кліща збудник туляремії зберігається роками Укуси безболісні (виділяється анестезуючу речовину). Непарні зазубрені платівки - гипостили (хеліцери) направлені назад, при зануренні в шкіру розправляються. У міру насичення колір змінюється від жовтого до червонувато-коричневого.

Сімейство Аргасові Family Argasidae оселяються в печерах, норах тварин, нежитлових глинобитних будівлях (мешканці закритих сховищ). Умови життя більш сприятливі і не так інтенсивно розмножуються. насичують у більш короткі строки від 3 до 30 хвилин. Харчування менш рясне, яєць дозріває менше. Чи здатні голодувати роками. Самка відкладає від 100 до 200 яєць, але кілька разів у житті. Тривалість життя 28-30 років (зміна 3-х і більше німф). Приклад - селищний кліщ-Ornithodorus papillipes переносник збудника кліщового поворотного тифу (трансоваріальная передача спірохет). Забарвлення темно-сіра, розміри самки 8,2 мм хоботок розташований на черевній стороні. Спинний щиток відсутня. Характерний рант по краю тіла. Око немає. Харчується кров'ю, може голодувати до 13 років. Акаріморфние кліщі Acariformes-два роди (скабіес і демодекос) Коростяний свербіння (Sarcoptes scabiei) Широкоовальні тіло, у самця розмір 0,2 мм; самки 0,4 мм. Пристосування до паразитуванню в роговому шарі епідермісу - трикутні лусочки на спинній стороні (ними утримується в ходах), ніжки короткі з присосками. Ротовий апарат гризе типу. Очі відсутні.  Дихання всією поверхнею тіла (у шкірі утворює вентиляційні ходи). Самка пробуравлівает на день 2-3 мм, протягом життя відкладає 20-30 яєць. Дорослі кліщі живуть 40-45 днів. Розвиток непрямий: яйце - личинка - дві стадії німфи - імаго (метаморфоз у ходах 1-2 тижні). Харчується клітинами епідермісу. • Зараження при безпосередньому контакті, через постільну білизну, предмети побуту. Без господаря виживає при t = 18-20 кілька днів. • Локалізація: ніжні ділянки шкіри. • Лабораторна діагностика: мікроскопія зскрібка з області кінця ходу в краплі гліцерину.

Железіца вугрова (Demodex folliculorum) Викликає захворювання демодекоз Форма тіла червоподібні. Розміри самки 0,4 мм; самця 0,3 мм. Тіло поперечно-смугасте, спинний щиток, ноги короткі з кігтиками. локалізується групами по 4 особи в протоках сальних залоз на обличчі, верхній частині грудей; волосяних сумках брів і повік, викликає їх закупорку. У 40-60% випадків комменсал. Розвиток непряме протягом 25 днів.

Клас Комахи INSECTA Вищі безхребетні. Відділи тіла: голова, груди, черевце. Три пари ніг, 2-й і 3-й сегмент може нести по парі крил.  У двокрилих друга пара крил редукована і представлена жужальцамі (органи рівноваги). Черевце з 6-12 члеників. Покров хітиновий. У шкірі пахучі, воскові, ліночние залози. Ротовий апарат гризе, смокче, колючо-смокче типу складається з пари верхніх і нижніх щелеп, верхньої і нижньої губи. Дихання - система гіллястих трубочок (трахеї). Органи виділення - мальпігієві судини, в просвіті зерна сечової кислоти. Роздільностатеві.  Розвиток з метаморфозом.  ANOPLURA (lice) - ряд воші APHANIPTERA (fleas) - ряд блохи HEMIPTERA (bugs) - клопи DIPTERA (mosquitoes and flies) Стадії життєвого циклу: яйце (гнида) - личинка - імаго Головна воша (Pediculusn humanus capitis) Ектопаразіт людини. паразитує в волосистоїn частини голови, органи нюху - вусики для знаходження людини Розміри самки 3-4 мм. Сегменти черевця зn глибокими вирізами. Живе 27-28 діб. Відкладає до 140-200 яєць за все життя.

Платтяна воша (Pediculus humanus corporis) Розміри 4-5 мм.  Краю сегментів черевця згладжені.  Життєвий цикл 16 днів. Відкладає до 300 яєць. Лобкова воша (Phtirus pubis) • Розвиток від яйця до яйця 17-26 днів. Трапецієподібне тіло. Розміри 1,5 мм. Відкладає близько 50 яєць. • Слина ектопаразитів має токсичними властивостями, містить антикоагулянти, викликає печіння, свербіж. Паразитування викликає педикульоз. Колтун. • платтяна і головна воша є переносником спірохет поворотного тифу, рикетсій висипного тифу. Рикетсії розмножуються в стінці кишечника вошей, виділяються з фекаліями і потрапляють після расчесов в ранки, слизові очей, дихальні шляхи. • Спірохети поворотного тифу розмножуються в гемолімфі воші і для зараження воша потрібно розчавити (спосіб зараження - контомінація). • Лобкова воша збудник фтіріоза.

Загін Блохи APHANIPTERA • Розміри 1-5 мм. Тіло сплющена з боків. • Черевце з 10-ти сегментів, груди з 3-х. • Три пари ніг, задні кінцівки подовжені. • На поверхні тіла зубці, щетинки. • Ротовий апарат колючо-смокче типу. • Прості очі і вусики Розвиток з повним метаморфозом (19 днів). За життя самка відкладає 450 яєць. • Блоха є постійним (блохи вовни) і тимчасовим (блохи гнізда) ектопаразитів людини і тварин. • Людська блоха є переносником збудника чуми і прокази (лепри). Збудник чуми (Pasteurella pestis) розмножується в шлунку блохи і закриває його просвіт. Стан називається «чумний блок». Блоха проколює шкіру і відригує бактеріальний грудочку в ранку. • щурам блоха переносить збудників ендемічного щурячого тифу - рикетсій Музера (Rickettsia mooseri) • Блохи можуть бути проміжними господарями стрічкових черв'яків Dipylidium caninum - збудниками захворювань домашніх тварин, людини. • Піщана блоха (Tunga penetrans) размером1мм паразитує в організмі людини і тварин (зустрічається в тропічній зоні Америки і Африки. • Запліднена самка Tunga embeds впроваджується в шкіру в області стоп, під нігтями пальців ніг і рук, відкладає яйця, ходи згодом інфікуються

Загін Клопи HEMIPTERA Постільний клоп (Cimex lectularius) Розміри 4-5,5 мм. Тіло овальне, сплющений, покрите волосками червоно-коричневого кольору. Пахучі залози в 3-му грудному сегменті. Розвиток з неповним метаморфозом (яйце-4 личинки-німфа) протягом 28 днів. Cамка відкладає 250 яєць, живе до 14 місяців. Ротовий апарат колючо-смокче тіпа.Слюна містить отруйний секрет, укуси болючі. Дорослі особини можуть довгостроково голодувати. Перенесення збудників хвороб не доведений.

Тріатомових клоп                    Triatoma infestans Великі комахи, є крила. Розвиток з неповним метаморфозом близько 1-го року, стадія німфи без крил. Ні трансоваріального шляхи передачі. Ротовий апарат колючо-смокче типу. Переносить збудника хвороби Чагаса (Trypanosoma cruzi)  Зустрічається в Південній і Північній Америці.

Загін Двокрилі DIPTERA Комарі, москіти, мухи Вольфартова муха (Wohlfahrtia magnifica) Розмір 9-13 мм, світло-сіра, три смужки на грудях. • Імаго харчується нектаром квіток. • живородні. Відроджує живих личинок (до 190) розміром 1 мм у відкриті порожнини, очі, вуха, ніс, рани. Личинка харчується м'якими тканинами, (викликає тканинної міаз з некрозом), через 2,5-5 доби випадає в грунт. Лялькування в землі 11-23 дня.

Домашня муха (Musca domestica)   Розмір 6-8 мм, імаго живе 1 міс. Ротовий апарат ліжуще-сисних. Всеїдна. Розвиток з повним перетворенням: кладка 3-6 разів по 100-150 яєць (визрівають 16 діб); личинка 3 рази линяє, харчується гниючих речовинами, при попаданні з їжею викликає факультативний кишковий або урінарний міаз; лялечка розвивається в землі. Механічний переносник збудників: кишкових інфекцій-дизентерії, холери, гепатиту А, черевного тифу, харчової токсикоінфекції (на тілі 6 млн, в кишечнику 28 млн бактерій); поліомієліту, туберкульозу, дифтерії; яєць гельмінтів, цист найпростіших. Осіння Жигалка (Stomoxys calcitrans) Поширена повсюдно. Сіра забарвлення, темні смуги на грудях.  Хоботок на кінці несе платівки з хітиновими «зубами» для соскабліванія епідермісу. Харчується кров'ю, слина отруйна, викликає роздратування  Переносить збудників сибірської виразки, сепсису, туляремії.

Муха цеце (Glossina sp.) • Розмір 13 мм. • На спинний частини грудей два темних плями. Живородні. Облігатні гематофаг. • Переносить збудника афріанского трипаносоми. Сімейство Culicidae - комарині Ротовий апаратn колючо-сисні Життєвий цикл: яйце (уn кладці від 60 до 350)-личинка (дихає атмосферним повітрям)-лялечка (розвиток у воді)-імаго (живе близько 1 місяця). Гонотрофіческій цикл. Число поколінь за літо від 2 до 5-7. Самці восени гинуть, самки зимують за рахунок жирового тіла Найбільш поширені триn роди: Anopheles, Aedes, Culex. малярійний комарn Anopheles (Р. Росс довів роль переносника малярійного плазмодія) Комар роду Aedesn переносник японського енцефаліту, туляремії, жовтої лихоманки (епідемія при будівництві Панамського каналу), сибірської виразки, онхоцеркоза. Комар роду Culexn переносить збудників японського енцефаліту, філяріоз.