Висновок формулюється на підставі порівняння отриманих результатів для випробуваного матеріалу з вимогами стандарту.

6.3.3. Визначення рівномірності зміни об’єму цементу

Обладнання і матеріали. Бачок для випробування кип’ятінням з регулятором рівня води і з’ємною ґратчастою полицею, ванна з гідравлічним затвором для витримування зразків до випробування, терези технічні, мірний циліндр ємкістю 250 мл, ніж, скляні пластини, мішалка для виготовлення цементного тіста (або чаша і лопатка), вода, проба цементу.

Методи випробування. Для випробування готують тісто нормальної густини не менш як 300 г. Відважують дві наважки тіста по 75 г, кожну з яких руками перетворюють в кульку. Кульки укладають на скляні пластинки, протерті машинним маслом, і легким постукуванням пластинки об стіл перетворюють в коржик діаметром приблизно 7-8 см і висотою в центрі близько 1 см. Потім рухом змоченого ножа від краю до центру пригладжують коржі, щоб надати їм гострі краї.

Виготовлені таким чином два коржі зберігають протягом 242 години у ванні з гідравлічним затвором. Після цього коржі знімають з пластинок і розмішують в бачку з водою на решітчасту полицю. Рівень води в бачку повинен перекривати коржі на 4-6 см. Воду в бачку доводять до кипіння за 30-45 хвилини на будь-якому нагрівальному приладі. Коржі витримують у киплячій воді протягом трьох годин, піддержуючи відповідний рівень води у бачку, після чого коржі у бачку з водою охолоджують і проводять зовнішній огляд зразу після їх виймання з води.

а б Рис. 6.6. Коржі, які витримали випробування а – з нормальною зміною об’єму; б – з усадочними тріщинами

а б Рис. 6.7. Коржі, які не витримали випробування а – з сіткою тріщин; б – з радіальними тріщинами

Цемент вважається таким, що витримав випробування на рівномірність зміни об’єму, якщо на лицьовій поверхні коржів не виявлено радіальних тріщин, які доходять до країв, або сітки дрібних тріщин, що можна побачити неозброєним оком або через лупу, а також будь-яких викривлень і збільшення об’єму коржа (рис. 6.6, 6.7). Наявність викривлень визначається лінійкою, яку накладають на плоску поверхню коржів.

6.3.5. Границя міцності при вигині та стиску (марка)

Обладнання і матеріали. Чаша і лопатка для перемішування, терези технічні з гирками, мішалка для виготовлення цементного тіста, мірний циліндр об’ємом 250 мл, струшуючий столик з формою конусом і штиківкою, ніж, вода, машинне масло, форми рознімні сталеві для готування трьох зразків-балочок, насадка до форм, вібраційний майданчик, ванна для витримування зразків, штангенциркуль, прес (машина або прилад) для випробування зразків на вигин, яка забезпечує точність відліку руйнівного навантаження не менш як 0,5 кгс, а швидкість наростання навантаження 51 кгс/с, пристрій з циліндричними опорами діаметром 10 мм для випробування зразків на вигин; прес гідравлічний з граничним навантаженням 20-50 тс і однією шарнірно-опертою плитою, пластини для передавання навантаження на половинки зразків-балочок у процесі випробування останніх на стиск; машинне масло, пісок стандартний, вода, цемент у кількості 500 – 1000 г.

Методи випробування. Для визначення міцності при вигині і стиску готують зразки-балочки розміром 40×40×160 мм з цементного розчину нормальної консистенції.

Для визначення нормальної консистенції цементного розчину і водоцементного відношення (В/Ц) відважують 1500 г піску і 500 г цементу з точністю до 1 г. Висипають у сферичну чашу і перемішують протягом 1 хв. Потім у центрі суміші роблять заглиблення і виливають в нього приблизно 200 мл води (В/Ц=0,40).

Після того як вода вбереться (30 сек), розчин протягом 1 хвилини перемішують вручну і переносять у мішалку для остаточного перемішування протягом 2,5 хвилини (20 обертів).

До цього часу готують струшуючий столик: приводять його у горизонтальне положення, протирають вологою тканиною робочі поверхні скла струшуючого столика, конуса і насадки, встановлюють конус з насадкою у центр скляного диска столика.

Після закінчення перемішування розчин переносять в сферичну чашу і накривають вологою тканиною на час експерименту.

Конус заповнюють розчином двома шарами однакової товщини. Нижній шар ущільнюють 15 натисканнями штиківки, верхній шар – 10. Під час укладання і ущільнення розчину конус притискають рукою до скляного диску.

Після ущільнення верхнього шару знімають насадку з конуса, надлишок розчину зрізають ножем нарівні з краями конуса. Потім конус обережно знімають вертикально вгору, щоб не зсунути розчин. Після цього розчин струшують на столику 30 разів приблизно протягом 30 сек і вимірюють розплив конуса на нижній основі штангенциркулем у двох взаємно перпендикулярних напрямах. Якщо розплив виявиться менше ніж 106 мм, слід приготувати нову суміш, підвищивши кількість води для замішування так, щоб розплив конуса після 30 струшувань на столику знаходився в межах 106-115 мм. Потрібну кількість води, виражену як водоцементне відношення, наприклад В/Ц=0,43, заносять до робочого журналу.

Перед формуванням зразків-балочок 40×40×160 мм внутрішню поверхню стінок форми і піддону змазують тонким шаром машинним маслом. Стики зовнішніх стінок, через які можливо витікання цементного молока, промазують тонким шаром солідолу або іншим густим мастилом. На зібрану форму встановлюють насадку і промазують зовні густим мастилом стик між формою і насадкою.

Зібрані форми з насадками закріплюють на вібростолику і після цього наповнюють їх приблизно на 1 см розчином. Потім вмикають вібратор і протягом 2 хвилини всі три форми рівномірно невеликими порціями остаточно заповнюють розчином. Через 3 хвилини від початку вібрації вимикають вібратор, форму знімають, надлишок розчину зрізають ножем, змоченим у воді, зачищають поверхню зразків на рівні з краями форми і маркірують їх.

Зразки у формах зберігають 242 години у ванні з гідравлічним затвором. Після виймання форми обережно розбирають, зразки звільнюють і кладуть у ванну з питною водою в горизонтальному положенні на відстані між ними 1-2 см. Вода повинна вкривати зразки шаром не менш як 2 см. Воду в ванні, де зберігають зразки, міняють через 14 діб.

Зразки, що не досягли через 242 години достатньої міцності, можна виймати з форми через 48 годин, обов’язково вказуючи цей строк в робочому журналі.

Після закінчення строку зберігання зразки виймають з води і не пізніше ніж через 1 годину піддають випробуванню, попередньо витерши вологою тканиною. На кожний намічуваний строк випробування готують по три зразки.

Випробування на вигин проводять на машині МВВ-100 (див. рис. 6.4.).

Зразок встановлюють на опори пристрою для вигину так, щоб ті грані, які були горизонтальними при виготовленні, знаходились у вертикальному положенні, тобто зразок повертають круг поздовжньої осі на 90° у порівнянні з положенням у формі.

Одержані після випробування на вигин внаслідок зламу шість половинок балочок піддають випробуванню на стиск. Кожну половинку балочки розміщують між двома пластинками так, щоб бокові грані, які при виготовленні прилягали до поздовжніх стінок форми, знаходились на площинах пластинок, а упори пластинок щільно прилягали до гладкої торцьової стінки зразка. Зразок разом з пластинами розміщують на нижній плиті преса. Пускають прес із швидкістю нарощування навантаження 205 кгс/см² за секунду і спостерігають за показаннями манометру. Границю міцності при стиску (R_ст) зразка обчислюють за формулою (6.3.):

, (6.3.)

де F – руйнівна сила, Н (кгс); S – робоча площина пластини (25 см²).

Границю міцності при стиску зразків з цементного розчину обчислюють як середньоарифметичне з чотирьох максимальних показників міцності. Результати випробувань заносять до табл. 6.8.

При визначенні марки враховують границю міцності при стиску наведену у таблиці 6.9.

Таблиця 6.8.

Границі міцності зразків цементного розчину

№ п.п.	Міцність при вигині		Площина пластинки, S, см2	Руйнуюча сила, F, кгс	Міцність при стиску
	Rв.і, кгс/см2	, МПа			Rст.і, кгс/см2	, МПа
1
2
3