Тема 04. Система живлення дизельних двигунів План роботи:

1. Загальні відомості про дизельне паливо й повітря;

2. Сумішоутворення і згоряння у дизельному двигуні;

3. Призначення, загальна будова і робота системи живлення дизельних двигунів;

4. Призначення основних частин системи живлення дизельних двигунів;

5. Правила експлуатації та технічного обслуговування системи живлення дизельних двигунів.

1. Загальні відомості про дизельне паливо й повітря

Дизельне паливо — складна суміш, що являє собою жовтувату, трохи маслянисту рідину, густина якої 0,88— 0,85 г/см³.

Для забезпечення надійної, економічної й тривалої ро­боти двигуна паливо має:

• добре прокачуватися ;

• забезпечувати тонке розпилювання і якісне сумішоутворен­ня;

• не спричинювати корозії резервуарів, трубопроводів, деталей;

• під час зго­ряння виділяти якнайбільше теплоти і бути стабільним.

Основними показниками якості дизпалива є: температура самозаймання і в’язкість (густина ).

Температура самозаймання — це найнижча температу­ра, при якій паливо спалахує без побічного джерела по­лум'я. Для дизельного палива вона становить 230—310 °С. Чим нижча температура самозаймання палива, тим лег­ший пуск холодного двигуна та «м'якша» його робота. Для оцінки здатності палива до самозаймання застосовують цетанове число (40—50). Більше число—нижча тем­пература самозаймання і навпаки.

В'язкість — опір, який чинять частки рідини взаємному зміщенню під дією зовнішнього середовища. Це величина обернена текучості. Якщо паливо має значну в'язкість, то погіршується якість сумішоутворення (створюються круп­ні краплі й короткий струмінь). На випаровування потріб­но більше часу, паливо повністю не згоряє, збільшується його витрата, інтенсивніше нагароутворення.

В'язкість палива залежить від його температури. Оцінюють якість дизельного палива за кінематичною в'язкістю. Це питомий коефіцієнт внутрішнього тертя. В'яз­кість дистильованої води при температурі 20 °С становить 1 мм²/с, зимових сортів дизельного палива — 2-3, літ­ніх — 3-6 мм²/с

Низькотемпературні властивості палива мають велике значення для використання тракторів у холодну пору ро­ку. Під час охолодження дизельне паливо мутніє внаслі­док випадання в осад твердих вуглеводів. Низькотемпера­турні властивості палива оцінюють температурою помут­ніння й застигання.

Залежно від кліматичних зон і умов експлуатації ма­шин ГОСТ 305—82 передбачає виготовлення дизельного палива марок: Л — літнє, 3 — зимове, А — арктичне.

Паливо марки Л призначене для двигунів, що працю­ють при температурі навколишнього середовища 0° і вище. Паливо марки 3 виготовляють двох видів: з температурою застигання —35 °С та —45 °С. Перше призначено для ви­користання в помірних кліматичних зонах при температу­рах навколишнього середовища до —20 °С; друге — у хо­лодних кліматичних зонах при температурах до —З0 °С.

Температура застигання арктичного дизельного палива становить — 55 °С.

За вмістом сірки дизельне паливо ділять на дві групи: перша — вміст сірки до 0,2 %; друга — до 0,5 % для пали­ва марок Л та 3 і до 0,4 % для арктичного.

Відповідно до стандарту при умовному позначенні літ­нього палива вказується граничний вміст сірки в процен­тах і температура займання. Наприклад, Л-0,2-40.

При позначенні зимового палива замість температури займання вказують температуру застигання. Наприклад, 3-0,2 (-45).

При позначенні арктичного палива вказують тільки гра­ничний вміст сірки. Наприклад, А-0,4.

Чисте атмосферне повітря — це суміш великої кількос­ті газів: азоту, кисню, водню та ін. Масова частка кисню становить близько 23 %.

Повітря, в якому знаходиться трактор під час роботи, містить пил, що складається з органічних та мінеральних часток. Основна складова частина пилу — окис кремнію (кварц). Твердість цих пилинок значно перевищує твер­дість високоякісних сталей. Тому, чим чистіше повітря, що подається в двигун, тим триваліший його ресурс.