Ботулізм

Ботулізм — гостра токсико-інфекційна хвороба, що викликається токсином анаеробної клостридії СІ. botulinum і характеризується ознаками ураження центральної нервової системи,! паралічами м'язів глотки, язика, нижньої щелепи і скелетні м'язів.

Історична довідка: Захворювання відоме з середини XIV століття. Вперше воно було описане при спостереженні за хворими людьми, які заразилися, споживаючи зіпсовану кров'яну ковбасу.] Назва захворювання пов'язана з цією обставиною (лат. botulus — кишка, ковбаса). Збудник хвороби відкритий у 1896 бельгійським лікарем Ван-Ерменгеном, який виділив його ковбаси та шинки, а потім з селезінки та вмісту кишок людини) яка померла після вживання названих продуктів. Ботулізм тварин і птахів був встановлений на початку XX столітті в Австралії, Південній Африці, США та інших країнах.

Розповсюдження, економічні збитки: Захворювання людини і тварин реєструють в усіх країнаї світу. Захворювання зустрічається рідко, характеризується високою летальністю (90—95%), у випадках появи наносить господарствам .шачні економічні збитки

Етіологія: Ботулізм у тварин виникає внаслідок поступлення н шлунково-кишковий тракт з кормом токсину Clostridium botulinum. Збудник хвороби грампозитивний, спороутворюючий облігатний анаероб, має вигляд прямих поліморфних паличок довжиною 4—9 мкм, діаметром — 0,3—0,8 мкм. У мазках можуть зустрічатися короткі — кокоподібні форми та довші — ниткоподібні клітини. Спори овальної форми, розташовуються переважно на кінцях палички, яка в таких випадках набуває форму тенісної ракетки.

В молодих культурах збудник грампозитивний, а в старих переважають грамнегативні клітини. Збудник ботулізму має сім серологічних варіантів: А, В, С, Д, Е та G. Кожний серологічний варіант характери­зується специфічною імуногенністю, продукує відповідний екзотоксин.

Ботуліновий токсин — дуже сильна отрута; фільтрат бульйонної культури збудника типу А викликає загибель морської свин­ки при підшкірному введенні дози 1/10000000 мл; 1 г цього токсину може вбити 60 млрд. мишей, маса яких буде дорівнювати 1200 тис. т; 28,3 г токсину вбиває 24 тис. корів. Для людини смертельною дозою токсину є доза, що дорівнює 3500 летальних мишиних доз (Р. Ф. Сосов, 1974).

СІ. botulinum культивується на спеціальних живильних середовищах: Кітта-Тароцці, кров'яному агарі Цейслера, бульйоні Хоттингера з шматочками печінки, під вазеліновим маслом. Оптимальне рН для усіх сероваріантів збудника знаходиться у межах 7,4—7,6, Збудники сероварів А, В, С та Д краще ростуть при температурі 35°С, Е та G — при 28—30°С, а спори двох останніх сероварів можуть проростати навіть при темпера­турі 4°С.

Збудник бутулізму має соматичний (О) та джгутиковий (Н) антигени. Перший груповий, а другий — типоспецифічний.

Стійкість Збудник у вегетативній формі нестій­кий у навколишньому середовищі. При температурі 80°С —гине за 30 хв., при кип'ятінні протягом 2—3 хв. Спори витримують кип'ятіння протягом кількох годин. Так, спори сероваріантів А та В гинуть лише через 6 год. При автоклавуванні (+ 120°С) протягом 30 хв. спори усіх сероваріантів збудника гинуть.

Чутливість Ботуліновий токсин при кип'ятінні руйнується протягом 15— 20 хв., але якщо він знаходиться в продуктах (м'ясо, риба та ін.) для його знешкодження продукт потрібно кип'ятити кілька годин. Ботуліновий токсин кілька місяців не руйнується в зерні. Шлунковий сік та інші харчетравні ферменти не діють на токсин.

Епізоотологія:

Сприйнятливі В природних умовах ботулізмом хворіють коні, велика та дрібна рогата худоба, хутрові звірі і птиця, незалежно від віку та породи. У великої рогатої худоби захворювання частіше спричиняють сероваріанти С і Д, у коней — А, В, С, Д, у норок та птиці — С. Досить стійкі проти ботулінового токсину свині, собаки, коти. Із лабораторних тварин найбільш чутливі білі миші, морські свинки та кролі. До ботулінового токсину чутливі люди.

Збудник ботулізму широко розповсюджений в природі. Його виявляють у грунті, гною, воді, на різних рослинах та фруктах, в організмі дощових черв'яків, личинках мух та шлунково-кишковому тракті клінічно здорових людей і тварин, звідки він може контамінувати корми. При наявності певної температури, вологості, реакції середовища і анаеробіозу в підмочених, затхлих, прілих кормах (овес, ячмінь, пшениця) відбувається розмноження мікробів і утворення ботулінового токсину. Джерелом інтоксикації для великої рогатої худоби може бути зіпсутий силос, запарені корми, комбікорм, полова, січка та ін., де токсин мікроби можуть утворити протягом двох днів. Нерідко причиною спалаху ботулізму є згодовування силосу, в процесі приготування в який випадково потрапили трупи дрібних тварин (гризунів, котів, птахів та ін.).

Найчастіше отруєння у всеїдних і м'ясоїдних тварин насту­пає при поїданні зіпсутих м'ясних та рибних продуктів, а також трупів тварин. У заражених кормах ботуліновий токсин роз­поділяється в окремих ділянках — гніздами, чим і пояснюється отруєння далеко не всіх тварин, які поїдали корм, що викликав захворювання. Отруєння тварин ботуліновим токсином відбувається най­частіше через травний тракт при поїданні ними корму, що містить токсин. Встановлено також можливість розмноження збудника, проростання спор і утворення токсину в травмованих живих тканинах організму (так званий «раноьовий ботулізм»).

Ботуліновий токсин передається тваринам не тільки через корми, але і через воду. В 1984 р. в Сенегалі зареєстровано спалах хвороби, від якої загинуло 100 овець, 50 кіз, 10 голів неликої рогатої худоби, 5 коней, викликаний ботуліновим токсином І ипу Д, який виявився в плиткій водоймі, яка використову-ІІ;шася для напування тварин (К. Р. Ургуєв, 1987).

Захворюваність Хвороба зустрічається у вигляді спорадичних випадків або її окремих випадках набуває ознак ензоотій.

Летальність Летальність — 70-95%

Патогенез: Ботулізм токсикоінфекція, в розвитку клінічних ознак якої ведучу роль відіграє ботуліновий токсин, що володіє нейротоксичним і гемолітичним факторами патогенності. Він характеризується комулятивною здатністю, надходячи в організм невеликими дозами, може досягти рівня, при якому настає отруєння тварини.

Токсин ботулізму надходячи в кишки разом з кормом, швид­ко всмоктується в кров, надходить у тканини легень, печінки, серця, мозку, м'язи та ін. Він викликає розлад функції кори головного мозку. Нервові клітини перезбуджуються, виснажуються І гинуть. Руйнуються центри довгастого мозку, розвивається параліч м'язів глотки, язика, нижньої щелепи. Діючи на периферичну нервову систему, токсин гальмує виділення аце­тилхоліну, що призводить до порушення нервово-м'язових зв'язків. Останнє зумовлює послаблення м'язів тіла, порушення рухів, паралічу серця, системи дихання, асфіксії. Крім того, токсин, циркулюючи у крові викликає також судинні розлади, які призводять до розвитку крововиливів, застою І тромбозу в капілярах.

Клініка: Інкубаційний період при ботулізмі триває під декількох годин до 2—3 тижнів. Чим більше токсину знаходилося в кормі, тим коротший інкубаційний період і гостріший перебіг хвороби. Перебіг хвороби може бути блискавичним, гострим, напівгострим та хронічним.

Блискавичний перебіг ботулізму характеризується раптовою загибеллю тварин без будь-яких попередніх ознак хвороби. Смерть настає без агонії. Виздоровлюють тварини дуже рідко.

У разі гострого перебігу захворювання у великої рогатої худоби спостерігається стривоженість, погіршення рефлекторної збудливості. Тварини рухаються з трудом, часом лягають і, не піднімаються. Порушується дихання, спостерігається тахікардія і аритмія. Розвивається спочатку гіпотонія, а потім атонія шлунково-кишкового тракту. З ротової порожнини постійно виділяється слина. Жуйка відсутня. Кал виділяється невеликими порціями, покритий слизом. Сечовиділення утруднене. Сеча містить індикан, білок і глюкозу. При дослідженні крові відмічають затримку ШОЕ і незначне збільшення кількості еритроцитів. Спостерігають параліч нижньої щелепи та язика, який випадає з рота. Апетит збережений, посилюється спрага. Хвора тварина пробує захопити корм губами, але внаслідок паралічу глотки не може його проковтнути. Тварини швидко худнуть, спостерігаються розлади зору. Температура тіла хворих тварин в межах норми або субнормальна. Загибель тварин при гострому перебігу ботулізму досягає 90—95%.

При підгострому перебігу тварини під час руху швидко втомлюються, у них порушується акт жуйки і ковтання, за­пор, послаблення серцевої діяльності. Внаслідок аспірації кор­мових мас хвороба може ускладнитися пневмонією або гангреною легень.

У корів і волів ботулізм в окремих випадках проходить в хронічній формі і триває 1—2 місяці. При цьому хворі тварини худнуть, розвивається стійке залежування, у корів припиняється лактація. Виздоровлення спостерігається частіше, ніж при інших формах хвороби.

Патологоанатомічні зміни: Посмертні зміни не характерні. При розтині трупів спостерігають жовтяничність підшкірної клітковини, крововиливи на серці, серозних покривах, катаральне геморагічне запалення кишечника. Легені набряклі, в ускладнених випадках — зміни, характерні для пневмонії або гангрени. В головному і спинному мозку виявляють застійні явища, при гістологічному дослідженні нервової тканини — дегенеративно-некротичні зміни з вакуолізацією протоплазми і розпадом мієліну.

Діагностика: При постановці діагнозу враховують анамнез (вгодовування зіпсованого корму) і характерну для захворювання клінічну картину: втрата тонусу рухомих м'язів, параліч язика І нижньої щелепи, розлад акту ковтання, нормальна температура, Ібереження рефлексів і свідомості.

Зажиттєвий діагноз може бути підтверджений бактеріологічним Іослідженням, шляхом виділення збудника хвороби і виявлення ботулінового токсину. В лабораторію надсилають проби корму, підозрюваного в токсиноутворенні, кров та паренхіматозні органи під трупів.

Ботуліновий токсин виявляють за допомогою біологічної проби, яку ставлять на білих мишах або морських свинках. Ідентифікацію токсину здійснюють за допомогою реакції нейтралізації.

Диференційний діагноз: слід мати на увазі сказ, сибірку, хворобу Ауєскі, стахіботріотоксикоз, родильний парез.

Лікування: При виявленні в господарстві ботулізму усувають І раціону підозрілі щодо наявності токсину корми. Для звільнення прямої кишки від калових мас, рекомендуються теплі клізми, чають проносні засоби, при ослабленні серцевої діяльності показані глюкоза, кофеїн, камфора та ін. Ротову порожнину промивають розчином марганцевокислого калію. При тяжкому перебігу ботулізму, коли хворі тварини не можуть стояти на ногах і падають, їх потрібно забезпечити м'якою підстилкою і два рази па день перевертати, щоб запобігти розвиткові пролежнів. Специфічна терапія хворих ботулізмом тварин здійснюється ,Іа допомогою внутрівенного введення протиботулінових анти­токсичних моно- або полівалентних сироваток в великих дозах (600—900 тис. МО). Сироватка ефективна тільки в тому випадку, якщо ЇЇ вводять на початку захворювання в великих дозах.

Імунітет:. Імунітет при ботулізмі антитоксичний і типоспецифічний. Перехворілі тварини залишаються чутливими до піших сероварів збудника (токсинів). Для штучної імунізації І парин, головним чином норок, застосовують ботуліновий анатоксин. Активна імунізація великої рогатої худоби проти ботулізму] не проводиться, тому що ботулізм у цього виду тварин| зустрічається рідко.

У медичній практиці застосовують антиботулінову сироватку

Заходи боротьби і профілактики. При заготівлі і зберіганні 1 кормів не допускають попадання в них землі, трупів дрібних/ тварин, пташиного посліду. Для силосування потрібно брати свіжу, тільки що скошену зелену масу і тут же, не допускаючи її самонагрівання, вкладати в силосні споруди (башти, траншеї). Не можна згодовувати тваринам запліснявілого і загнилого корму.

В країнах, де ботулізм розповсюджений серед великої рогатої худоби (Південна Африка, Австралія, Франція), практикується їх імунізація ботуліновими анатоксинами типів А, В, С, Д.

При виникненні ботулізму хворих тварин ізолюють і лікують. Трупи знищують без зняття шкур.

Ветеринарно-санітарна оцінка м'яса. При встановленні ботулізму, туші з усіма внутрішніми органами і шкурою знищують.

Ботулізм у людини. Ботулізм у людини виникає при споживанні продуктів заражених збудником ботулізму, найчастіше типами А і В.

Інкубаційний період коливається від декількох годин до 5— 6 діб, рідко більше. Початок хвороби характеризується голово­кружінням, нудотою, сухістю в роті і глотці, м'язевою слабістю, задишкою. Спостерігається також блювота, болі в животі, інколи пронос. Характерні порушення зі сторони органів зору: предмети двояться, перед очима появляється сітка. Відтак виникають паралічі повік, глотки, розлади мови, парез кишок, запор. Лікування специфічне (антиботулінова сироватка) та симптоматичне.

Рекомендована література.

1. Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія. К.:"вища освіта", 2002. - 701с.

2. В.П. Литвин, Л.В. Олійник, Л.Є Корнієнко, Б.М.Ярчук. Факторні хвороби с/г тварин. Біла Церква. 2002.- 368 с.

3. Божко Г.К. Організація протиепізоотичних заходів. - Київ."Урожай" 1974.-229 с.

4. Р.Кравців, Я.Злонкевич, Б.Корж, І.Олексюк Інфекційні хвороби великої рогатої худоби. Львів, - 2001. - 394с.

5. Кравців Р. Злонкевич Я. Інфекційні хвороби свиней. Львів, 1999. - 272с.

6. Конопаткин А.А., Бакулов И.А., Нуйкин Я.В. Эпизоотология и инфекционные болезни с/х животных. М., "Колос", 1984.-543 с.

7. Куриленко А.Л. Крупальник В.Л. Лечение сельскохозяйственных животных при инфекционных болезнях. М. "Агропромиздат", 1986.-191с.

8. Сайт «Аграрний сектор України»: http://agroua.net/animals/veterinary/diseases